«Ла шансон українши козакєн», або Як народний артист із Волині французів причарував

Коли без пісні ніяк… Хоч як би банально не звучало, але ці слова саме про народного артиста України, нашого земляка Василя Чепелюка. Ще з молоком матері він увібрав любов до музики, до життя та рідної землі. Про своє життя він не раз заспіває: «Як міг, творив добро, не підкорявсь своїй гордині, над прірвою стояв, був на вершині...».

Роздумами про своє життя та творчість з інтернет-виданням «Волинь24» Василь Чепелюк поділився з нагоди 65-го дня народження, який відсвяткував у неділю, 14 квітня.

ГАРМОШКА, БАЯН І СІЛЬСЬКІ ЗАСТІЛЛЯ

Оглядаючись на прожитті 65 років, Василь Адамович з усмішкою каже: «Я щасливий». Бо малий Василько зростав у любові в селі Холоневичі Ківерцівського району. Черпав духовне натхнення та мудрість життя від мами Анастасії та батька Адама.

«Мої батьки – це приклад того, як треба прожити життя. На жаль, їх уже не має зі мною, але це велика школа», – пригадує своє дитинство.
Любов до пісні також передалася Василю від батьків. Відвідуючи весілля, хрестини або ж всілякі свята, Анастасія та Адам, як бувало на сільських застіллях, заводили народної, а Василь, вслухаючись у мелодію батьківського дуету, і собі тихо наспівував.

Незважаючи на бідні часи у 50-60 роках, батьки дали Василю та його сестрам Любові та Галині вищу освіту. «За це їм велике спасибі», – шанобливо схиляє голову артист.

Музика стала для Василя всім, тож він забажав опанувати якийсь музичний інструмент. Тоді в сільських клубах, окрім гармошки і баяна, нічого не було, але він самотужки осягнув майстерність гри на них. Це, як зізнається Василь Адамович, дало поштовх, для того, щоб йти у музичному напрямі. Тож пішов здобувати освіту в Луцьке училище культури (нині – Волинський коледж культури і мистецтв імені І.Ф.Стравінського – О. Я.).

Після цього були інститут і служба в армії у Львові, де він співав в ансамблі пісні і танцю Прикарпатського військового округу.«Там і сформувався мій голос – тенор, бо вимагали сили звуку», – пригадує ті роки Василь Адамович.

Після армії змужнілий юнак на крилах летів до рідного Луцька. Тут якраз організували Волинський державний народний хор під керівництвом Анатолія Пашкевича. Василь Чепелюк із задоволенням прийняв запрошення стати солістом цього колективу, адже для молодої людини це було дуже престижно.

Так і покотилося мистецьке життя з піснею. Саме Василь Чепелюк у складі ансамблю «Волинянка» Палацу культури міста Луцька представляв Україну на міжнародному фестивалі «Поліське літо з фольклором» у Польщі. Перетягнули фестиваль через Буг до Луцька за сприяння директора Палацу культури міста Луцька Юрія Войнаровського. З того часу «Поліське літо» зазвучало і в Україні.


Нині артист працює у Волинській обласній філармонії, водночас завідує кафедрою історії, теорії мистецтв та виконавства у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки.


«МОНАТИК – ЦЕ ФЕНОМЕНАЛЬНО!»

Зростав митець, як каже, на «шароварщині». Жартує, що, крім гурту «АВВА», нічого не знали.

«Це трохи образливо для цього періоду, тоді ж були масові концерти, великі, де задіювалися різні жанри. Ми були навчені до патріотичних речей. Не тільки про комунізм і «Сталіна-Лєніна», але і були гарні пісні про рідну землю, про Україну. Хоч і з елементом соцреалізму, але це було тільки на початку. Програма завжди складалася з 2-3 пісень про партію, а потім можна було співати «Чорні брови, карі очі», «Дивлюсь я на небо», «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», – пригадує.

На цих кращих зразках українського романсу виховувався Василь Чепелюк.

Артист живе не лише класичною музикою, а й цікавиться сучасними виконавцями. Каже, що полюбляє Святослава Вакарчука і гурт «ВВ». Але зауважує, що сучасник митців співаками назвати не може.

«Я би охарактеризував сучасних співаків як бардів. Вони просто озвучують свою поезію. Бо справжній вокаліст повинен мати вищу вокальну школу, діапазон, відповідно гарне обрамлення тембру, мусить володіти диханням, постановкою голосу і вести фразу», – каже Василь Чепелюк.

Він жалкує, що пройшла епоха Миколи Мозгового, Павла Зіброва, Василя Зінкевича, Назарія Яремчука, Іво Бобула. «Я якраз із того періоду», – зауважує.

Окрім того, Василь Адамович цікавиться діяльністю уродженця Луцька Дмитра Монатика. «Це взагалі феноменально, нам гордитися треба! Ви подивіться, як він рухається»,– захоплюється Василь Чепелюк.


КОНЦЕРТИ НА ФАРЕРАХ ТА ЛЮБОВ ФРАНЦУЗІВ

Життя Василя Адамовича пройшло в гастролях. Пригадує, що найтриваліші були східною Україною. Знадобилося аж три місяці, щоб об’їхати. Також у 2015-му співак відвідав Волноваху з концертом від благодійного центру «Серце патріота». Пригадує, що тоді 9 травня був день міста, було багато ветеранів. І перше, що його вразило, – це пам’ятник Леніна, пофарбований у блакитно-жовтий колір і вишиванку.
«Кожного кварталу ми даємо по три концерти. І от недавно відправили вантаж, на який заробили концертом. Також у Волновасі побудували храм Української православної церкви Київського патріархату, який функціонує завдяки зібраним коштам», – розповідає.

Доля закидала артиста навіть на шматок суходолу, що найближчий до Північного полюса. Там, на Фарерських островах, що належать Королівству Данія, Василь Чепелюк у складі тріо разом із Михайлом Лазукою і Петром Свістом співали народних пісень та європейську класику. Також артист об’їздив усю Європу, окрім Італії, хоч і співає італійською неаполітанські пісні.

Пригадує, під час гастролей у Франції спеціально для місцевих мешканців вивчив кілька слів: «Мадам, мусьє, ла шансон українши козакєн». Французи оцінили вчинок. «Вони почули і вилазили на сцену, співали зі мною. Бо там знають, що козаки допомагали визволяти Бастилію, і там Україну шанують», – усміхається.

Василь Адамович зізнається, що йому пропонували їхати у Росію на відкриття меморіального комплексу партизанської слави, але він відмовився. «Просто я знаю історію. Радянські ешелони з хлібом у 41 році йшли в Німеччину. Про це ніхто не знає і про це треба розказувати нашим артистам. Які можуть бути гастролі з воюючою країною? Це зрада свого роду!» – різко висловлюється артист.

На жаль, Василь Адамович уже не гастролює, зараз переважно головує у журі. Допоки не замовк фестиваль «На хвилях Світязя», то брав участь. Але на честь ювілею Василь Чепелюк 29 квітня о 16:00 дає творчий звіт «Моя мистецька сповідь» у Волинському облмуздрамтеатрі імені Тараса Шевченка.


«Будуть звучати мої власні твори, бо я трошечки вже пишу. І будуть звучати деякі твори тих авторів, які я люблю», – ділиться Василь Чепелюк. У програмі візьмуть участь камерний оркестр «Кантабіле», Волинський державний народний хор, хор «Оранта» Свято-Троїцького собору, естрадно-симфонічний оркестр Волинського обласного академічного театру, чоловічий вокальний квартет «Акорд», чоловічий вокальний квартет «Лючяно», дует «Душа Волині», гурт народної пісні «Берегиня» та багато інших талантів волинської естради.


«ОКРІМ ЛЕГЕНЬКОЇ АВАРІЇ, НІЧОГО СТРАШНОГО НЕ ТРАПЛЯЛОСЯ…»

Митець з дитинства купався в любові, і Бог так розпорядився, що, окрім легенької аварії, нічого страшного в його житті не відбувалося. «Так красиво я йду по життю, без всяких катаклізмів, без провалів», – ділиться Василь Адамович.

Перегортаючи сторінки життя, він згадує слова з пісні «Myway». «Я знав тривогу, біль і забуття і, як міг тримався. Коли пізнав любов, гріховним солодом впивався. Як міг, творив добро, не підкорявсь своїй гордині, над прірвою стояв, був на вершині», – так він характеризує свій життєпис.

***
Все було у житті: і падіння, і злети. Але Господь благословив, і нині Василь Адамович тішиться чотирма онуками, завдячуючи синам Ігорю та Олександру. Він ось уже 43-й рік живе у щасливому шлюбі із дружиною Тетяною. За роки творчості здобув повагу в суспільстві. А суспільство за високу майстерність віддячило йому званням народного артиста України, Президент нагородив орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, а церква УПЦ КП відзначила артиста за активну діяльність та благодійність. Замислившись, Василь Адамович коротко підсумував: «Думаю, що я найщасливіший».

Спілкувалася Олена ЯКОБЧУК («Волинь24»)
Фото Анастасії КАЧИНИ («Волинь24»)
Відео з архіву Василя Чепелюка

Передрук заборонений