Пасажирські перевезення у Луцьку: епоха деградації

Проблемна ситуація у сфері пасажирських перевезень Луцька набуває все більшої гостроти. Вона виникла не вчора і не позавчора. Проблеми накопичувалися роками. Однак міська влада, яку тепер очолює Григорій Пустовіт, замість пошуку нових методів роботи, розвитку та вдосконалення наявних напрацювань йде шляхом «сліпого поводиря».

Найбільш яскравим прикладом роботи очільників міста є згортання початкових напрацювань щодо запровадження електронного квитка. В реалізації цього проекту вбачали і запровадження об’єктивного обліку пасажиропотоку, і оптимізації роботи електротранспорту й відмову від готівкового розрахунку.

Однак, в нашому місті, яке в минулому було серед лідерів прогресивних нововведень та прогресивних систем роботи, такі напрацювання відійшли в небуття.

Якщо коротко, то останнім часом спостерігаєм лише кадрові чистки, які вже стали не системними нововведеннями. Кадрова революція (чи контрреволюція) не оминула й керівника КП «Луцьке підприємство електротранспорту». Після його звільнення було оголошено конкурс на заміщення вакантної посади директора Луцького підприємства електротранспорту.

Однак, жодна особа не відгукнулась і не висловила бажання подати документи на конкурс та зайняти посаду директора комунального підприємства. Наразі КП ЛПЕ перебуває у «вільному плаванні», яке рано чи пізно дасть про себе знати і, аби не піти «на дно» потребуватиме залучення мільйонів коштів з міського бюджету.

На підприємстві не призначено не лише директора. Не вистачає й кондукторів та інших працівників.

Схожа ситуація склалась і в міській виконавчій владі. На сайті міської ради міститься інформація про декілька десятків вакансій.

Теперішнє керівництво міської ради, кадрові проблеми в місті обґрунтовує запровадженням безвізу і виїздом кадрів за кордон. Але, може треба не кивати на безвіз, а розібратися з власними проблемами? Розібратися з власними проблемами, перейняти досвід розвитку інших українських міст, робити кроки, які б сприяли розвитку міста та приваблювали інвесторів.

За таких обставин кроки міської влади щодо призначення посадовцям премій у кілька сотень відсотків – цілком зрозумілі. Але хто такі ж преміальні призначить кондукторам та механікам?

Система міських пасажирських перевезень переживає важкі часи. А запровадження електронного квитка, хоча б в комунальному транспорті – вже знову не на часі. А це означає, що під кінець року комунальне підприємство електротранспорту захлинатиметься в боргах.

Про належну співпрацю міської влади з приватними перевізниками, про належний облік пасажиропотоку, про вдосконалення графіку руху не доводиться й говорити.

Постійні ДТП за участі пасажирського автотранспорту, грубощі водіїв, бруд, порвані сидіння, недотримання графіку, невихід на маршрут, дочасний з’їзд з маршруту – типовий образ луцьких міських пасажирських перевезень.

Ми не бачимо нових автобусів чи тролейбусів на вулицях міста. Перспективи розвитку пасажирського транспорту міста доволі туманні. А з ним – і перспективи розвитку всього міста.