Як на Волині видобувають вугілля. ВІДЕОЕКСКУРСІЯ

Що таке вугілля? Мільйони-мільйони років тому - в часи мезозою - це були дерева, рослини, папоротники, мох… Воно всихало, втрамбовувалося, частково гнило, покривалося шарами грунту, переживало інші складні фізичні і хімічні процеси... Зрештою, праліси стали пластами вугілля.

На Волині такі поклади містяться на глибині понад 350 метрів. Тож для того, щоб потрапити на робоче місце, волинським шахтарям доводиться спускатися під землю майже на 100 поверхів. Тоді – намотати кілька кілометрів підземними коридорами, аби зрештою приступити до роботи…

Але що саме роблять шахтарі під землею? Б’ють кирками по кам’яних стінах? Підривають родовище вибухівкою? Не зовсім…

Для того, щоб побачити зсередини процес видобутку вугілля, журналістка видання «Волинь24» Людмила Яворська разом із шахтарями спустилася у копальню і зняла відео цієї екскурсії.

ЕТАП 1. ПІДГОТОВКА І СПУСК

Те, що люди звично називають професією шахтаря, насправді поєднує з десяток абсолютно різних видів діяльності. На шахтах працюють механіки, електрики, слюсарі, маркшейдери, диспетчери, підривники, прохідники, «ГРОЗи» (від російського – «горнорабочий очисного забоя»)… Хтось спускає людей під землю, хтось керує видобувним комбайном, хтось ремонтує техніку, а хтось – підриває вибухівкою гірську масу і прокладає нові шляхи... У кожного – своя, відповідальна ланка роботи.

Щоб потрапити на своє «робоче місце», шахтарю треба пройти немало процедур і кілометрів. Спершу – наряд. Кожен шахтар отримує завдання, що саме має робити протягом робочої зміни.

Тоді – роздягальня. Спускатися в шахту можна лише в спецодязі. Сюди входить аж два комплекти штанів і сорочок: нижній називають «білуха», верхній – із більш цупкої тканини із міцними та важкими нашивками на колінах. «Ходити» для шахтаря – це не завжди пересуватися «на двох»… Деколи доводиться рухатися «на чотирьох», а деколи навіть – повзти… Тому додатковий захист для колін і ліктів – дуже доречний. До спецодягу також додаються рукавиці, гумові чоботи і каска.

Далі – лампова. Тут видають лампу, яка кріпиться на касці, і саморятівник. Це – своєрідний респіратор, який допоможе дихати у разі аварії. Важить, як і увесь спецодяг, немало…

Спускаються у шахту в кліті. Цей пристрій – схожий на ліфт, точніше – на два ліфти, які працюють на противагу: коли один опускається – інший піднімається.

Спершу кліть опускається повільно, та за кілька секунд – набирає швидкість. На відміну від типового ліфта, кліть має пройми, через які видно стіни шахтового ствола (стволами або стовбурами називають вертикальні тунелі, через які опускають-піднімають людей, вугілля, техніку тощо), тому швидкість видається дуже великою. На глибину 369 метрів кліть опустилася за 2 хвилини і 45 секунд.

Спуск у шахту

ЕТАП 2. ДІЙТИ ДО ЛАВИ

Уся територія шахти під землею пов’язана між собою тунелями: горизонтальними (штреки) та похилими (квершлаги). Одні призначені для транспортування вугілля, інші – для вентиляції, але усіма цими ходами можуть пересуватися люди. (До слова, усі прокладені в гірському масиві порожнини тут називають виробками і ніяк інакше, проте для того, щоб пересічнимх читачам було більш зрозуміло, все ж будемо використовувати слова «тунель, хід» тощо).

Штреки мають аркоподібну форму. Впродовж кількох сотень метрів від місця спуску штреки забетоновані, навіть чимось нагадують тунелі метро; далі – укріплені лише металевими дугами і дерев’яним перекриттям.

Для того, щоб дійти до свого робочого місця, гірнику на шахті №9 треба пройти більше кілометра підземних тунелів.

Дорогою кілька разів може змінюватись температура: то зовсім холодно, то стає гаряче. У вентиляційних штреках – неймовірний протяг. Завдяки потужній системі вентиляції загалом повітря в шахті здається дуже свіжим, за винятком тих місць, де з’являється запах сірководню і ближче до лави, де багато пилюки.

Щоб дійти до робочого місця, шахтарю треба пройти більше кілометра

ЕТАП 3. У ВИБОЇ

На шахті №9 зараз є два місця, навколо яких зосереджена робота.

Перше – це лава, де безпосередньо відбувається видобуток вугілля, і друге місце – прохідницький вибій, тобто проведення нових штреків і підготовка майбутньої лави.

Лава – це місце, де видобувають вугілля. На шахті №9 висота лави – 72 см (загалом на Волині поклади вугілля – від 50 до 90 см).

Як відбувається видобуток? З обох боків вздовж лави прохідницький комбайн прокладає два паралельні тунелі. Далі запускають видобувний комбайн, який руйнує пласт вугілля (шахтарі називають це – «виймає смужку вугілля»). Поруч із комбайном монтують конвеєр, і комбайн, виймаючи вугілля, відразу навантажує його на конвеєр.

За комбайном гірники встановлюють кріплення: дерев’яні бруси зі стійкими, якими кріплять покрівлю. Далі шахтарі лопатами підчищають решту вугілля і теж вантажать його на конвеєр (складна система із конвеєрів і вагонеток доставляє вугілля до основного ствола; звідти його піднімають на-гора, схожим способом, як піднімають-опускають людей «кліттєвим» стволом).

На шахті №9 видобувний комбайн рухається смужка за смужкою: їде вперед, тоді повертається назад, виймаючи вугілля. Проте на інших шахтах існують інші технології і комбайн можуть запускати в іншому порядку.

Ще трохи штреків і відпрацьована лава

ЕТАП 4. У ЛАВІ

Оскільки пласт вугілля – лише 72 сантиметри, саме такою і є висота робочого простору шахтаря. Дехто примудряється навантажувати лопатами вугілля, працюючи «на чотирьох», інші – напівлежачи. Навіть жартують: мовляв, така у них – «лежача» робота.

Те, що тут називають «пішли у лаву» швидше схоже на «заповземо». Але шахтарі наголошують: у якому б положенні не було їхнє тіло, вони тут ХОДЯТЬ.

Нам вдалося побувати з обох боків лави, яку зараз розробляють. Проте до самого видобувного комбайна не дісталися: «іти» 72-сантиметровим тунелем треба було більше 70 метрів. Для непідготовлених людей це – нереально, тож ризикувати не стали.

Спершу ми «зайшли» у нішу, яку прокладають перед лавою буро-вибуховим способом (нижче – на першому відео). Такі ніші трохи вищі за саму лаву, тут розвертають комбайн після того, як він пройшов смугу.

Далі ми обійшли штреками лаву і зайшли з іншого боку – уже в саму лаву (на другому відео).

У ніші на початку лави

У лаві

ЕТАП 5. У «ПРОХОДЦІ»

Інший важливий етап шахтарської роботи, який передує видобутку – прохідницький вибій.

Тунелі до майбутньої лави прокладаються не лише комбайном, який руйнує породу, а й буро-вибоховим способом.

На шахті №9 зараз готують нову, надзвичайно потужну лаву. Її запаси – понад 250 тисяч тонн вугілля. Для порівняння, потужність лави, в якій ведеться видобуток – становила 36 тисяч тонн.

Помітно, що до нової лави готуються з особливим ентузіазмом. Кажуть: такі запаси вугілля дадуть можливість шахтарям самим заробляти і не чекати дотацій від держави.

Прохідницький комбайн прокладає шлях до майбутньої лави

* * *

Перша зміна у шахті починається о 7.00. Робочий день триває шість годин. Відповідно, за добу встигають відпрацювати чотири зміни шахтарів. Видобувають вугілля цілодобово, зупиняється шахта лише у неділю і на великі свята.

І так – із 1961 року. Кажуть, вугілля на волинських шахтах вистачить ще щонайменше на 40 років. Бо скільки б не говорили про альтернативну енергетику, наразі вугілля – єдиний енергетичний ресурс, якого достатньо, щоб повністю забезпечити Україну теплом та електрикою. І дається цей ресурс непростою, втім таки дуже особливою і благородною працею.

Текст і відео: Людмила ЯВОРСЬКА
Фото: Нікіта МАНОЛОВ