Небезпека інтимофобів, або Секс через інтернет

«Я – інтимофоб. Я безмежно кохаю свого нареченого, але жити з ним під одним дахом не можу», «Я – інтимофоб, боюся, що не витримаю спільного життя зі своєю дівчиною, звик до самітницького комфорту і регулярного сексу за розкладом», «Я – інтимофоб, бо мені просто так вигідно і зручно, але ніхто з моїх партнерів цього не розуміє»….

Ще безліч варіацій однієї і тієї ж проблеми, з якою все частіше стикаються люди, здебільшого молодь.

Інтимофобія – панічний страх перед психологічною близькістю з партнером. За статистикою, з цим стикається кожен третій чоловік і кожна восьма жінка. Як тільки в людини налагоджується міцний емоційний і фізичний зв'язок з іншою, вона одразу ж розриває стосунки. При постійному прояві інтимофобії можна вважати, що особа страждає на патологічні відхилення.

Алла Мацюк, практичний психолог Волинського обласного дитячого територіального медичного об'єднання, на прохання інтернет-видання «Волинь24» розповіла про природу виникнення інтимофобії і особливості стосунків на відстані.



«НАКОПИЧУВАЛЬНИЙ ЕФЕКТ ВІД ТОГО, ЩО ЛЮДИ ПРИХОВУЮТЬ СВОЇ ПОЧУТТЯ, МОЖЕ СПРИЧИНИТИ РОЗВАЛ ОСОБИСТОСТІ»

– У чому полягає основна суть проблеми інтимофобів?

– Коли народжується людина, вона з дитинства не може вибудувати правильні стосунки. Її беззахисність абсолютна. Дитина формує особистість залежно від того, яку модель пропонують їй батьки чи ті дорослі люди, які її оточують і відповідають за виховання. Як далі розвивається дитина? Вона має свої потреби, це потреби егоїстичні. Вона хоче бути нагодованою, сухенькою, в теплі, і одна із найбільших потреб – це потреба в контакті. Якщо ця потреба не виконана, то чи можна допомогти людям, які мають цю потребу?

Алла Мацюк стверджує, що невирішена потреба в емоційному благополуччі залишає наслідки на все життя. Буває, що через неї люди не можуть налагодити свої стосунки в дорослому віці.

– Як розпізнати справжнього інтимофоба?

– Люди мають добре спілкуються на відстані, легко підбирають потрібні слова в мережі, але як тільки зустрічаються і залишаються в одній квартирі, в одному кінозалі, то стикаються з тими проблемами, які раніше не виникали.

До прикладу, опиняєшся з людиною в одній квартирі, в одному ліжку, а зранку ідеш у ванну почистити зуби і розумієш, що ця людина не так витискає тюбик чи білизну залишає не там, де ти звикла, або ж, навпаки, надто акуратна. Декого це починає дратувати.

Ще один приклад – от пише людина СМС із такими прекрасними словами, як «я тебе люблю», виражаючи емоції смайликами чи просто текстом, а коли партнер чує це наживо, то йому може здатися, що не та інтонація чи міміка, і звучати це буде вже зовсім по-іншому.

Це вмикає механізм, у якому людина починає тебе дратувати. Однак агресія і кохання – це найбільш чисті і незаангажовані почуття. Через те, що в дитячому віці деякі люди не отримували достатньо любові і не відчували її впродовж свого свідомого формування, то у дорослому віці починають притамовувати свої справжні почуття. Накопичувальний ефект від того, що ти приховуєш їх, може спричинити розвал особистості.

– Що робити в такому випадку?

– Насамперед зрозуміти, що це за людина, яка налагоджує з тобою стосунки на відстані. Чи є вона інтимофобом і цілеспрямовано уникає близького контакту з коханою людиною, чи це лише вигадана причина, яка або створює дискомфорт у стосунках.

«ПАРА ЗМОЖЕ ПЕРЕВІРИТИ СВОЇ ПОЧУТТЯ І СТОСУНКИ НА МІЦНІСТЬ ЛИШЕ ТОДІ, КОЛИ ЗІТКНЕТЬСЯ З БУДЕННИМИ ПРОБЛЕМАМИ»

Прикладів щасливого кохання на відстані людей, які не є інтимофобами, чимало.

«Той, хто стверджує, що це – неможливо, по-справжньому не кохав», – переконує лучанка Дарина Кошель, яку з її коханим розлучають не тільки тисячі кілометрів, а й різні часові пояси.

«Почну з того, що майже щодня переконуюся , що нас звела доля. Скільки і як би сильно ми не сварилися (що буває вкрай рідко), ми однаково залишаємося разом.

З моїм майбутнім хлопцем Владом були знайомі ще з 2014-го, але тоді ми не спілкувалися. У 2016-му нас реально звела доля. Ми випадково зустрілися в Болгарії у таборі. От який шанс був того, що ми поїдемо туди в ті ж самі числа, в одне місто і в один і той же табір?

Саме там ми й почали зустрічатися. Тобто майже місяць були разом у Болгарії, а потім я поїхала до Луцька, а він полетів у Канаду. Зараз навчається в Торонто.

Якщо чесно, я ніколи не вірила у стосунки на відстані. Коли й наші почались, то також не думала, що щось з цього вийде. Вважала це просто курортним романом, який так і залишиться в тому таборі. Але я помилялась.

Місяць місяць, два, три, і ось уже півтора року ми разом.

Я зрозуміла, що коханню немає меж. Що це все якісь дурні стереотипи, закладені в людей, що на відстані стосунки неможливі.

Перші два місяці були вкрай тяжкі, але я зрозуміла, що просто не можу без Влада. Хотіла постійно чути його голос або принаймні переписуватися, та через різницю в часі це неможливо. Основними труднощами, з якими почали стикатися, це, звісно, ревнощі. По-друге, недостатньо уваги. Була впевнена , що будемо часто сваритися, але, на щастя, такого майже немає. Тепер я переконана, що коли у вас справжнє кохання, то можна витримати все, а той, хто стверджує, що це – неможливо, по-справжньому не кохав», – поділилася своєю історією Дарина.

Дівчина переконує, що ані себе, ані свою другу половинку інтимофобами не вважає.

«Нам завжди добре, коли ми разом. Хоч зустрічаємось вкрай рідко. Але головне те, що ми в серці одне одного», – переконує дівчина.

На моє прохання Алла Мацюк проаналізувала цю історію.

«Я не знаю деталей розвитку стосунків цієї пари, але впевнена, що час покаже. Саме життя може дати відповідь на це питання, тому що навчання не вічне. Її хлопець може повернутися або вона полетить до нього. Пара зможе перевірити свої почуття і стосунки на міцність лише тоді, коли зіткнеться з буденними проблемами, а зараз вони, як і багато інших пар, випробовують їх відстанню. А побут, на жаль, псує всю романтику «казкових» взаємин. Ось тут і настане момент істини…» – каже психолог.

Валерія КОЛІСНИК («Волинь24»)