Як у луцькому соборі минула Великодня ніч. ФОТОРЕПОРТАЖ
19 квітня, 2020, 09:18
19 квітня, на Світле Христове Воскресіння, Пасху, в луцькому кафедральному соборі Святої Трійці відбулись урочисті Богослужіння.
Цьогоріч перед початком молитов, митрополит Луцький і Волинський Михаїл приніс у храм лампади із благодатним вогнем. Після чого у храмі служили опівнічну, ранню, хресний хід та Божественну літургію.
Про це інформує пресслужба єпархії.
На завершення Ранньої декан церкви протоієрей Микола Нецькар прочитав Огласительне слово святителя Йоана Золотоуста, а віце-канцлер єпархії протоієрей Олександр Безкоровайний під час Служби Божої – пасхальне послання Митрополита Київського і всієї України Епіфанія.
Традиційно частина великоднього Євангелія прозвучала різними мовами на ознаку того, що Православ’я – віра всесвітня.
Цього року Богослужіння частково відбувалося й на дворі. Парафіяни теж перебували за межами храму й слухали молитву ззовні.
Після Літургії високопреосвященний виступив із вітальним словом, у якому нагадав, що сьогодні Світле Господнє Воскресіння вказує нам, що життя – це радість. Тому у цей час потрібно радіти усієї душею. Ми віримо, що у цей нелегкий час Бог із нами і Він допоможе нам.
Потому відбулося освячення великодніх кошиків на соборному майдані.
Перед Великоднем митрополит Михаїл очолив основні відправи Страсного тижня: Божественну Літургію у Великий четвер (спомин Тайної вечері), чин омовіння ніг, Ранню Великої п’ятниці з читанням 12-ти Євангелій (спомин спасенних страждань Ісусових), Вечірню з виносом плащаниці, Службу Божу Великої суботи.
Цьогоріч перед початком молитов, митрополит Луцький і Волинський Михаїл приніс у храм лампади із благодатним вогнем. Після чого у храмі служили опівнічну, ранню, хресний хід та Божественну літургію.
Про це інформує пресслужба єпархії.
На завершення Ранньої декан церкви протоієрей Микола Нецькар прочитав Огласительне слово святителя Йоана Золотоуста, а віце-канцлер єпархії протоієрей Олександр Безкоровайний під час Служби Божої – пасхальне послання Митрополита Київського і всієї України Епіфанія.
Традиційно частина великоднього Євангелія прозвучала різними мовами на ознаку того, що Православ’я – віра всесвітня.
Цього року Богослужіння частково відбувалося й на дворі. Парафіяни теж перебували за межами храму й слухали молитву ззовні.
Після Літургії високопреосвященний виступив із вітальним словом, у якому нагадав, що сьогодні Світле Господнє Воскресіння вказує нам, що життя – це радість. Тому у цей час потрібно радіти усієї душею. Ми віримо, що у цей нелегкий час Бог із нами і Він допоможе нам.
Потому відбулося освячення великодніх кошиків на соборному майдані.
Перед Великоднем митрополит Михаїл очолив основні відправи Страсного тижня: Божественну Літургію у Великий четвер (спомин Тайної вечері), чин омовіння ніг, Ранню Великої п’ятниці з читанням 12-ти Євангелій (спомин спасенних страждань Ісусових), Вечірню з виносом плащаниці, Службу Божу Великої суботи.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Луцький священник освятить паски вдома у прихожан, а службу транслюватиме онлайн
17 квітня, 2020, 10:44
1
-9
Коментарі:
Ви кажете, мовляв,
ніколи у житті
Не ждали, що пройдуть
свята на самоті?
Не вийти між людей
в новенькому вбранні,
Не з'їхатись рідні
на довгі вихідні.
Не з'їсти шашлика,
не випити гуртом —
Ні радісних обійм,
ні жартів за столом.
Не вибратися в ліс,
у місто чи село,
До церкви, врешті-решт — коли таке було?
Коли таке було?
А навіть на Різдво!
Де сіно у хліві
було лише для двох.
Або, коли в Христа
засяяло лице —
Лиш троє на горі
дивилися на це.
І навіть на ослі
у натовпі осанн —
Між сотнями людей
Ти можеш бути Сам.
Ти можеш бути Сам
у маренні душі,
Як друзів зморить сон
в саду на спориші.
Як вимовить в пітьмі, ховаючись в рядно,
Найвідданіший з них:
"Я з Ним не заодно..."
В пустелі, на горі,
прибитий до хреста —
Він був на самоті!
А нам тепер — свята.
А нам тепер свята —
ковбаси, пиріжки...
Від Пасхи до Різдва проносяться роки.
Міняються часи,
а ми — які й були:
Не бачимо Христа
за криками хвали.
Фарбуємо яйце
і святимо хліби —
Нікуди не втекти
від ситої юрби...
А тут прийшли свята
і раптом — ти один!
Роз'єднує людей
всесвітній карантин.
І в горницю сумну,
здолавши опір стін,
Являється Господь
у їхній карантин!
А може, це наш шанс —
хоча би раз в житті
Побути на свята
з Христом на самоті?
Прийми цю тишу в дар, мовчи і говори.
Він виведе тебе
за мури і двори.
До тої висоти,
з якої видно храм.
До тої, де душа
відкрита всім вітрам.
Де все таке дрібне —
сири і балики,
А радість — прямо тут,
на відстані руки.
І перш ніж Він Себе
від тебе вознесе,
Від щастя не забудь вклонитися за все.
За кожен Божий день
у ясності святій,
За тишу молитов, безлюдність літургій.
А раптом це таки полюбиться тобі —
І більше не підеш
до ситої юрби?
Не кожен має дар —
пізнати цю мету:
Ділити із Творцем вселенську самоту...