Муніципальні порядки: як луцькі підприємці воюють за свої кіоски. ВІДЕО

У Луцьку муніципальна варта цьогоріч знесла 320 незаконно встановлених об'єктів. З них чимало кіосків, які належать місцевим підприємцям.

Пошкодження майна та зіпсована продукція - саме такі наслідки нерідко приносять демонтажі. Однак відповідальності за завдані збитки ніхто не несе.

Нерідко у підприємців виникають проблеми з тим, аби забрати власну конструкцію.

НЕДОСТУПНИЙ КІОСК

Зокрема, у такій ситуації опинилася підприємиця Людмила Мельничук, яка уже рік не може отримати власного кіоска.



«Я цією підприємницькою діяльністю займалась вже понад 20 років. Бізнес розповсюдження в місті Луцьку я розпочинала одна з перших. Ще в ті часи газети носили на руках і ми продавали декілька видань», - зазначає підприємиця.

Людмила Мельничук у 2014 році отримала дозвіл на встановлення невеличкого кіоску на вулиці Карпенка-Карого у Луцьку. Торгувала тут пресою та іншими дрібничками.

Та коли закінчився термін дозвільних документів, у міськраді продовжувати його не поспішали. А одного літнього дня, рік тому, кіоск знесли. Без попередження. Не віддавши власниці навіть товару, за який жінці доводиться розплачуватися й досі.

«На сьогоднішній день я за всю продукцію виплатила всю суму, мені лишилося лише 800 гривень за морозиво доплатити. Я заплатила за продукцію, яка зіпсувалася, яку викрали. Я живу в проголодь, в мене за квартиру - борги. Я працюю, працюю, як і всі люди», - розповідає зі сльозами на очах Людмила Мельничук.



Муніципали вивезли її контейнер на штраф-майданчик у Княгининок, і щомісяця нараховували плату за зберігання. Та зберігали майно, за словами підприємниці, «так собі». Коли приїхала забирати кіоск, побачила, що чимало товару звідти просто зникло.

«Вони сказали, що або ви підписуєте, що претензій не маєте до цього кіоска, або ми його зовсім вам не віддамо, і ви нічого не доведете», - додає підприємиця.

Випадок пані Людмили далеко не єдиний, коли у Луцьку муніципальна варта без попереджень і пояснень зносить торгові точки.

НІЧНИЙ ДЕМОНТАЖ

Боротися за своє майно доводиться і підприємцю Віталію Оксенчуку. Його кіоск забрали просто посеред ночі.



«Кіоск знаходився в мене на пульті сигналізації. Приїхав охоронець. Сказали, що кіоск зносять. Я підїхав на автостанцію, там було багато муніципалів, багато ще якихось незрозумілих людей, також ще викликали патрульну поліцію. Напевно, екіпажів шість було. 12 година ночі, втіхаря, під той шумок, маніпулятор - вони почали просто силою відбирати кіоск. Мене оточили, не пускали всередину, навіть винести якісь свої речі», - розповідає Віталій Оксенчук.

Під час нічного знесення постраждала не тільки продукція, а й сам кіоск.

«Коли піднімали той кіоск і вже ставили на платформу, з півтора метрової висоти кіоск впав на платформу. Адже порвався крюк на маніпуляторі. Крюком пробило дах. Весь товар попадав, побився всередині. І вони отак погрузили і повезли на штраф-майданчик в Княгининок», - розповідає пан Віталій.

Підприємець викупив кіоск і поставив на попереднє місце. Знову приїхали муніципали, цього разу без рішення комісії кіоск демонтували. При цьому конструкцію просто порізали на шматки. Попри те, що всередині була продавчиня...

«ЗАЧИЩЕНА» ТЕРИТОРІЯ

Та чому муніципали так завзято «зачищають» торгові місця? Чи дійсно єдиною метою активного знесення кіосків є наведення порядку в місті?



Підприємці, які втратили свої кіоски та робочі місця, переконані в іншому. Мовляв, руками муніципалів міська влада розчищає територію, де мають з’являтись «правильні» об’єкти і «потрібні» люди.

Торговці, які працюють на автостанції розповідають їхні місця «розчистили», щоб на тому місці працював один підприємець Юрій Герун, який нібито всі питання «порішав» із владою.

Торговці якось включили диктофон і записали, як він обіцяв допомогти їм також «порішати», щоб і далі торгували на старому місці. До слова, пан Герун – єдиний, чиї торгові місця біля автостанції муніципали поки що не зачепили.

«Слухай мене. Я тобі точно говорю, що тут ти можеш вибирати від першого до останнього кіоска. Тут буде ціна за кіоск, я так думаю, що ми вкладемося в 7 тисяч доларів. Ти ж розумна людина. Знаєш, хто прийшов до влади? На сьогоднішній день... Вирішено вже, що автостанції на цій землі не буде. Це вже вирішено», - йдеться у записі на диктофоні.

Людмила Мельничук так само переконана: її кіоск знесли, бо місце «приглянулося» комусь із більш впливових бізнесменів... І лише завдяки тому, що підняла шум та позивається до суду – місце поки нікому не продали.

«А вже знаючи, що в мене закінчується паспорт-привязки на моє місце було декілька бажаючих стати. В нас в місті можуть тільки торгувати Король Дамаск і Принц Амар. Як я не принцеса і не королева значить місця таким, як я не має», - розповідає Людмила Мельничук.



Директорка департаменту муніципальної варти Юлія Сиротинська каже, що усі кіоски зносять чітко за правилами.

А те, що кіоски розрізають болгаркою - не дивина. Адже по-іншому демонтувати об'єкт, за словами чиновнимці, неможливо.

Окрім того, коли кіоск зносять, його не вважають власністю підпроиємця.

«Це не власність. Право власності затверджується в Єдиному державному реєстрі власності об’єктів нерухомого майна. Це металоконструкція, яка не належить і встановлена незаконно», - каже Юлія Сиротинська.

ЗНЕСЕННЯ ПОЗА ЗАКОНОМ

У міських правилах благоустрою ще у 2009 році прописали «цікавий» пункт. У ньому дійсно йдеться про те, що кіоски, на встановлення яких немає чинних дозволів, не можуть бути чиєюсь власністю.

«В правилах благоустрою міста Луцька, на мою думку, досить така суперечлива позиція зазначена, що встановивши самовільно тимчасову споруду, особа не набуває права власності на неї. З цього можна зробити висновок, що фактично навіть, якщо цю споруду знесуть, розріжуть на дрібненькі частинки, особа не має права на компенсацію», - розповідає адвокатка Наталія Шептицька.



Та попри таку ремарку у міських правилах благоустрою, адвокатка наполягає: зносити кіоски може лише виконавча служба і лише за рішенням суду.

«В статті 38 Закону України про регулювання містобудівної діяльності чітко передбачено, що в разі виявлення самовільно встановленої тимчасової споруди органи місцевого самоврядування в особі відповідних державно-архітектурних управлінь відділів, дивлячись, який орган працює в цій сфері, надсилає даному підприємцю припис про знесення тимчасової споруди. І в разі невиконання цього припису звертається до суду. Тоді за рішенням суду, якщо суд винесе рішення про знесення цієї тимчасової споруди. Відповідно державна виконавча служба здійснює демонтаж цієї споруди. Передбачений ось такий порядок, а окремих повноважень за, зокрема, Луцькою міською радою не передбачено», - розповідає Наталія Шептицька.

КІОСКИ НА МЕТАЛОБРУХТ

Цього року луцькі муніципали уже знесли 320 об’єктів. Частина із них мала б зберігатися у Княгининку на штраф-майданчику. Власники, які готові сплатити за перебування тут їхнього майна, можуть його забрати. Якщо ж тривалий час не забирають – муніципали здають усе на металобрухт.



Схема ніби проста. Але годі й допроситися у департаменту чітких цифр: скільки конструкцій забрали власники, а скільки стали металобрухтом.

Фірму, якій здають метал – «Волиньмет» – муніципали обрали на власний розсуд.

Представники структури визнають, що мають укладену угоду із муніципальною вартою, проте стверджують: цього року їм ще нічого не привозили.

«Контейнерів від них цього року не було. Ми все згідно їхнього договору здаємо. То ви звертайтеся до них», - розповідає менеджер «Волиньмету» Леонід Супрунюк.

Якщо на металобрухт нічого не здавали, то виходить, що усе демонтоване мало б стояти на штраф-майданчику? Але тут теж не чули про 320 знесених об’єктів.

Юлія Сиротинська каже, що у фірмі «Волиньмет» щось наплутали. Бо метал муніципали здають саме їм і процедура цілком прозора.

«Я не знаю, що вам казав «Волиньмет», у нас є всі документи з відповідними підписами. Я вперше чую, що ви кажете такі речі. Ви можете набрати суб’єкта господарювання пана Книша і він вам прекрасно пояснить. Чи є журнали заїзду, виїзду. Об’єктом демонтажу рахується, що близько 280 - це є паркани тільки, які зняті», - розповідає Юлія Сиротинська.

1,7 МІЛЬЙОНА НА ДЕМОНТАЖІ

Із згаданим підприємцем Степаном Книшем у муніципалів укладена угода про демонтаж та збереження демонтованого. Штраф-майданчик у Княгининку – це його територія.



Попри те, що підприємець непогано заробляє на демонтажах та й на збереженні об'єктів, говорити з журналістами він відмовився.

«Це територія приватної власності – Степан Миколайович не дав права знімати це все на камеру – це перше. А друге, по демонтажах, що я вам можу сказати, ми отримуємо заявку, виконуємо роботи, вони оплачують нам по рахунку. Оскільки ми виграли тендер. Це вся інформація, яку я можу вам надати, вся інша є загальнодоступною в засобах масової інформації», - каже юристка Степана Книша.

До речі, за демонтаж панові Книшу місто цього року заплатить один мільйон і сімсот тисяч гривень. Попри обіцянку керівниці муніципалів пан Книш взагалі відмовився з нами спілкуватися.

ПОНАД МІЛЬЙОН НА ОДЯГ МУНІЦИПАЛІВ

Та поки луцькі підприємці з сльозами і криками дивляться, як зносять їхні кіоски. Поки їхнє майно йде на металобрухт, прибутки від продажу якого відстежити неможливо луцькі муніципали користуються неабиякими привілеями міської влади і розкошують на повну.



Торік витрати департаменту муніципальної варти становили 11 мільйонів гривень, а в першій половині цього року – іще 6 мільйонів. Окрім зарплат і витрат на демонтажі, сюди входять постійні закупівлі офісної техніки, меблів, канцелярії.

Економію не назвеш головною «фішкою» муніципальної варти.

Наприклад, департаменту купили 34 планшети за більш як 250 тисяч гривень. А на чохли для цих планшетів пішло ще 15 тисяч.

Уже цього року муніципали за виділені з бюджету гроші купили новеньку автівку зі всіма зручностями за більш, як півмільйона гривень.

Але окрема тема – одяг муніципалів. Куртки тактичні, куртки ріп-стоп, пальта і куртки «Аляска». Сорочки білі, сорочки сірі. Термобілизна і термошкарпетки. Взуття зимове, взуття демисезонне, взуття парадне, кросівки, сумки, бейсболки і ремені.

За останні півтора року на гардероб департаменту пішло більше мільйона гривень. До речі, наразі тут працює чотири десятки людей.

Та краса не має меж, тому оновлювати гардероб муніципали не припиняють. У червні – черговий шопінг: футболки «Лакоста» білі, сірі та чорні ремені, куртки, нові шеврони - загалом скупилися більше, ніж на 200 тисяч гривень.

Аліна БЕКЕРУК, Людмила ЯВОРСЬКА (для Волинь24)