Барвисті вишивки волинянки прикрашають оселі в усьому світі

Людмила Куниця із Острівка Камінь-Каширського району має проблеми зі здоров’ям. Важка недуга не дозволяє жінці виходити за межі власної оселі. Пані Людмила пересувається за допомогою інвалідного візка. Однак завдяки своєму хобі полісянка знайшла багато друзів не лише на Волині, а й за кордоном.

«Завдяки інтернету, я маю справу до душі, яка дає можливість відчувати себе потрібною іншим і заробляти на життя. Вишивання дозволило мені полюбити життя без нарікань», – каже ця тендітна жінка.

Людмила Куниця майстерно вишиває рушники, скатертини, ікони, картини, сорочки. Каже, мода на вишиті подушечки та доріжки відійшла у минуле. Нині популярність того чи іншого виробу залежить від сезону. Влітку найчастіше замовляють сорочки, сукні та рушнички до Спаса, навесні та восени – весільні рушники. Взимку Людмила вишиває ікони та картини.

Останнім часом популярними є вишиті картинки, де зазначені дата народження, вага і зріст малюка. Якщо виріб замовляють на хрестини, то ще вишивають ім’я дитини.

Ну а за місяць до Великодня українські газдині потребують оригінальних рушничків із символікою цього величного свята.
«Років двадцять тому не було великого вибору візерунків на пасхальні рушнички. Тепер їх дуже багато – з крашанками, пасочками, янголами, кошичками, вербовими галузками. Кольори теж на будь-який смак – від яскравих до ніжних. Я не боюся експериментувати, навпаки, охоче беруся за оригінальні орнаменти», – каже Людмила Куниця.

Спочатку Людмила узгоджує схему орнаменту. Його може запропонувати сам замовник, надіславши фото, або ж погодитися із пропозицією рукодільниці. Людмила тісно контактує з інтернет-крамницями, які пропонують майстрині новинки сезонів.

«Нитки і полотно замовляю через інтернет. Уже випробувала товари різних виробників, але зупинилася на перевірених. Нитки купую імпортні, вони не линяють і не кошлатяться. Бісер теж використовую лише якісний», – розповідає вишивальниця.

До речі, ікони і картини, які вишила Людмила, є в оселях Волині, України і світу. Вироби різного формату – А-1, А-2, А-4. Що більший розмір, то більше часу йде на вишивання. Скажімо, рушничок жінка вишиває протягом двох-трьох тижнів, залежно від візерунку. Бере голку до рук лише вдень, бо працювати вночі не дозволяє здоров’я. До речі, роботи майстрині можна переглянути на її фейсбук-сторінці.
«На бажання замовника освячую ікони в нашому храмі. А перед вишиванням святих образів раджуся зі священником», – розповідає Людмила Куниця.

Жінка жартує, що не має часу впадати в депресію чи нудьгувати протягом карантину. У неї не бракує замовлень, є запас ниток, бісеру і схем. А проти підступної хвороби, яка постійно прогресує, майстриня знайшла зброю – голку і нитку.

Оксана КУЦИК («Волинь24»)