На Волині закінчився фестиваль пам’яті видатного музиканта

На Волині добіг завершення ХV музичний фестиваль «Стравінський та Україна». Він тривав з 1 по 14 жовтня.

Упродовж 14-ти днів любителі класики у Луцьку, Устилузі, Ковелі мали нагоду насолоджуватися справжньою музикою. А слухати було кого: Національний академічний духовий оркестр України, заслужений діяч мистецтв України Олександр Козаренко, Національний камерний ансамбль «Київські солісти», відомий піаніст Євген Громов, лауреати міжнародних конкурсів Анастасія Янцур, Роман Коренцвіт, Остап і Ольга Шутки з дітьми, вокальний ансамбль «Selencja» з Любліна.

Незабутніми були зустрічі з видатним британським кінорежисером Тоні Палмером.

В останній день фестивалю на сцені Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка з чудовою концертною програмою виступили цьогорічні ювіляри – Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України (художній керівник і головний дириґент – народний артист України, лауреат Національної премії імені Тарас Шевченка Володимир Сіренко).

Власне, ця програма й була приурочена до мабутнього ювілею – адже 25 листопада виповниться 100 років відтоді як рішенням Ради Народних Міністрів УНР було засновано згаданий колектив.

День закриття фестивалю припав на 14 жовтня, коли Україна відзначає аж чотири свята – Покрови Пресвятої Богородиці, День українського козацтва, День створення Української повстанської армії та День захисника України.

Тож ведуча Оксана Єфіменко розпочала концерт із привітань, побажавши усім благодаті, віри, добра і світла, після чого окреслила кількома штрихами історію заходів фестивалю, проведення якого Волинська обласна філармонія здійснює за підтримки Волинської обласної державної адміністрації, Волинської обласної ради, Луцької міської ради, Генерального консульства Республіки Польща в Луцьку.

Представляючи ж слухачам Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України, пані Оксана не могла не згадати цілу низку знакових імен митців, які в різний час очолювали колектив (Олександр Горілий, Натан Рахлін, Стефан Турчак, Володимир Кожухар, Федір Глущенко, Ігор Блажков, Теодор Кучар) або ж працювали з ним (дириґенти Євген Мравінський, Євген Свєтланов, Кирило Кондрашин, Геннадій Рождественський, солісти Артур Рубінштейн, Ієгуді Менухін, Монсеррат Кабальє, Хосе Каррерас, Святослав Ріхтер, Давид Ойстрах, Еміль Гілельс, Мстислав Ростропович, Ґідон Кремер, Олег Криса та ін.), сказала й про прем’єри творів Бориса Лятошинського, Левка Ревуцького, Євгена Станковича, Мирослава Скорика та багатьох інших вітчизняних та зарубіжних композиторів, і про широку географію виступів артистів (28 країн світу).

Першим твором, що прозвучав того вечора у виконанні оркестру, була симфонічна поема славетного чеського композитора Бедржіха Сметани «Влтава» (з циклу «Моя країна»). Як слухаючи «Дев’яту симфонію» Людвіга ван Бетховена, важко повірити в те, що її створено митцем, котрий на той час повністю втратив слух (а це так), так і вникаючи у мелодійний розмай твору Сметани, дивуєшся, що «Влтаву» (як і весь цикл «Моя країна») композитор написав у такій же (або майже такій же) ситуації. Це ж наскільки досконалий внутрішній слух треба мати, щоб створити настільки зримі образи рідного краю, що мелодія цієї поеми стала своєрідним неофіційним національним гімном чехів!

Наступною була сюїта з одноактного балету Ігоря Стравінського «Жар-Птиця», створеного за мотивами російських народних казок про чарівного птаха, який є для того, хто заволодів ним, водночас і благословенням, і прокляттям.

Ігор Федорович до цієї сюїти звертався тричі – у 1910-му, 1919-му та 1945-му роках. До уваги слухачів було запропоновано варіант 1919 року (Інтродукція, Танець і варіації Жар-Птиці, Хоровод царівен, Поганий танець Кощійового царства, Колискова та Фінал) – до речі, його найчастіше виконують у симфонічних концертах.

Другий відділ розпочався «Трьома українськими весільними піснями» Мирослава Скорика для голосу та симфонічного оркестру (в основу триптиху, написаного 1974 року, взято зразки українського обрядового фольклору). Мелодія першої з пісень – «Ой летять галочки», – авторська, другу ж і третю («Шуміла ліщина» і «Хиляються ворота») пан Мирослав почув на платівці Соломії Крушельницької (як відомо, композитор – внучатий небіж великої співачки) і використав ці мелодії для створення власних обробок. У концерті триптих прозвучав у виконанні заслуженої артистки України, солістки Національної опери України Наталі Ніколаїшин.

Історію української симфонічної музики важко уявити без такої яскравої постаті, як Борис Лятошинський (1895–1968). Власне, на ХV фестивалі прізвище Лятошинського зринало раз у раз (особливо коли йшлося про учнів школи Бориса Миколайовича, представників музичного авангарду 60-х років ХХ століття). Про те, яку роль відіграє творча спадщина композитора в репертуарі оркестру, можна судити вже з альбому «Симфонії Бориса Лятошинського», виданого до 120-річчя Бориса Миколайовича (на перших трьох компакт-дисках альбому звучать симфонії Б. Лятошинського у виконанні саме Національного заслуженого академічного симфонічного оркестру України). Того вечора прозвучала Симфонія №2, тв. 50 у трьох частинах (Lento tenebroso e con maesta, Lento e tranquillo та Andante stringendo).

На «біс» оркестр під орудою народного артиста України Володимира Сіренка виконав два слов’янські танці Антоніна Дворжака (№2 і №8).

Слухачі влаштували овацію.

Дипломи ХV музичного фестивалю «Стравінський та Україна» колективу вручила заступник голови Волинської обласної державної адміністрації Світлана Мишковець. Вона ж оголосила музичний форум закритим.

Тож до зустрічі через рік – на ХVІ фестивалі!

Ігор БЕРЕСТЮК