Волинянка розповіла рецепт делікатесу, який возять на гостинець столичним посадовцям

У кожної географічної локації українських теренів є своя коронна страва. Волинь, і особливо жителі її північних територій, мають свій “козир” — каруха. По народному – "свинячий шлунок" щільно наповнений шматками м’яса, приправленими спеціями. Його готують умільці лише у широтах Волині. Цей особливий делікатес є найкращим презентом (хабарем) до обіднього столу навіть найвищих столичних посадовців.

Про це пише Леся Мінібаєва у газеті Полісся.

Традиційно напередодні різдвяних свят господарі краю колють вгодованих свиней і відповідно роблять з добірних шматків м’яса згаданий делікатес. Любителі цієї поживи жартома називають домашнє сиров’ялене м’ясо, запхане у свинячий “кендюх”, поліським хамоном.

Давно не секрет, що ця страва набула неабиякої популярності навіть серед столичних високопосадовців. Бо ж відомо, що серед гостинців, котрі везуть до столиці місцеві візитери, карух займає чільне місце.

Однією з досвідчених майстринь виготовлення каруха, зокрема, у селі Гута-Боровенська, що на Камінь-Каширщині, його жителі назвали Марію Кузьмич.

Журналістка напросилася до жінки на так би мовити майстер клас з приготування улюбленої страви з усіма деталями та примудростями в застосуванні спецій та способу зберігання продукту.

Згадану страву готують уже зараз, аби упродовж кількох місяців вона пройшла процес сушіння-в’ялення. По тому виріб ще кілька місяців висить під покрівлею на горищі, аж доки не настане час його споживання.

У Марії Кузьмич місце каруха (для прикладу, у Гуті-Боровенській його ще називають мацик, каврук, у Карпилівці, карасині — кірух) в коморі. Там холодно та гуляють протяги, каже Марія Олексіївна.

В Гуті-Боровенській, чи не в кожній оселі виготовляють цей продукт, дехто називає його суворим поліським їдлом. Пані Марія розповіла, за які такі особливі якості так поціновують каруха. Каже, немає жодної хати у селі, де б не готували цю страву: "Усі без винятку, з діда прадіда. У нас вже надто полюбляють каруха, бо є за що: їжа натуральна та поживна. Він стає у нагоді під час важкої роботи, як то період косовиці сіна, жнив, а також доречний і до святкового столу".

Господиня поділилася поетапним процесом приготування продукту. Розповіла, що для цього необхідно та якої рецептури необхідно дотримуватись.

"Технологія приготування каруха походить з давнини, коли ще селяни не мали холодильників, а провізію треба було десь зберігати. А саме у такий спосіб м’ясна куля найкраще набуває готового вигляду. Упродовж багатьох років я користувалася одним і тим самим рецептом. Окрім основного інгредієнта, м’яса, для каруха необхідні сіль, перець, потертий лавровий лист та обов’язково часник. Раніше додавала солі “на око”. Тепер усі готують згідно пропорції 1 столова ложка на літр нарізаного м’яса. Карух завдяки цьому виходить в міру солоним та пряним. До того ж зберігає усі натуральні властивості, бо не піддається термічній обробці. Отже, м’ясо треба помити, порізати на порційні шматки та поволі втрамбовувати в очищений міхур. Далі потрібно ретельно зшити отвір та щоб стекла зайва рідина, затим кладемо мацик під прес. Треба дуже щільно наповнювати сам шлунок, бо якщо шкірка не прилягатиме до начинки, то продукт зацвіте і стане непридатним для вживання. Пізніше, після висихання, його печуть у печі", – поділилася секретом приготування страви господиня.

Жінка розповіла, що буває, у село приїжджають купці з райцентру чи навіть великих міст, щоб придбати каруха на гостинець для високопоставлених державних мужів. І купують не одного-два, а десять і більше. До того ж великі гроші платять. Хоч сама, каже, ніколи не продавала каруха – з’їдаютьть самі.