«Досі вірю у Святого Миколая», – волинські Миколи про візит Миколая

На Святого Миколая чекають у кожному домі. Дітвора фантазує про омріяні подарунки під подушкою та обмірковує власні бажання. Проте дорослі досі вірять у Миколая Чудотворця і звертаються до нього із замовленнями.

Інтернет-видання «Волинь24» провело опитування серед відомих волинських Миколаїв щодо приходу казкового бороданя.

Микола Романюк, депутат Луцької міської ради



«У дитинстві завжди хотілося відшукати апельсини під подушкою. Дуже їх любив, вони були на вагу золота, бо купувати їх можна було лише по великому блату! Коли був маленьким, дуже хотілось мати гарні речі. Однак про таке можна було лише мріяти. Тоді був переконаний, що батьки куплять омріяні речі за хороші оцінки у школі!

Зараз такий час, що діти мріють про різні подарунки: телефони й планшети тощо.

Варто не забувати про мир в Україні! Низькій уклін хлопцям на сході за наш спокій!»

Микола Яручик, депутат Луцької міської ради



«Святий Миколай мені нічого не дарував, адже в Радянському Союзі про такі речі ніхто не говорив. Тому я навіть і не знав, що Миколай приносить подарунки.

Я про нього не знав, тому й ніяких замовлень не робив.

Зараз попросив би миру і стабільності. Щоб кожен мав власний бюджет, щоб мав роботу і отримував від неї задоволення. Тоді люди будуть щасливі».

Микола Дендіберін, депутат Луцької міської ради



«Я жив у комуністичному просторі, там було не до подарунків. Можна було надіятися хіба на мандаринку або кілька цукерок у пакетику на Новий рік. Чесно кажучи, не пам’ятаю ніяких подарунків.

У комуністичному режимі ні чорта не було. Про сувеніри від Святого Миколая можна було тільки мріяти. Мріяв лише скуштувати смачний свіжий хліб. Ми повинні були вставати о 4-й ранку, щоб придбати святковий хліб. Не по-багатому жили…

У Святого Миколая зараз я попросив би, щоб заклали кошти в бюджет для того, щоб я завершив роботу над футбольним полем «Піонер» (вулиця Глушець) у Луцьку. У січні уже буде 34 роки, як я над ним працюю. Обіцяли, що гроші виділять. Надіюсь, що наступного року дітям уже буде, де побавитись у футбол. Це найбільш коштовний подарунок і для мене, і для діток. Якби підключилась міська влада раніше, ми б уже давно завершили роботу над футбольним полем. А якби я був багатим, то давно зробив би все самостійно».

Микола Собуцький, депутат Луцької міської ради



«Досі вірю у Святого Миколая. До слова, у мене подвійне свято – я ж Микола Миколайович. У дитинстві нам із сестрою він приносив солодощі, мандарини, книжки. Ми з нетерпінням чекали цього ранку, щоб заглянути під подушку. Завжди вели себе чемно, однак переживали, що Миколай принесе різку. Проте такого ніколи не траплялося.

Мріяв про іграшки та енциклопедії.

Із часом бажання змінюються. Зараз я попросив, щоб у країні завершилась війна, щоб був мир та спокій».

Микола Федік, депутат Луцької міської ради



«Дай, Боже, згадати! Точно пам’ятаю, що я просив конструктор «LEGO». Це річ, яку в моєму селі Камінь-Каширського району було дуже складно відшукати. Я просив у Святого Миколая таку забаву, згодом я її отримав. Був дуже-дуже задоволений тим подарунком. Це така подія, яка навіки закарбувалася у моїй пам’яті.

Коли я став студентом, Миколай перестав до мене приходити. Відтак різок не знаходив. Під подушку заглядав у студентські роки, проте там нічого не було. Можливо, Миколай до студентів не приходить.

У зрілому віці я попросив би у Миколая здоров’я для своєї родини, зокрема донечці й дружині. А також миру нашій Україні. Як звучать слова з однієї пісні: «Щоб Москва згоріла».

Микола Сорокопуд, адвокат



«Я жив у такому часі, що подарунків на День святого Миколая годі було й чекати. Однак ніколи не залишався без презентів у цей день: у мене подвійне, а то й потрійне свято! Окрім Дня святого Миколая, 19 грудня відзначаю свій день народження та День адвокатури.

У дитинстві завжди хотілося знайти під подушкою якусь іграшку, машинку чи автомат.

Тепер хотілося б попросити у Святого Миколая щастя для усіх людей, щоб кожен міг розвиватися та реалізувати себе там, де це необхідно».