Смердюча проблема Луцька: спроби призначити винних замість дорожньої карти дієвого рішення

Не залишилося на Волині таких засобів масової інформації чи журналістів, які б не писали про проблему смороду. Адже біда ця дістала вже всіх, причому – дуже конкретно. Три роки тхне, особливо влітку. Фекаліями, трупним запахом, іншими неприємними «ароматами». Три роки фахівці ламають голову над причиною проблеми, але «круглий стіл» за їх участю нагадує якусь погану казку – ніби якийсь злий чаклун наклав свої чари на місто, і ніхто не знає, як цю нечисть побороти.

НЕВЛОВИМИЙ ЗАПАХ

У середу, 3 липня, у Волинській обласній раді засідала депутатська комісія, яка мала на меті знайти корінь проблеми. Під час засідання постійної комісії з питань екології, раціонального використання природних ресурсів виступали всі чиновники, хто хоч якось дотичний до екології чи каналізації. Втім, з боку склалося враження – люди зібралися не проблему вирішити, а винного призначити.

У вічних питаннях «Хто винний?» і «Що робити?» чомусь явно домінує інтерес до першого варіанту. Безумовно, винних у скрутній екологічній ситуації в Луцьку треба виявити і покарати, але, на мою суб’єктивну думку, насамперед потрібно визначити причину проблеми, ліквідувати джерело чи джерела запахів, побороти наслідки, дати лучанам вільно дихати, а вже тоді братися за покарання винних.

Одним із перших виступив начальник держекоінспекції у Волинській області Олександр Ткачук. Який продемонстрував усім присутнім своє бездоганне знання законодавства, яким регулюється діяльність увіреного йому відомства, але не зміг відповісти на конкретне запитання комісії – що це відомство зробило задля вирішення проблеми.



На ще більший гнів і критику наразився його колега – начальник обласного управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Назар Орел. Саме до повноважень цього органу належить функція реагування на скарги громадян про неприємний запах. За словами посадовця, всього за півріччя надійшло близько десяти таких скарг. Інспектори відреагували на кожну, втім, каже посадовець, по жодному із фактів не вдалося зафіксувати перевищення допустимих санітарних норм шкідливих речовин у повітрі. Тобто кількість випадків порушення санітарних норм дорівнює нулю.



«Це робота всього вашого управління дорівнює нулю», – поставив йому оцінку заступник голови комісії, депутат Волинської обласної ради Ігор Лех.



Ситуація дійсно найкращим чином відображає громіздкість і неповоротність нашої бюрократичної системи, безліч інституцій якої частково чи навіть повністю дублюють повноваження різних служб. Адже проблема «бородата», на запах лучани скаржаться вже три роки поспіль, а влада досі офіційно не спромоглася жодного разу зафіксувати перевищення рівня шкідливих речовин у повітрі, тобто офіційно, юридично, такої проблеми взагалі не існує.

Із засідання комісії склалося враження, що увесь цей час фахівці не працювали над вирішенням проблеми, а визначали сфери своїх компетенцій, шукали інструкції і накази, у межах яких повинні діяти, та намагалися перекинути ініціативу один одному. Комісія попросила перестати грати у цей «футбол» – не футболити проблему від одного кабінету до іншого, а напрацювати дієві механізми її вирішення. Втім, далі пристрасті тільки розгорялися.

ГРИГОРІЙ НЕДОПАД: ЦЕ НЕ ПРОБЛЕМА МІСТА

Екологічна проблема давно вийшла на обласний рівень. Втім, як не крути, смердить мешканцям Луцька, тому відкараскатися від біди Луцька міська рада так просто не зможе. Відстоювати власну позицію на комісії від міської ради прийшов заступник міського голови Григорій Недопад, якого, між іншим, голова комісії Василь Столяр чомусь представив як майбутнього міського голову.



Григорій Недопад наголосив на тому, що джерело проблеми за межами міста Луцька, а відтак – і за межами повноважень Луцької міської ради.

«Мені дивно, чому зараз тут немає представників Луцької районної ради чи Луцької районної державної адміністрації», – зазначив Григорій Недопад.

На його думку, саме ці інстанції повинні займатися вирішенням проблеми, адже джерело запахів, переконаний чиновник, на підконтрольній їм території. Григорій Недопад натякає на Гнідавський цукровий завод, і продовжує – каже, зловили за «диверсією».

«Вчора, 2 липня, близько 21:00 надійшов дзвінок, і відразу муніципальна варта виїхала на місце. Є свідки скиду барди замаскованою машиною заводу у міську каналізацію. І мені дуже прикро, що ви йдете на такі провокації», – звернувся Григорій Недопад до директора Гнідавського цукрового заводу Ростислава Новосада.

За словами чиновника, через деякий час після цього характерний запах був офіційно зафіксований на каналізаційно-насосній станції №4, а після того – на КНС №2. Григорій Недопад звинуватив керівництво заводу у правопорушенні – несанкціонованому зливі рідких відходів у каналізаційну мережу міста.

«Ми не можемо біля кожного люка встановити камери спостереження», – зазначив Григорій Недопад.

Чиновник звернувся до комісії з проханням написати звернення про вчинення злочину до правоохоронних органів, адже, на його думку, розслідувати і встановити всі фактичні обставини ситуації, що склалася, мають фахові слідчі та експерти у цій галузі. За словами чиновника, міська рада зверталася із відповідними заявами до всіх можливих правоохоронних органів щороку, починаючи з 2016-го, коли виникла проблема зі смородом. Але ці звернення ігнорувалися.

Також чиновник заявив, що завод насправді ніколи не призупиняв своєї діяльності, адже, за його словами, аналіз спожитої заводом енергії говорить про зворотне.

«Це потужне виробництво, яке постійно щось перекачує», – впевнений Григорій Недопад.

На думку посадовця, в першу чергу відповідати перед громадою має Боратинський сільський голова, адже очисні споруди розташовані саме на території, за яку він відповідає. Щодо відповідальності Луцької міської ради, то Григорій Недопад зазначив: робота з мінімізації впливу смороду на місто активно проводиться.

«Ми постійно здійснюємо якусь роботу, про яку ніхто не знає, крім нас. Ми намагаємося йти на крок попереду», – заявив Григорій Недопад.

Можливо, робота й дійсно ведеться і оцінювати її не журналістам, а фахівцям у цій вузькій і специфічній сфері. Втім, громада Луцька мала б знати, що то за така робота і як вона мала б вплинути на проблему. Інформувати жителів міста про роботу міськради над вирішенням проблеми мав би відділ інформаційної роботи, даруйте за тавтологію.

Згадав Григорій Недопад і про сміттєзвалище у Брищі, та зазначив, що це проблема не тільки Луцька, адже відходи туди возять із багатьох громад. Ще посадовець сказав, що Луцька міська рада зробила дуже багато для екології міста. Та членів комісії цікавило одне конкретне питання: «Каналізація міста Луцька працює нормально?»

Голова постійної комісії з питань екології, раціонального використання природних ресурсів, депутат Волинської обласної ради Василь Столяр сам відповів на своє питання та пояснив, що генеральний план міста був розрахований на зовсім іншу кількість житлових об’єктів. І система водопостачання та водовідведення була розрахована на одну кількість, а сьогодні, за його словами, їх втричі більше за норму. І ніхто із забудовників не проклав ні метра погонного нових труб. Навантаження на стару, ще радянську каналізаційну систему, втричі більше, ніж її проектна потужність.


«Ви тільки руйнувати вмієте! Хоч би пофарбували те, що колись комуністи збудували!» – звернувся Василь Столяр до абстрактних радикально налаштованих активістів.

А посадовців голова комісії звинуватив у наданні дозволів на подальше будівництво без урахування нових навантажень на каналізаційну систему. Тому, на думку Василя Столяра, рада стає співучасником у тій «ароматній» ситуації, що склалася у Луцьку. Також він запропонував перевірити не тільки Гнідавський цукрозавод, а й усі фабрики. Особливо – птахофабрики поблизу Луцька, які невідомо куди дівають курячий послід. Про всі виявлені факти порушень голова комісії запропонував негайно інформувати правоохоронні органи.

Деякі члени комісії припустили, що тільки від біоетанольного заводу можуть бути такі проблеми, навіть навели, як приклад, схожу ситуацію у Вінницькій області. Нібито там дію такого ж заводу призупинив сам прем’єр-міністр Володимир Гройсман і проблему із запахом, як рукою зняло. Хтось запропонував запросити на Волинь Гройсмана. Звісно ж, жартома. Але директору Гнідавського цукрового було геть не смішно, і під час виступу він виставив такий щит, об який ламалася більшість списів, викинутих Григорієм Недопадом.



СІМ МІЛЬЙОНІВ ЄВРО – НА ПРИРОДООХОРОННІ ЗАХОДИ

«Дуже гостро прозвучало звинувачення. Пане Недопад, я дуже вас прошу розібратися в ситуації», – відразу звернувся до заступника міського голови директор цукрового заводу Ростислав Новосад.

Він переконаний – сталася помилка, і машина, яка зливала нечистоти у каналізацію ввечері напередодні засідання комісії, не належить заводу.

Засідання комісії нагадувало суд, у якому Григорій Недопад грав роль прокурора, версія якого із самого початку здавалася логічною і обґрунтованою. Втім Ростислав Новосад, наче адвокат заводу, а не його директор, розбив версію обвинувачення. Як з’ясувалося, самої машини ніхто напередодні не бачив. Муніципали, приїхавши на місце, виявили тільки залишки речовини, яку називають бардою. Саме тому Григорій Недопад і був упевнений, що винуватці – саме цукровий завод, адже, на його думку, більше ніхто у Луцьку і околицях барду не зливає. Але це вже, як кажуть юристи, непрямі докази, швидше – припущення. Тим більше, такі виробництва є.

І дійсно, невже на заводі, до якого висувають настільки серйозні звинувачення у «смердючому терорі» двохсоттисячного міста, ризикували би тишком-нишком, всупереч закону, здійснювати несанкціонований злив нечистот у каналізацію ввечері напередодні засідання комісії?

«Я авторитетно заявляю, що це не наша машина і не наша барда. Я прошу доказів», – заявив Ростислав Новосад. Він зажадав публічних вибачень від Григорія Недопада.



Далі директор заводу взявся розбивати інші доводи вини його підприємства. Зокрема, він зазначив, що Григорій Недопад наводив у приклад інші подібні виробництва, сморід навколо яких стоїть на площі 20 квадратних кілометрів. А на Гнідавському цукровому заводі стоїть санітарна смуга – 50 метрів, і жодних відхилень від норми не зафіксовано.

Також директор розповів, що зроблено заводом для захисту екології, зокрема про рекультивацію, дегазацію та інші природоохоронні заходи. Більше того, він наголосив, що завод погодився збудувати сучасні очисні споруди. На всі ці заходи, за словами директора, завод вже витратив понад 7 мільйонів євро.

«Завдяки комплексу природоохоронних заходів, запроваджених заводом, сьогодні нам вдалося зменшити навантаження на поля фільтрації в два рази у порівнянні з минулим роком», – наголосив Ростислав Новосад.

Директор зазначив, що завод відкритий і запрошує всіх охочих прийти і перевірити його на предмет дотримання норм екологічного законодавства.

«Ми завжди відкриті до співпраці і, як ніхто, зацікавлені у встановлені істини: чи є біоетанольний завод домінуючим фактором у тому, що зараз діється у Луцьку», – наголосив Ростилав Новосад.

Після заслуховування доповіді директора Гнідавського цукрового заводу члени комісії поставили йому питання: «Ваше підприємство причетне до проблеми смороду у Луцьку?»

Ростислав Новосад наголосив на тому, що викиди заводу не шкідливі для навколишнього середовища, втім, не зміг заперечити, що вони все ж мають свій неприємний запах. Проте додав, що діяльність заводу однозначно не є домінуючим фактором у цій проблемі, нагадавши, що виробництво працює тільки 2 роки, а вперше сморід у місті з’явився 3 роки тому. Окрім того, як випливає з численних повідомлень лучан у соцмережах, неприємний запах нагадує трупний сморід, більш характерний для відходів забійних цехів. Барда ж має інший запах.

КОМІСІЯ СТВОРИЛА КОМІСІЮ

В результаті двогодинних обговорень і взаємних звинувачень, комісія вирішила… створити комісію. До неї увійдуть начальники всіх відомств, які мають відношення до проблеми. Новостворена комісія насамперед перевірить Гнідавський цукровий завод, а також інші підприємства, які, ймовірно, несанкціоновано користуються каналізаційною мережею Луцька.

Загалом підсумки засідання комісії швидше розчаровують, і щось підказує, що найближчим часом проблема вирішена не буде. Відсутність будь-якого прогресу у її подоланні свідчить про неспроможність місцевої влади в особі державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування самостійно вийти з цієї кризи, та говорить про необхідність залучення фахівців значно вищого рівня для чіткого визначення причин проблеми і створення ефективного покрокового плану її вирішення.

Роман КОЛЮХОВ («Волинь24»)