У волинському храмі знайшли прапор з плямами крові та дірками від куль

У церкві села Липне Ківерцівського району під куполом знайшли український прапор та тризуб.

Отець Ігор Цилюрик каже, що на прапорі видно плями крові і дірки відкуль, проте, ніхто з жителів не знає подробиць цієї історії, - пише Волинь-нова.

"Десять років тому перекривали церкву й майстри під бляхою знайшли якийсь пакунок, загорнутий в хустину. Коли розкрили, то побачили цей прапор та тризуб. Скільки літ історичні реліквії там пролежали, нам не вдалося з’ясувати. Тому можемо лише здогадуватися. Навіть старожили не пам’ятають. Ніхто з жителів села не знає подробиць. Хоча мені доводилося чути різні версії. Казали, що прапор і тризуб зберігали в церкві ще до приходу перших совєтів у 1939- му", — ​розповідає священик.

За словами отця Ігоря, під час війни в храмі переховувалися повстанці, то ймовірно, вони й заховали. Хоча це ж було не так просто зробити — вилізти, щоб ніхто не побачив, на церковну баню, відігнути металеву покрівлю. Люди навіть в ті страшні роки все-таки сподівалися й вірили, що колись таки знадобляться українські національні символи, які не треба буде ховати.

85-річний старожил Адам Попович колись жив біля храму. Дід Адам пригадав кілька фрагментів з історії Свято-Михайлівської церкви, в якій, за його словами, завжди творилася молитва і відбувалася служба Божа — ​при поляках, при німцях і при совєтах.

У 1943-му, під час нацистської окупації наказали всім жителям Липного зібратися у храмі, але хтось добре поінформований попередив людей: не йдіть, бо німці планують спалити всіх разом із церквою. Перед цим відбулася кривава розправа у сусідньому Берестяному. Там понад дві сотні селян від смерті врятувала німецька жінка Ельза Шнетінберт. За словами діда Адама, тільки завдяки Божому провидінню тоді у Липному вцілів і храм, і люди.

Вже після війни в навколишніх лісах діяли загони українських повстанців. Для боротьби з ними у Холоневичах стояв цілий військовий гарнізон «краснопогонників».

"Якось з батьками їхали ми волами на своє поле. Я ще був пацаном. ​Коли чуємо, як щось сильно бахнуло на дзвіниці. Там ховалися повстанці. Бачимо, летять воєнні з гарнізону, а їден побіг за підмогою в штаб. Знялася стрілянина. «Краснопогонники» стали пуляти з усіх боків. То одного упівця забили через вікно, а чотирьох чи п’ятьох забрали і погнали в Холоневичі. То не скажу вам, як їхня доля склалася. Чув, що зосталися вони живі", — ​пригадує Адам Григорович.

"Я все намагався допитатися в людей, вам нічого нового не скажу. Колись, ше у вуйну був у церкві староста. Звався по-сільському Дмітьор, а прізвище Третяк. То він тримав зв’язок із повстанцями. Думаю, староста міг того прапора сховати, бо прийшли совєти, а він мав ключі від церкви. Можу кому й шепнув, але вже не зосталося в живих нікого", - додає старожил.