Вибори в окрузі №23: підсумки без емоцій

Отож, ще вранці 18 липня було зрозуміло, що на проміжних виборах у Верховну Раду по округу №23 перемогла кандидатка від «Українського об’єднання патріотів – «УКРОП» Ірина Констанкевич. Її результат – приблизно 57%.

На другому місці представниця «Батьківщини» Людмила Кирда – майже 13%, на третьому – «радикал» Сергій Була – приблизно 8,75%.

Далі самовисуванець Федір Веніславський – 5,3%, Юрій Кулачек («Солідарність») – 4%, Олександр Пирожик (ВО «Свобода»)– 3,4%, Іван Вовк – 2,8%, Любов Балицька – 1,45%, Ігор Рицко – 1,4%, Тетяна Лишневець («Народний контроль») - 0,97% та інші.



Спробуємо оцінити, чому результат виявився саме таким, і які висновки мають зробити люди, зацікавлені бути активними учасниками волинської політики.

Ірина Констанкевич

Штаб цієї кандидатки був фактично найбільш досвідченим, розпоряджався найбільшими ресурсами та не надто обмежував себе моральними рамками ведення виборчої кампанії. Тому високий результат став цілком передбачуваним. Його забезпечили кілька головних чинників:

1) Підготовка «грунту» в окрузі ще з осені 2015 року, коли Ігор Палиця оголосив про розширення роботи свого фонду на всю Волинську область.

Розпочали саме із округу №23. В Маневичах, Ківерцях, Камені-Каширському та Любешові активно працювали осередки, значні кошти інвестували у встановлення майданчиків, оновлення спортивної інфраструктури та вербування місцевих активістів.

2) Найбільші фінансові ресурси, які були вкладені в матеріальне заохочення через систему мережевого маркетингу. За різними оцінками, до 2500 людей пропонували своїм рідним та близьким проголосувати за Констанкевич в обмін за певне заохочення.

У штабі кандидатки таких людей назвали «провокаторами», які нібито намагаються знизити рейтинг. Однак гроші за голоси в українських реаліях ще ніколи рейтинги не знижували. Як правило, називають суму 400-600 гривень за голос від цих «провокаторів».

3) Незначний позитивний ефект дало використання білбордів. Наскільки мені відомо, на цій кампанії лише у Констанкевич взагалі були білборди. Плюс інша поліграфія.

4) Вуличні агітатори, які підходили до людей та у звичайних бесідах розповідали по кандидатку, а не сиділи, згорбившись, у наметах. Інші кандидати теж так робили, але в них не було грошей, аби найняти достатню кількість таких агітаторів.

Використання бренду фонду «Тільки разом» та вже згаданий «мережевий маркетинг» спрацював. Адже, треба визнати, значна частина виборців не бачить нічого поганого у тому, щоб взяти 400 чи 600 гривень. Тим паче коли їх пропоную родичі чи друзі.

Саме через це ніхто так і не здав «купівельників» правоохоронцям. Хто ж «здасть» своїх близьких? У електорату свідомість ще далеко не на тому рівні…

Отож, тепер команда Палиці на Волині посилюється народним депутатом. Очевидно, що Констанкевич буде позиціонувати себе як не надто провладний нардеп. Хоча і гучних заяв про «скотиняк» і «подонків» від неї чекати не варто.

Але в результаті виборів Волинь стала, як пише Андрій Лучик, трішки «приватнішою».

Людмила Кирда

Результат цій кандидатці забезпечив імідж «місцевої» (з Маневиччини), бренд «Батьківщини», зустрічі з виборцями і незначна кількість поліграфії. Проте агітувати за неї на Волинь приїхав лише далеко не найрейтинговіший «білосердечний» Іван Кириленко.

Натомість ні Юлії Тимошенко, ні Надії Савченко ми не побачили. Хоча в інших округах вони підтримували місцевих кандидатів. Цьому може бути два альтернативних пояснення:

1) Керівництво «Батьківщини» відчувало, що у їх кандидатки на окрузі немає реальних шансів перемогти. Тож для чого «паритись» і привозити «віпів»? До того ж нікого сильнішого за Кирду наразі в цієї партії на окрузі немає.

2) Мав місце звичайний «договорняк». Тому опозиційна «Батьківщина» і опозиційний УКРОП вирішили не боротися. Ігор Палиця залишається одним із лідерів «Укропу» на всеукраїнському рівні, має змогу особисто телефонувати Юлії Тимошенко та відвідувати День народження екс-регіонала Євгена Гєллєра разом із главою АП Борисом Ложкіним та іншими «віпами». Тому здатність домовлятися про це - цілком в межах його можливостей.

Сергій Була

Під час цієї кампанії кандидат вирішив бути креативним і роздавати основний символ партії Олега Ляшка – вила.

Хоча багато господарів скаржилися, що вони не надто міцні, такий PR-хід дав кандидатку кілька відсотків голосів.

Інші відсотки міг забезпечити бренд «радикалів», поліграфія та зустрічі з виборцями.

Та для депутата Луцької міської ради розраховувати на високий результат в сільському окрузі із не надто сильною командою було б дивно.

До того ж іншого матеріального заохочення, крім вил, від нього не зафіксували. А на 400-600 гривень він опонентів можна було купити не одні вила…

Федір Веніславський

Кандидат прославився хіба тим, що фактично вкрав бренд газети «Волинь-нова» для своєї агітаційної газети.

Також набрати свої 5,3% Веніславському дозволив імідж «місцевого» - з Олики Ківерцівського району. Проте для перемоги зустрічей, невдалих агіток та «місцевості» ну зовсім не достатньо.

Юрій Кулачек

Кандидат від «Солідарності» - однієї із найпопулярніших та політичних сил в країні із результатом 4% - це, м’яко кажучи, провал. Хоча сьогодні голова ОДА Володимир Гунчик (фактично представник президентської команди на Волині) заявив: «Наша політична сила була представлена відповідним кандидатом. Наскільки я попередньо знаю, виходячи з можливостей цього кандидата, він успішно провів передвиборчу кампанію і має досить непогані результати».

Непоганий результат? З цієї завив можна зробити дуже простий висновок, що «Солідарність» навіть не збиралася пробувати вигравати на Волині.

Олександр Пирожик

Цей кандидат відзначився великою кількістю зустрічей та листівок на стовпах, зокрема і в місцях, заборонених законом. Думаю, що штаб волинських свободівців розумів – шансів перемогти у них немає. Тому представники партії просто намагалися «засвітитися» в окрузі на подальші перспективи.

Але низький результат «свободівців» свідчить ще й про те, що їх націоналістичні меседжі погано працюють проти матеріального заохочення опонентів.

Та й сама партія далеко не на підйомі.

Загалом те ж саме можна написати про кандидатку від «Народного контролю» Тетяну Лишневець. Вона хоч і не позиціонує себе як націоналістка, але загалом меседжі народноконтролівців та їх впізнавані лідери на Волині (Павло Данильчук, Михайло Шелеп, Олег Бондарук, Андрій Кандиба, Анна Коршунова) працюють в містах. Боротися за сільський електорат їм поки успішно не вдається.

* * *

Про інших кандидатів та їх результати не писатиму, бо, відверто кажучи, це нікому не цікаво. А єдиним раціональним поясненням їх балотування (у випадку партійних) може бути бажання продовжити існування партії.

Адже згідно із статтею 24 Закону України «Про політичні партії в Україні»: «У разі… невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва»

Ну а балотування непрохідних самовисуванців можна пояснити хіба бажанням «засвітитися».