«Ні з ким не радився», – Філюк про рішення балотуватися до Конституційного Суду

Голова Волинського апеляційного суду Петро Філюк, ухвалюючи рішення балотуватися на посаду судді Конституційного Суду, ні з ким не радився. І не шкодує, що зважився на такий крок.

Про це він сказав на урочистостях, які організували у Волинському апеляційному суді в п’ятницю, 1 листопада, з нагоди обрання Петра Філюка суддею Конституційного Суду.

Нагадаємо, XVII з'їзд суддів 30 жовтня обрав суддею КСУ голову Волинського апеляційного суду Петра Філюка.

Звертаючись до колективу Волинського апеляційного суду, який він очолював 15 років, а також до запрошених суддів Волині, Петро Філюк зізнався:

«Я розумію, що розпочинається нова частина життя. Для себе думав: що тобі потрібно? Машина є, посада є, родина, хата є, що тобі потрібно? Але коли дивишся трошечки далі, що відбувається в цій державі, і я казав це у виступі (на з’їзді – ред.), мені це не байдуже. Десь складаються зірки. І так склалося, що потрібно було зробити цей крок. Повірте мені, що ніз ким не радився. З собою і з Богом. Отак склалися зірки. Така внутрішня потреба з’явилася, що потрібно цей крок робити. І повірте, що я не шкодую. Звичайно, що є певна печаль. Шкода всіх, кожного із вас. Тому що я із вами виріс. Щоденне життя. Рідна земля. Все абсолютно. І відірватись було важко. Але, повірте, я сильний чоловік. Я зовні добрий, але стержень у мене є».

Мотивацію, чому Петро Філюк зважився на такий крок, він виклав у виступі на з’їзді суддів України, який його обрав.

«Там кожне слово – то чиста правда. Як тут написано – це буде моя особиста Біблія. Так воно і буде, щоб не виникало інших питань. З однієї простої причини: мене не простить ні батько, ні дід. Батько заплатив ціною свободи – 10 років у таборах Колими, а дід – ціною власного життя. Я не можу по-іншому вчинити. Ось відповідь на всі питання, яка буде позиція. Ось така і буде. Вона озвучена, і таким шляхом будемо йти», – запевнив Петро Філюк.

У виступі на з’їзді Петро Філюк, зокрема, сказав:

«Я народився, виріс, навчався і живу в Україні. Тому мені не байдуже, що сьогодні відбувається в рідній державі.

За Україну мій батько заплатив ціною власної свободи (10 років у таборах Колими), а дід – ціною власного життя.

Моя любов до України і бажання служити їй надихають мене брати на себе більшу відповідальність за її долю. Це і є відповідь на питання, чому я зараз перед вами».



Перед поїздкою на з’їзд Петро Філюк побував у митрополита Луцького і Волинського Михаїла.

«Я завжди коли ухвалював рішення і йшов у дорогу, просив благословення. І перед дорогою до Києва на з’їзд я зайшов до владики. Спочатку в храм, потім до судді Десницького, який похований на території храму, а тоді до владики. І замість 5 хвилин ми провели майже півтори години. Я їхав з благословенням батьківським, з благословенням вашим і Божим благословенням», – сказав Петро Філюк на урочистостях у Волинському апеляційному суді.

Про це він розповів і на з’їзді суддів України. Також у виступі Філюка на з’їзді було таке: «Прикладом поваги до судді маю історію голови Луцького окружного суду Івана Десницького, похованого на території луцького Свято-Трпоїцького соботу у 1988 році, на пам’ятнику якого написано: «Достойнейшему представителю суда от сослуживцев, адвокатуры, нотариата и жителей Луцкого судебного округа». Це і є для мене найкращим взірцем служіння людям, державі та справжньою професійною мотивацією».

Виступаючи перед суддями Волині на урочистостях 1 листопада, Петро Філюк запевнив, що виступ на з’їзді України – це його клятва. «Клянусь, що буде так, як сказано», – сказав він.

Новообраний суддя Конституційного Суду розповів про своє життєве кредо.

«Дякую всім, кожному, хто присутній в цій залі, дякую всім своїм односельчанам, – сказав Петро Філюк. – Це ті люди, за рахунок яких ми живемо. А біда держави і людей, які її очолюють, коли вони піднімаються на високий поверх і не дивляться вниз. Де б я не був, я завжди дивлюся під ноги, щоб, не дай Бог, на когось не наступити, нікого не образити. Бо якщо ти образиш отих, що внизу, то ті, що зверху, дуже швидко полетять. І далеко. Я завжди це пам’ятаю. І знаю досвід інших наших діячів, які дійшли до влади і думали, що вони там навічно. А я йду в музей і цитую: «Я бачу загибель тієї держави, де закон не має сили і перебуває під чиєюсь владою» (Платон). Якраз моя мета іти туди – робити, щоб оцей закон, оця Конституція не була під чиєюсь владою. І щоби ті, хто до влади прийшли, щоб вони Конституцію не шматували, а вчили, виконували. Щоб був порядок. Щоб були правила для всіх зрозумілі. А народ мудрий. Коли є правила – все само по собі відбудеться».