Головний лікар з Волині розповів, як був свідком путчу в Кремлі

Головний лікар Волинської обласної клінічної лікарні Іван Сидор в інтерв’ю «Волинь24» розповів, як був свідком серпневого путчу в СРСР.

У 1989-му Іван Сидор був обраний народним депутатом СРСР. Входив до міжрегіональної депутатської групи Андрія Сахарова, яка була на ту пору опозиційною меншістю. У серпні 1991 року нардепателеграмою терміново викликали в Кремль.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: Коли Путін носив Собчаку дипломата, Іван Сидор був нардепом. ІНТЕРВ’Ю

«Беру квиток на поїзд і їду. Мені казали: «Не їдь, там вас усіх під кремлівською стіною і розстріляють». Але перед тим заїжджаю в колектив і розпускаю партійну організацію (в нас вона була крупна: десь біля 80 людей). Так і сказав: «Із сьогоднішнього дня припиняє свою діяльність Комуністична партія. Тому якщо хочете, знімайте офіс, але я виходжу». І – написав заяву. За мною вийшла маса людей», - згадує Іван Сидор.

У Москві вже на вокзалі нардеп відчув, що суспільні настрої змінилися.

«Приїжджаємо в Москву поїздом. Дивлюся: вже нас не зустрічають. А раніше зустрічали, валізу чи сумку несли. Заходжу в депутатську кімнату – вже чай не дають, шоколад-каву теж не дають… Йдемо у Кремль, а там – страшно, що робиться.

Почалася революція. Україну просять долучатися. Ми зібралися у малому залі. Валентина Шевченко сидить біля поста, рукою голову підперла і не знає, куди їхати. Формують бригади. Нам кажуть їхати до Єльцина на дачу. Тим часом стенограмою передають, що вийшло на вулиці сім-вісім мільйонів людей. Пуго тоді був міністром внутрішніх справ, Янаєв першим секретарем ЦК КПРС, Стародубцев – партійний діяч, голова колгоспу, Язов – міністр оборони, Ахромеєв – маршал, начальник Генштабу… Підняли бойову льотну дивізію в небо. Маршал Шапошніков командував, з ним була домовленість, що він не відкриватиме вогонь. Тим часом під Кремль вже підігнали танкову дивізію, піхоту», - розказує Іван Сидор.

За словами екс-нардепа, тоді обранці дійсно не знали, чи повернуться додому живими.

«Могло бути так, що ми давно вже в землі лежали б. Пуго дає команду відкрити вогонь, Шапошніков перейшов на сторону демократичних сил, з ним була домовленість, що він дасть команди стріляти. Каже, що не відкриє, бо тут мирне населення. Тоді Пуго застрелився. Ахромеєв поїхав на квартиру і десь повісився у ванні чи де. Стародубцев утік у свій колгосп. А Язов, який пережив Другу світову, земне пекло, мабуть і донині десь сливки обрізає…» - розповідає він.

До Луцька Сидор повертався переконаним, що «Україна буде як один зі штатів Америки». А на вокзалі його стрічали рухівці з плакатами.

«Тут «Рух», зразу мене в драмтеатр. «Ви за українську мову, ви за українську мову», - кругом. Ще Шимонович тоді був, Тиський. Перший секретар обкому партії казав так: «Їхав Сидор на З’їзд один, а приїхав іншим». Я ніколи не був радикалом. Але ж ми робили мітинги на Замковій площі демократичні, на підтримку цього всього. З прапорами. Пам’ятаю, лікар з опікового відділення був і виступає: «Цього сифілітика…» - на Леніна. А тут я сам веду мітинг. Непрості були часи, але треба було їх пережити», - згадує екс-нардеп.

Після путчу він не пішов у депутати Верховної Ради, а залишився головним лікарем Волинської обласної клінічної лікарні.