ВІП-апартаменти: показали, як живуть в’язні луцького СІЗО у платних камерах. ВІДЕО

У луцькому СІЗО відкрили платні камери. Тепер в’язні, які перебувають у слідчому ізоляторі, можуть жити як люди. Хоча розкіш так званих ВІП-апартаментів – сумнівна: холодильник, мікрохвильовка та трохи більше квадратних метрів на одну особу.

Про це йдеться в сюжеті телеканалу «Аверс», передає ІА Волинські новини.

У таку камеру на 15 квадратних метрів, переоблаштовану зі стандартної і розраховану на двох осіб, можуть потрапити тільки ті, хто вчинив легкий злочин, хто не є рецидивістом і добре поводиться. Вартість перебування за добу – 300 гривень, за тиждень – 2000 гривень, а за місяць – 2300 гривень з особи.

Працівники СІЗО кажуть, що у камері – нова постіль та інші предмети побуту. А ще в’язні можуть придбати продукти харчування за власні кошти.

Але від стандартних камер так звані ВІП-апартаменти насправді мало чим відрізняються. Бо ж у стандартних з перелічених благ немає хіба мікрохвильової печі та холодильника. Ну і, що головне – тут більше місця, адже в звичайній камері на 16 квадратів утримують по чотири особи. Тут в’язні сплять, їдять, миються, курять та навіть ходять у туалет.

Отож, якщо у ВІП-камеру поселити двох осіб, таке сумнівне задоволення коштуватиме 600 гривень за добу. Зазначимо, що одномісний стандартний номер в одному з луцьких готелів коштує 500 гривень. Квадратура і умови там, звісно, кращі. А тюремні апартаменти виходять дорожчими, аніж номер у пристойному готелі.

У такій камері можуть утримуватися особи, які затримані й стосовно них проводять досудове розслідування, які не порушують режим утримання і мають шанс вийти зі слідчого ізолятора на домашній арешт або обмеження волі, пояснюють у СІЗО. А тим, хто порушує режим утримання, на такі апартаменти розраховувати не варто.

Звісно, СІЗО – це не курорт, і з дозвіллям тут так собі. Наприклад, в’язні можуть сходити до тюремної церкви, частину ікон для якої, до слова, створили самі засуджені.

Ще є бібліотека, де ув’язнені можуть погортати збірку поезій Павла Тичини чи Лесі Українки. Але цього навряд чи вистачить, аби задовольнити літературні потреби майже трьох сотень в’язнів.

Загалом СІЗО в Луцьку переповнений. І умови, в яких перебувають підсудні, залишають бажати кращого.