Юнаки розповіли, як почали заробляти на в'язаних светрах у Луцьку

21-річні Станіслав Кримчук, Олег Репета і Сергій Гламазда створили різдвяний бізнес і 9 робочих місць.

Асортимент їхнього магазину – різдвяні светри й шкарпетки власного виробництва, а також свічки та листівки, пише Антоніна Андрійчук у виданні "Бізнес.Район".


Станіславе, розкажіть коли і як ви з друзями розпочали цей бізнес?

Починали ми з того, що просто побачили в неті такі шкарпетки з Австрії. Теж зробили шкарпетки й продавали минулого сезону через Instagram. Людям сподобалось. Ми це все продавали буквально в останні 10 днів до Нового року. Вийшло досить непогано, тому ми вирішили зробити на цей сезон все взагалі по-новому. Вклали досить великі кошти в рекламу, в продукцію, довгий час шукали, готувались за місяць до 1 грудня.



Це все таке актуальне, миттєве, створює настрій. Люди дуже люблять купляти настрій, а не саму річ. Дві запоруки продажу – це якість товару і яку емоцію люди бачать у товарі.

Хто ваші клієнти?

У Луцьку – це сім’ї, хлопець з дівчиною, чоловік з жінкою середнього віку або ж це просто подарунки для близьких. Через інтернет часто замовляють у Харків, Дніпро, Київ, Львів, Житомир і Запоріжжя. Ми вже навіть працювали на експорт. Уже мали три посилочки на Москву. Друзі замовили светри на цілу компанію в Польщу.

Зазвичай замовляють дівчата і жінки, які одягають на всю сім’ю. Вони купують на фотосесію, десь поїхати в гори, десь вдома походити, погуляти, вийти в місто. Загалом, у нас є два види светриків: червоний – як простий, повсякденний, і білий – на святкові випадки, які виглядають дуже гарно і новорічно.

Ми взагалі не думали, що Facebook може щось зробити. Ми в ньому так і не розібралися. Facebook – дуже складна структура, як там працювати онлайн-магазином. Через це ми просто заплатили гроші і нам його ведуть. Facebook приносить багато гуртових клієнтів. Не знаю, як це виходить. Дуже часто дзвонять сім’ї й кажуть: «Нам на чотири сім’ї». Ми дуже здивувались. Як так Facebook? Конверсія, скільки грошей вкладали і скільки ми отримали, більша, ніж ми в Instagram вклали. Потім ми зрозуміли чому. Тому що у Facebook сидять люди 30+, в Instagram – 15 +, молодь.



Як вдалоcя отримати перше замовлення?

Перше замовлення – це був Instagram. 21 листопада в нас було перше замовлення. І по Луцьку теж було 21. Ми з 19 почали рекламну кампанію серед луцького клієнта. 19 запустили, це був четвер, 20-21 – це були вихідні. Люди почали дивитися. По Луцьку і розвозили й розсилки робили. І там зразу один за одним почалися 20-30 замовлень в день.

Як ви будуєте стосунки з клієнтами?

Ми стараємось подарувати клієнту частинку новорічного настрою, тепла. Не просто пакуємо в якийсь пакет, маєчку. Намагаємось упакувати подарунок так, щоб було аж цікаво розпаковувати.

Для чого ви це робите?

Нам приносить велике задоволення, коли бачимо, що наш клієнт з посмішкою на обличчі ходить в цих светрах. Коли ми з хлопцями це починали, то взагалі не думали про гроші, а про те, як це буде виглядати, як ми побудуємо компанії і її структуру, як люди будуть до нас ставитись. І тільки тоді ми вже почали виводити калькуляцію, постаралися зробити її максимально народною і перебити ринок. Чому? Тому що ми хочемо бути не дорогими та популярними, доступними.

Які цінності вашого бізнесу?

Гроші (усміхається, – ред.). Ми мусимо створити хороший товар, який буде добре продаватися.

У вас одна торгова точка?

Фізична точка одна. Ми взагалі планували, що найбільше грошей буде приносити Instagram, Facebook і OLX разом взяті. Але офлайн точка приносить більший дохід і більший оборот, тільки тут більші витрати. А реклама, яку ми запускаємо на Instagram також діє і на «островок». Тому що дуже багато людей з Луцька питає: «А де вас можна знайти? А де можна приміряти?»



Тільки за чотири дні до 1 грудня, це було 26 листопада, ми вирішили зробити фізичну точку. Спочатку ми взяли участь в різдвяному ярмарку. Зрозуміли, що треба більше вкладати в фізичну точку. Через те, що люди бачать саме цю емоцію більше, отримують задоволення, радість.

Розкажіть про ваші підходи до бізнесу?

Зробити якісний товар. Придумати концепцію, що це має бути. Не робити просто, аби щось робити. Треба знати, що це має бути, для кого це має бути, як воно має виглядати, які воно має мати властивості. Наприклад, ми зробили лише шкарпеточки і светрики. Цього року ми зрозуміли, що треба ще, але треба правильно підходити до цього, тому що можна наробити багато і нічого толкового не вийде.

Різдвяна тематика. У нас вийшов експеримент зі свічками. Поставили свічки ароматизовані. Вийшло. Супер! Добре пішло! Також, щодо самої структури бізнесу, зробити хороший продукт, зробити правильну рекламу, яка показує саму властивість цього светра, а не просто сфотографований светр на якомусь фоні. Показати, де його застосовуєш, наприклад, светр, біля ялинки, сфотографувати хлопця з дівчиною. Показати саму дію, як це має виглядати й, щоб люди собі уявляли «я таке саме хочу». Знайти хорошого постачальника. Ми не знайшли. Через це ми вирішили робити свої светри самі. Вирахувати хорошу ціну для народу і не боятися робити знижки. Люди люблять знижки. Якщо ти зробиш знижку, вони скажуть іншим і інші прийдуть і візьмуть. Тому не бійтеся робити знижки. Робіть, робіть, робіть. Але, не в такому сенсі, як мама закінчила бізнес робити, вже нема чим решту давати. Прораховувати наперед, не по факту їх робити, а наперед.

У чому особливість вашого магазину серед подібних магазинах, які торгують різдвяними светрами?

Базар? Таких як ми немає. Тільки на базарі. А на базарі що? Тебе можуть ще послати якомога далі. А ми піклуємося про свого клієнта. І тут в нас тепло – найголовніше (усміхається, – ред.), а надворі холодно. Навіть, якщо в нас светра немає, ми зв’яжемо. Такі як ми є тільки в Європі. Схожі светрики є в Карпатах, але всі знають, як вони люблять піднімати націнку на всьому, чому тільки можна. У Луцьку в нас конкурентів немає. Є тільки базар. На базарах товар – весь Китай, нічого нашого українського немає, ніякої підтримки нашого виробника.



Хто і де в’яже светри?

Наше виробництво у Луцьку, маємо в’язальну машинку. У програмі вказуємо, скільки швів, скільки в’язки, вузлів, щоб гарно вийшов принт. Після того машинка вив’язує рукав, фронтальну сторону, задню сторону светра і наші колеги-в’язальниці, нас шестеро. Вони на спеціальних машинках зв’язують ці компоненти разом, пришивають горловину, разом все компонують і ми отримуємо продукт. Одна з них на в’язці контролює, дві пришивають горловину і дві компонують задню сторону, передню сторону і рукави.

Опишіть робочий процес: від ідеї до готового продукту

Шукаємо ідеї, аналізуємо, що і як з цього можна заробити. Створили ідею, зрозуміли, як вона працює. Шукаємо товар. Шукаємо не що-небудь, ніякого Хмельницька, ніякого Китаю. Тільки хороший якісний товар. Є? Зробили. Знайшли. Якщо не знайшли, запустили своє. Шукаєм пряжу. Потім треба провести її воскування, щоб тримала структуру. Додати еластанової нитки, щоб тримало пружність. І так далі продовжуєм, в’яжем. Але спочатку треба знайти сам принт, як це правильно зробити, гарно. Зробити це максимально культурно, мається на увазі структуровано, а не так як тяп-ляп, якийсь принт накинули і все. Дуже багато грошей йде на 3-D макети, оформлення торгової точки і так далі. З цим треба постаратися. Чим більше ви зекономите, тим менше ви заробите. Якщо ви будете нити над кожними 50 гривень і зробите тяп-ляп – нічого не вийде. Деталі грають роль. Маленька деталь, на яку треба докласти 70 гривень, 150, 200, 300, але ця деталька допомагає скласти цілісну картину. Це як зварити борщ і не додати туди буряка, картоплі і так далі.



Скільки вам довелось інвестувати на початку?

Точно не буду казати вам. Мінімальна зарплата – два роки. За весь сезон ми вийшли в нуль, але в нас залишилась Instagram-сторінка на 10 000 підписників, що в наступному році буде приносити нам дуже багато грошей. Такі сторінки можуть коштувати до тисячі доларів. Плюс все обладнання на наступний рік і ще светрів сорок.

Через скільки часу ви розраховуєте стабільно заробляти на цьому бізнесі?

Наступного року. Зараз ми до кінця січня сидимо і закриваємось. Вклали багато. Вийшли в нуль внаслідок того, що правильно підійшли до калькуляції і завойовували клієнта. Це було дуже дорого. Думаю на наступний рік це окупиться і вже ті самі клієнти будуть до нас дзвонити, писати, просити.

З якими викликами ви стикалися?

Сам процес виробництва светрів – це взагалі нелегко. Це дуже-дуже важко, бо маленька деталь – і ціла партія зіпсувалась. Клієнти, Instagram… Сам не справляюсь. Часом плутаєшся, бо навалюються тут покупці і всі дзвонять, просять… Великий об’єм роботи, який дуже часто не витягуєш і через це приходиться клієнтам дарувати щось, щоб вони не ображалися.



А ви самі любите робити щось своїми руками?

Ми любимо робити хороший якісний одяг. Ми в минулому році зробили колекцію простих гольфів. Чоловічих простих монотонних гольфів: синіх, темно-коричневих, чорних і жовтих. Жовті светри були в минулому році в тренді. Ми зробили, продали їх, зрозуміли, що це може вийти дуже круто і класно. Через це ми плануємо в майбутньому щось таке, з одягом працювати.

Що, на вашу думку, є головним у бізнесі?

Довіра. Довіра між своїми партнерами. Довіряти, працювати чесно. Брати відповідальність на себе, не спихати все на інших. І просто працювати, працювати, працювати … І з клієнтами бути чесним. Люди запам’ятовують мінуси, плюси вони не запам’ятовують. Відповідно, якщо ти раз зробиш невеличкий мінус, люди наші розкрутять це до великого мінуса і вони запам’ятовують помилки. Тому треба бути чесним і не дурити взагалі.

Якими ви бачите перспективи цього бізнесу?

На наступний рік ми плануємо трошки розширити сезон. Промоція в інтернеті, реклама і так далі відкриємо з листопада й закінчимо у середині лютого. Фізична точка буде відкриватись з 1 грудня і працюватиме аж до середини лютого.

Ми будемо розширятися і відкривати нові торгові точки. Треба шукати великі гроші. У випадку розширення ми зможемо заробити більше. Чому? Нам потрібно розширятися на фізичні точки по Луцьку.

Ми піклуємося про клієнта і люди, які ходять на базар, приходять до нас, бо знають, що в нас якісно, гарно і добре. Можна шукати купу різних светрів з-за кордону, привезти їх, а вони будуть ніякі. Це раз. Друге, треба працювати з нашим виробником, підтримувати Україну. Бо всі кажуть, що в Україні тяжко працювати, немає грошей, так почніть використовувати своє, щоб гроші всі приходили в Україну і робити це на експорт.

Фото Олесі Саєнко ("Бізнес.Район")