Як у Луцьку творили майже кілометровий ланцюг єднання. ФОТОРЕПОРТАЖ

У Луцьку відбулася щорічна акція єднання «Живий ланцюг».

Урочистості відбулися у вівторок, 22 січня, до сторічного ювілею проголошення Акта Злуки УНР і ЗУНР.

Нагадаємо, у Луцьку через акцію перекрили 4 вулиці.

Сотні лучан зібралися на Театральному майдані міста, щоб вшанувати цю патріотичну подію. За допомогою координаторів проекту, лучани утворили живий ланцюг майже на всю довжину вулиці Лесі Українки. До кінця залишилося всього кілька десятків метрів.

З різних кінців довжелезної шеренги вигуки «Слава Україні!» та «Україна понад усе!» переросли у єдиний спів: «Ще не вмерла України і слава, і воля…».

Опісля гімну, охочі мали змогу фотографуватися біля величезного прапора України на Театральній площі біля пам’ятника Лесі Українки.

Лучанка Анна Самойленко поділилася, що вирішила взяти участь, бо для України як ніколи важливо єднатися.

«Це вже столітня річниця цього свята. Я рада, що бачу тут багато знайомих. Це важливо для нас, бо цим показуємо, що ми дружній народ і що ми об’єднуємося заради України», – поділилася дівчина.

Організатори акції, комунальний заклад «Центр національно-патріотиного виховння дітей і молоді Луцька», тішаться, що цьогоріч людей доєдналося ще більше.

«Цьогоріч людей більше, ніж минулого року. Власне, площа від Театрального майдану до площі Возз’єднання близько 800 метрів. Це значно більша відстань, ніж та, що була на мості минулого року», – зазначив один із організаторів акції Олексій Мельник.
Також він додав, що перш за все такі акції спрямовані, щоб привернути увагу молодої частини населення, для їхнього патріотичного виховання.

«Ми намагаємося зберегти символізм цієї події і передавати йому наступним поколінням. Саме тому о 12 годині проходять такі акції, адже 1919 року саме о цій годині на Софіївській площі у Києві було проголошено Акт Злуки ЗУНР і УНР», – зауважив організатор.

Лучанка Людмила Філіпович розповіла, що ходить на ланцюг єднання кожного року з дітьми і онуками. Пригадує, як брала участь у акції ще у 1990 році.

«У 90-му році їздили за Луцьк до Рівного на ланцюг. Вони нас запросили. З того часу я завжди ходжу. Людей багато було. Пам’ятаю, ми десь аж в лісі стояли», – поділилася спогадами Людмила Миколаївна.