«Ми не прагнемо звести кількість безпритульних тварин до нуля», - директор КП «Ласка»

У Луцьку – десятки комунальних підприємств, але робота лише деяких з них раз за разом викликає хвилю суперечок та нарікань. Серед таких – КП «Ласка», яке відловлює безпритульних тварин. На цю установу, напевно, не скаржився лише лінивий. Тому його директор Богдана Новарчук погодилась провести екскурсію підприємством та розставити усі крапки над «І».

ЗІ СТА ЛЮДЕЙ 80 КАЖУТЬ, ЩО ТВАРИНА СКАЖЕНА

- Хто, коли і для чого створив КП "Ласка"?

- Підприємство створили 3 роки тому, як спеціальний підрозділ Луцького зоопарку, а через деякий час я підготувала нові документи, які погодили міський голова та депутати на сесії. Так і було створено окреме комунальне підприємство «Ласка».

- А для чого було створювати окреме підприємство?

- Якщо відловом тварин займається підрозділ іншого підприємства, дуже складно налагодити чергування у вихідні дні та неробочі години, співпрацювати з поліцією, їздити на лови. Наприклад, сьогодні ми на будівництві пана Чорнухи (Ігор Чорнуха - голова правління ПАТ "Луцьксантехмонтаж №536", - ред.) на вулиці Арцеулова спіймали собаку, яка кидалась на людей. Взагалі дуже багато тварин у місті після завершення будівництва залишаються охороняти територію, яку вважають своєю, бо їх так привчили сторожі.

Всіх тварин, які когось вкусили, особливо дітей, ми відловлюємо і тримаємо 14 днів на карантині. Вони зачинені у наших найнадійніших вольєрах. Якщо за цей час тварина не помирає, це означає, що сказу у неї немає. Якщо ж померла, ми її веземо на розтин. Це дозволяє точно знати, чи потрібно укушеному робити щеплення.

- А часто доводиться виловлювати тварин з підозрою на сказ? Які особливі заходи безпеки застосовуються при цьому, адже вакцин у місті немає?

- Ні, особливих заходів безпеки немає, тому що кожна людина, яка дзвонить, каже, що тварина скажена. Зі 100 людей так кажуть 80. Ми ніколи не знаємо, чи це дійсно так, тому працівники завжди обережні. Усі мають щеплення від сказу. Завдяки депутату Лапіну (Ігор Лапін - народний депутат України, - ред.) нам вдалось зареєструвати і отримати вакцину «Верораб». Зараз 300 доз цієї вакцини вже є в міській лікарні. Вона навіть якісніша за попередні, тому що після укусу цю вакцину потрібно колоти лише два рази замість шести, якщо перед цим було профілактичне щеплення.

Сказ насправді – це дуже страшно, а тварин з цим захворюванням ми вже виловлювали. Працівники завжди обережні, але коли собака нападає на дитину, хлопці в першу чергу закривають собою дітей і підставляють себе під укуси.


Богдана показує тихих і мирних песиків, які сидять в повністю закритих вольєрах без права на вигул через підозру на сказ.

- Скільки загалом тварин на підприємстві зараз?

- 300-400. Щоб точніше сказати, потрібно піднімати звіти, тому що тільки сьогодні відловили 12 тварин. А поки були на відлові, багатьох віддали. Кількість постійно змінюється.

Кількість тварин і справді складно підрахувати, тому що в одному вольєрі їх може бути відразу кілька. Собак селять разом, зважаючи на характер, тому в одному вольєрі всі голосно гавкають на гостей, а в іншому - ховаються подалі від людських очей.

МИ НЕ ПРАГНЕМО ЗВЕСТИ КІЛЬКІСТЬ БЕЗПРИТУЛЬНИХ ТВАРИН ДО НУЛЯ

- На Вашу думку, чи покращилась за час існування «Ласки» ситуація з безпритульними тваринами у місті, тому що, на перший погляд, чотирилапих безхатьків все ж дуже багато?

- Організація «Naturewatch» щороку за спеціальною технологією підраховує кількість бездомних тварин у місті. Коли ми починали, їх було близько 5 тисяч, зараз – 425, минулого року – 729. Я вважаю, що це велика заслуга моєї команди, яка виїжджає і у вихідні, і в святкові дні.

- А можливо звести кількість безпритульних тварин до нуля?

- Ми до цього не прагнемо, хочемо лише звести їхню кількість до мінімуму. Біля Луцька є дуже багато лисиць і якщо на вулицях зовсім не буде тварин, буде жахлива епідемія сказу. Собаки повинні відганяти лисиць, а коти – щурів. Для Англії – це не проблема, в них лисиці, щурі можуть ходити біля будинків і це не страшно, бо в них немає сказу. А чому здається, що тварин багато? Одна самка з тічкою може зібрати біля себе десятки кобелів. І хто бачить таку зграю, може подумати, що тварин справді багато. До того ж лучани часто відпускають своїх улюбленців на самовигул.



- Неодноразово говорилось про те, що "Ласка" працює не лише у Луцьку, а й в інших містах області. На яких умовах?

- Ми працюємо за договором, приїжджаємо у місто, забираємо собак, стерилізуємо і повертаємо назад. Якщо ж під час перебування в нас тварину забирають у сім’ю, то звичайно її ми не повертаємо. Також не повертаємо невиліковно хворих та агресивних – їх евтаназуємо.

Місто, яке замовляє послугу відлову, платить 320 гривень за кожну собаку. Сюди входить вартість виїзду та стерилізації. А утримування здійснюється за наш власний рахунок – воно не лягає на бюджет. «Забіяка», «Линник» постачають нам протерміновані ковбаси, фарш, кістки і ними ми годуємо собак. Якщо ж нас просять допомогти врятувати тварину волонтери з інших міст, їх ми просимо оплатити хоча б пальне і медикаменти.


ЯКБИ ПЛИТИ БУЛИ НОВІ, ПАРКАН КОШТУВАВ БИ МІЛЬЙОН...

- Давайте перейдемо до більш практичних питань. Напевно, скільки років існує підприємство, стільки на нього скаржаться місцеві мешканці. Власне, якраз для того, щоб зробити життя містян кофортнішим, планувалось звести звукоізоляційний паркан за 400 тисяч гривень. На якому етапі ця робота?

- Проект паркану був зроблений ще у 2014 році, а гроші на нього виділили у 2015 році. Ясно, що його ціна не відповідає кошторису. Кошти, закладені у проекті, дуже сильно відрізняються від реальних цін. Ми відразу написали листи до багатьох фірм і більшість з них нам відповіли, що це неможливо, реальна ціна такого паркану – 600 тисяч гривень.

Зрештою, нам вдалось знайти фірму, яка погодилась допомогти. Це «Форест-Україна». Вони повинні були завершити роботи до 29 квітня, але не зробили цього. Тоді ми змушені були заключати договір з новим підприємцем.


-Коли ж нарешті можна буде побачити готовий паркан?

-Роботи зараз йдуть дуже швидко – будівельники кажуть, що для завершення всіх робіт потрібно ще 10 днів (інтерв’ю проводилось 29 червня, - ред.), хоча за договором, підприємець може зводити паркан до кінця липня. Всі дірки в паркані обов’язково залатають.
Цього не було в проекті, але ми ще хотіли поставити звукоізолюючі пластини. Але коли побачили, що вони коштують 3 тисячі гривень за метр квадратний та ще й не приносять бажаного результату, відмовились від цієї ідеї. Проектанти нам порадили підняти висоту паркану з допомогою металевих пластин і посадити туї. Нас переконали, що коли ця конструкція буде висотою 2 метри, сусіди нічого не чутимуть.


Пані Світлана, яка живе поряд з підприємством, додає, що собак практично не бачить і не чує, лише під час годівлі. Скарги ж інших жінка пояснює різними характерами людей.

А перед жителями ми вибачились за затримку в будівництві паркану, пояснили ситуацію. Я їх не уникаю, маю їхні номери телефонів. Ми розглядали питання переїзду підприємства за місто, але в цьому випадку працівники не змогли б оперативно відловлювати тварин, які покусали людей. Навіть поліція викликає нас на виклики, коли потрібно потрапити в квартиру, де є агресивні собаки. Тварини з великою черепною структурою (мають товсті та міцні кістки черепа) не відреагують навіть на постріл, з ними треба вміти працювати.




У двох вольєрах саме сидять алабай та стаффордширський тер’єр, до яких і підійти страшно, а від їх гавкоту закладає вуха.

- А плити, з яких будують паркан, нові, тому що виглядають вони, як вживані?

- Ні, ці плити не нові і в проекті це передбачено. Якби вони були нові, паркан коштував би мільйон. Тут територія – 1,2 гектара, довжина паркану – 509 погонних метрів. Якщо ви подивитесь в Google, скільки коштує збудувати такий паркан, ви побачите, яка набіжить сума. Ніхто на цьому не нажився і за такі гроші погодились будувати тільки дві фірми, перша з яких не вклалась в терміни. Я обдзвонила всі оголошення і майже всі відмовились.

До речі, озеленення території передбачене в нашому бюджеті.



-Якщо говорити про нарікання лучан, то це скарги не лише на постійний шум, а й антисанітарію та сморід. Куди ви діваєте відходи, трупи тварин?

- У нас є договір з «Луцькспецкомунтрансом», яким ми платимо за вивіз фекалій, сміття та трупів. Сміття у нас забирають щодня, яму з фекаліями очищують 2 рази на місяць. Щомісяця проводиться капітальна дезінфекція, щодня – поточна.

Тим часом на території "Ласки" відчувається сильний сморід, до якого не звикаєш навіть за годину. Працівникам, напевно, доводиться ну дуже часто прати одяг.

Якщо померла собака в нас чи ми знайшли її десь на дорозі, ми відразу дзвонимо і просимо забрати тіло. Зимою простіше – може й почекати день, а літом потрібно відразу відвозити. Навіть, якщо ми в один день зранку знайшли одне тіло, а через декілька годин – ще одне, доведеться два рази викликати службу і два рази платити за ці послуги. За раз потрібно заплатити близько 700 гривень. Це дуже незручно і затратно, тому ми хочемо придбати велику морозильну камеру для зберігання трупів.

Нас перевіряли і КРУ, і санітарна служба, і ветеринарна, аудитори з Польщі, Болгарії, Австрії, Англії і всі залишили тільки хвалебні відгуки. Англійці дивувались, як за такого маленького фінансування можна підтримувати таку чистоту. Наприклад, у них на тиждень витрачають таку суму, як у нас на рік.

Нам кошти з бюджету виділяють тільки на зарплату і відлов, а решту ми повинні робити за свій рахунок. Кожен клаптик, що тут збудований, зроблений своїми руками. Навіть в операційній підлога викладена з битої плитки – це наш сторож зробив таку мозаїку.


ЯКБИ Я ПРИЙШЛА НА СЕСІЮ І СКАЗАЛА, ЩО НАМ НЕ ВИСТАЧАЄ ГРОШЕЙ, МЕНЕ НЕ ЗРОЗУМІЛИ Б

-От власне, про фінансування – скільки міська рада виділяє на рік і на що вистачає цієї суми?

- Міська рада виділяє на заробітну плату – це 669 тисяч цього року і ми виграли тендер на відлов – це ще 440 тисяч гривень. Відлов включає в себе бензин, снодійне, шприци літаючі та медикаменти для стерилізації.

- А комунальні послуги?

- Це все ми оплачуємо за рахунок власних зароблених коштів та благодійної допомоги. Тобто на годування і лікування тварин міська влада грошей не виділяє – це все ми маємо, завдяки тому, що виїжджаємо в інші міста і там за гроші виловлюємо безпритульних собак. Також ми надаємо ветеринарні послуги для домашніх тварин.

Ясно, що цих коштів не вистачає, але якби я прийшла на сесію і сказала, що нам треба нове обладнання, не кажучи вже про постійні ремонти машин, мене б не зрозуміли. Я пишу грантові проекти, завдяки чому ми отримали автомобіль, операційне обладнання. Зараз я ще пишу грант на будівництво корпусу стерилізаційного центру вартістю 1,5 мільйона гривень, ще один – для профілактики сказу вартістю 200 тисяч. Останній передбачає будівництво карантинного майданчика, придбання обладнання для відлову. Ще один грант – для організації енімал-терапії (150 тисяч гривень).

Також сподіваємось нарешті отримати кошти від Міністерства екології. Ми багато разів проходили всю процедуру, доходили до підпису міністра і щоразу його знімали з посади. Цього року нам обіцяють виділити 500 тисяч гривень або 1 мільйон, але на умовах співфінансування з місцевих бюджетів. Якщо держава виділить мільйон, то ще стільки ж потрібно виділити з міського чи обласного бюджету.
Цікаво, як відреагують депутати на таке прохання?
-На що потрібні ці гроші?

- Ці гроші потрібні для будівництва притулку для бездомних тварин. Його вартість – 8 мільйонів гривень, але я вже подала грант на 1, 5 мільйона для будівництва одного корпусу в Англію. На другий корпус потрібно ще 2 мільйони. Я вже зустрічалась з Ігорем Палицею і він погодився виділити кошти для співфінансування проекту, також зустрічатимуть з міським головою. Якщо вдасться збудувати ці два корпуси, в нас будуть приміщення, не гірші, як в Англії, Польщі. Тоді не буде ніякого дискомфорту для жителів, тому що все буде екологічно чистим.

- Для чого потрібно будувати притулок і чим він відрізнятиметься від того, що вже є, окрім юридичного статусу? Зараз же деякі тварини так само живуть на підприємстві роками, як в притулку?

- Притулок передбачає будівлі. Якщо вони будуть збудовані, ми матимемо статус притулку, якщо ж ні, ми його не отримаємо. От і все. Це ніби формальність, але зараз ми не можемо називатись притулком. А так ми комунальне підприємство «Ласка», на території якого утримуються тварини.


- Зважаючи на те, що підприємство не є притулком, чи може «Ласка» законно утримувати таку кількість тварин?

- Звичайно, відповідно до законодавства, будь-яка людина чи підприємство може утримувати таку кількість тварин, яку може забезпечити видовими потребами. Це сон, вода, їжа і контакт з собі подібними. Ми усім цим тварин забезпечуємо.

Якби в нас собаки були худі, хворі, тоді можна було б про щось говорити. А так в нас немає жодної худої собаки. До речі, поляки нам зробили зауваження, що тварини перегодовані.


- Нещодавно вам виділили 50 тисяч гривень з обласного бюджету на облаштування зовнішнього освітлення. Це поширена практика, що вас фінансує обласна рада чи це вперше?

- Це було вперше. На ті 500 тисяч, що нам виділили з міського бюджету, ми добудовуємо паркан за 400, а за 100 тисяч купили трансформаторну підстанцію. Але, щоб її підключити, згідно з проектом, потрібно ще 50 тисяч гривень.

До речі, підстанція знаходиться за декілька десятків метрів від підприємства.

В нас цих коштів не було, тому ми звернулись за допомогою до обласної ради. Депутати погодились допомогти з чимось мінімальним і ми вибрали підключення трансформаторної підстанції. Але я сподіваюсь, що вони ще дадуть хоча б 500 тисяч на будівництво корпусу. Ми ж тварин ловимо не тільки в Луцьку, а й в області.

Ця трансформаторна підстанція коштує 100 тисяч

- Скільки у вас працівників?

- Всього 19, а в день на зміну виходить 6-7 працівників. Позмінно працюють 3 ловці, 2 водії, 4 сторожі, 2 ветеринари, 1 підсобний робітник, 1 годувальник, заступник директора, директор, бухгалтер, діловод, 2 прибиральники. До речі, минулого року було тільки півставки прибиральника і його роботу виконували всі. Це було жахливо і дуже важко, адже потрібно щодня все прибирати, дезінфікувати. Потім нам дали повну ставку, а на початку року – ще одну.
На території справді доволі чисто, однак на запах це, на жаль, не впливає...

Собаки сплять на сіні

-А як в інших містах вирішують проблему безпритульних тварин?

- На Волині в кількох містах працюємо ми. Наприклад, в Ківерцях, поки дитина не померла від сказу, не хотіли користуватись нашими послугами, але потім передумали. Але подібних підприємств на Волині більше немає. Такі є в Одесі, Харкові ( збудували за 17 мільйонів гривень), Львові, у Рівному – відділ, а не підприємство. В решті міст є отруєння, часті випадки сказу, укусів та інший жах.


- Ви очевидно знаєте, як депутати міської ради оцінюють роботу підприємства. Неодноразово говорилось навіть про його закриття, як Ви це оцінюєте?

- Так можуть говорити тільки ті депутати, які ні разу з нами не їздили на відлов. Ті, хто побував там, хоч раз, такого ніколи не скажуть. Є депутати попередньої каденції, які з нами співпрацюють до цих пір, допомагають привозити поранених тварин.

ВОЛОНТЕРИ НЕ НЕСУТЬ НІЯКОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

- Під час бурхливих обговорень роботи підприємства в міській раді звучала пропозиція передати його функції волонтерам, мовляв вони надаватимуть певні послуги, а міська рада платитиме за це. Як гадаєте, впорались би громадські активісти?

- Звичайно, що ні. Я голова товариства захисту тварин і ми починали, як волонтери. Ніколи в житті волонтери не впораються з такою складною роботою. Тим більше, якщо помре якась людина, хто нестиме відповідальність? Ми, як підприємство, юридична установа, несемо відповідальність за кожну укушену людину. Громадські активісти ж не можуть цього робити. Чому до нас звертаються інші міста? Тому що волонтери не справляються.

Наприклад, в Мелітополі тваринами займаються тільки волонтери і їх там 4 тисячі, а в нас – 425. А місто таке ж. Тим паче, відповідно до закону «Про захист тварин від жорстокого поводження», ці функції покладені на міські ради і місцеве самоврядування повинне захищати населення.

Громадські організації можуть частково контролювати, допомагати, але вони не несуть ніякої відповідальності. Ми ж ловимо тварину, яка вкусила дитину, тримаємо її 14 днів на карантині, видаємо довідку про те, що сказу немає. І завдяки цьому документу, дитині можна не робити зайве щеплення. Інші міста стоять в черзі за нашими послугами.

Найголовніше – це те, що ми рятуємо і людей, і тварин. До такої гармонії між людиною і твариною ми прагнемо в суспільстві. Людина створила проблему безпритульних тварин і вона ж її повинна вирішити, але цивілізованим шляхом.
Спілкувалась Віталія САХНІК
Фото Павла БЕРЕЗЮКА