Неважко помітити, що сьогодні корупція та зловживання в Україні набули ще більших масштабів, ніж у часи Януковича. І лісова галузь не є винятком. Посеред літа шквалом пролетіла у ЗМІ інформація про те, що з України до країн ЄС імпортується більше нелегальної деревини, ніж із будь-якої іншої країни світу. За даними Earthsight, аукціони з продажу деревини часто проходять непрозоро, і велика частина продукції в результаті потрапляє на «тіньові» лісопилки. Майже 60% вирубок порушують встановлені українським законодавством обмеження, які найчастіше здійснюються під надуманим приводом «санітарних рубок». Не є секретом, що у волинських селах діють сотні нелегальних приватних пилорам. Та й лісівники мають надмірну схильність до маніпуляцій із деревиною. По факту, жорсткого контролю за цим немає. А у разі чого винищення лісу намагаються списати на діяльність короїда. Вочевидь, інформація закордонних ЗМІ не дуже сподобалася заступнику Держлісагентства України Володимир Бондар. На його думку, такка інформація великобританської компанії є неправдивою і такою, що дискредитує лісову галузь України. І в самій оцій інформації вбачається зрада. На думку Бондаря, оцінку про плачевний стан лісової галузі держави дали не фахівці, тому це дослідження варто брати до уваги лише частково. Проте Володимир Налькович забуває, що він і сам не є фахівцем у лісовій галузі, як і його соратник по політичній кухні – Генпрокурор Юрій Луценко. Якого, до речі, активісти теж вбачають итією чи іншою мірою причетним до схем із експортом лісу. Може навіть виявитися, що «тіньові» схемки з лісом покриваються Генеральною прокуратурою України. Бо як інакше пояснити, що у правоохоронців не виникає багато питань щодо діяльності працівників лісової галузі? Дивує, коли один із головних лісівників країни наголошує, що якщо деревина сьогодні не переробляється в Україні, вона не буде перероблятись і завтра. Тимчасові, але не дуже втішні прогнози, з яких розумієш суть, що ліс – це лише сировина і нічого більше. Але і Володимир Бондар – це теж тимчасове явище в лісовій галузі. Який втішно та комфортно працює з оточенням сімейства «короїдів» – колісників і кватирків. Бо у лісовій галузі розвелося чимало шкідників, які щодня своєю діяльністю завдають збитків державній лісовій галузі. На мою думку, для того, аби перевірити законну діяльність українських лісових підприємств, потрібно залучати зовнішній аудит, бо вірити державним правоохоронним органам так само наївно, як вірити, що на Марсі існує життя. Дискредитація лісової галузі та й самої держави – це коли в керівних органах цієї галузі продовжують працювати Олександр Кватирко, Maria Khristetska, або їм подібні. Або ж продовжує бути «в темі» і «в долі» Богдан Колісник, який зберігає свої впливи на процеси в цій сфері. Не дивлячись на їх одіозне минуле, сьогодні Володимира Бондаря такий кадровий склад волинських керманичів лісової сфери влаштовує. Однак зраду заступник голови лісового агентства помітив саме в матеріалі іноземного ЗМІ. З таким же успіхом Бондар міг би заявити, що це все – «рука Кремля», яка хоче очорнити чесних трударів-лісівників. Якось дивно слухати, як Володимир Бондар «розписується за «абсолютно всіх», стверджуючи, що: «Усі лісогосподарські підприємства працювали абсолютно в законній площині, і якщо відбувався експорт, він був за всіма законами України»… Всім відома давня народна мудрість: у сім`ї – не без ірода. І в лісовий галузі- не без винятків. А, зі слів пана Бондаря, абсолютно всі в ній – «законники», хоча абсолютну більшість отих «законників» пан Бондар об`єктивно не може знати навіть в лице, не те, що ручатися за їхню безгрішність. Що це – надмірна самовпевненість від власної безкарності? Чи елементарна неспроможність адекватно оцінювати ситуацію? Бо ж простий народ не обдуриш, він усе бачить, як воно є насправді, і з отаких «абсолютних» слів високопосадовця може хіба посміятись, а то й покепкувати… Схоже, якась особлива параноя та відчуття переслідування турбує Володимира Нальковича. Залишається хіба порадити йому глянути на світ довкола себе тверезими очима та оцінити ситуацію з інтересів збереження та раціонального використання лісових ресурсів, а не з корисливих мотивів. Тоді б, можливо, й не виникало б інформаційних сплесків у ЗМІ щодо «тіньових» оборудок у лісовій галузі, зокрема – і в темі експорту лісу.