Про гральний бізнес, унікальність волинян і Білорусію, або Відверта розмова з Крульком із «Батьківщини»

«Мені імпонують люди з Волині. Тут область патріотична, тут люди чітко розуміють, що для них означає Україна , куди вона має рухатись, тут питань не виникає, чи треба до Московії йти, чи до Європи. Люди прекрасно розуміють, чого вони хочуть, і що Україна має залишатись українською. Волиняни дуже підприємливі. Я би хотів, щоб з точки зору такої підприємливої активності всі області були такими, як Волинь», – сказав в інтерв’ю інтернет-виданню «Волинь24» народний депутат України, заступник лідера партії «Батьківщина», куратор виборів на Волині Іван Крулько.

Про Волинь і волинян, про виборців, про плани «Батьківщини» після виборів та співпрацю з іншими політичними силами, про можливі домовленості, про молодіжну політику, та з чим підуть до людей на місцевих виборах 2020, відверто у розмові із нардепом.

- То все ж Волинь чи Луцька область?

– Так можна перевіряти тих хто грамотний, чи малограмотний. Це всеодно, що мене, уродженця Закарпаття запитати чи Ужгородська чи Закарпатська область.

– Що ви думаєте про сьогоднішній ляп людей в Офісів Президента?

– Я взагалі вважаю, що не можна легковажно ставитися до формування державної влади, тому, що державна влада це не хайп, це не серіал,а це дуже складне і серйозне управління, в особливих умовах, коли ми є воюючою країною. В України багато геополітичних викликів і людина, яка приходить на найвищу посаду, повинна бути готовою і розуміти свій ступінь відповідальності.

Якщо ми бачимо, що люди приходять непідготовлені, що у них цілі не завжди співпадають з тим, що вони заявляють, практичні кроки зовсім йдуть в розріз з тим, про що говорилося перед виборами, безумовно, що це добиває залишки довіри людей, коли вони все таки хотіли чогось нового, прагнули змін. Але прийде час, я вважаю, коли українці навчаться вибирати не просто щось нове, а будуть вибирати професіоналів, тих, кого знають як державних управлінців, розуміють і мінуси і плюси, але усвідомлюватимуть, що це буде найкраще для країни.

– Чим Іван Крулько займається в «Батьківщині»?

– У «Батьківщині» я заступник голови партії , у парламенті працюю першим заступником голови бюджетного комітету. Очолюю тимчасову слідчу комісію, яка розслідує корупцію в податковій та митниці по заявах Уманського ( я голова цієї ТСК, і у нас є конкретні результати, які показують, що все таки ТСК можуть бути ефективними). Крім того я відповідаю за три області на місцевих виборах . Це Волинська, Закарпатська і Хмельницька. Учора я приїхав із Закарпаття. Завтра працюю на Хмельниччині. Зараз депутати мали б бути у відпустках, а я відпочиваю серед виборців, і серед людей. У нашій партії, як заступник, відповідно до розподілу обов’язків співпрацюю з усіма контролюючими органами, зокрема, НАЗК щодо фінансової звітності.

Якщо говорити про парламентську роботу ( не хвалю себе) але за результатами опитування, яке зробив сайт Слово і Діло, за минулу сесію за активностю за різними критеріям, зокрема медіактивність, законотворча робота, виступи тощо, я входжу в 10-ку (5 місце) найактивніших депутатів усього парламенту. Також за результатами ще одного опитування «Найбільш впливові молоді політики» (до 40 років) я також увійшов до їх числа. Безумовно, є куди рухатися вперед. Але зараз основне завдання для мене – щоб «Батьківщина» показала на Волині хороший результат на місцевих виборах, чим я й займаюся. Плануємо підтягувати молоду команду. Приміром, Андрій Козюра – керівник обласного виборчого штабу. Ми дійсно ставимо ставку на людей, які з нами, які молоді, активні, здатні організовувати належним чином роботу.

– А які враження від Волині?

- Я дуже люблю Волинь, і так трапилося, що це вже не перша кампанія, де я закріплений за цією областю. Приїжджаю в села і містечка, і відчуваю, що я вже тут був і не раз. Тобто усе знайоме. Мені імпонують люди з Волині. Хоч, як кажуть, кожна область має свою специфіку (і тут є специфіка І. К.), але мені приємно бути на Волині. Чому? По-перше, з ідеологічної точки зору – тут область патріотична, тут люди чітко розуміють, що для них означає Україна , куди вона має рухатись, тут питань не виникає чи треба десь до Москов’ї йти , чи до Європи. Люди прекрасно розуміють, що вони хочуть, що Україна має залишатись українською. Друге – волиняни підприємливі. І я би хотів, щоб з точки зору такої підприємливої активності всі обласні центри і області були такими, як на Волині. Тут все розвивається нормально. Тут , безумовно, є багато порядних людей . З ними легко домовлятися, сказали – зробили, волиняни вміють тримати слово. І я, як депутат, намагаюсь, дотримувати слова, і допомагати райцентрам, містечкам. Про Волинь у мене тільки хороші враження, і я сподіваюсь, що на Волині, як і на минулих виборах, люди будуть підтримувати «Батьківщину», Юлію Тимошенко, і наших кандидатів.

– Деякі з ваших опонентів, з інших політичних сил, кажуть , що «Батьківщина» на Волині лягла під олігархів.

– Під кого?

– Скажімо під групу «Приват» або «Континіум» приміром. Чи є якісь застереження чому саме ваші опоненти такі закиди висувають?

– Тому, що наші опоненти зацікавлені називати чорне – білим, біле – чорним. Я собі, як куратор області, ставлю питання: ми проходимо через вибори, а з ким ми далі маємо формувати коаліції? Зараз вибори будуть партійні. І жодна партія не набере 50%. Нам в кожній міській, обласній, і районній радах треба буде думати із ким формувати більшість, щоби реалізовувати ту регіональну програму, з якою ми йдемо.Безумовно, що ми ведемо такі переговори, і можу сказати, що я не бачу жодних питань, якщо співпрацюватимемо з партією «За Майбутнє», а на Волині ця партія має відповідні позиції. Так, ми в радах будемо формувати більшості. Але це не означає, що хтось під когось лягає. Це означає прагматичні домовленості, це будуть партнерські відносини, і я, наприклад, вважаю, правильно, що ми такі дискусії ведемо. Бо насправді, якби ми не вели цих дискусій наперед, не розуміючи стратегію, куди ми йдемо, і що ми будемо робити – це безглуздо і це не далекоглядна політика.

– Із ким «Батьківщина» може домовитись?

– Я вважаю, що передусім ми будемо дивитися за результатами виборів. У парламенті ми сидимо поруч із депутатською групою «За Майбутнє». Можу сказати, що у більшості питань в парламенті, а особливо принципових питань, ми маємо спільну позицію по голосуваннях. Я жодного разу не бачив, щоб депутати від цієї депутатської групи підтримували якісь проросійські настрої, ні разу не бачив, щоб вони голосували за якісь речі, які йдуть проти українського народу, навіть по питанню ринку землі, чи скажімо по питанню грального бізнесу. Вони мали таку позицію, як «Батьківщина».

Дуже часто, коли нам треба брати перерву у парламенті, наприклад, щоб виступити із політичної позиції, вони нас можуть підстрахувати, ми – їх. У нас склалися партнерські взаємовідносини. Не те, що вони лягли під нас, а ми під них. Ми просто домовилися про партнерство, розуміючи, що самостійно ти нічого не зробиш. І тут, щодо Волині ми маємо таке взаєморозуміння, і що після виборів будемо проводити переговори про те, щоб створити спільні більшості в місцевих органах влади. Але йдемо на вибори, як окремі партії на Волині. «За Майбутнє» йде зі своїм проєктом, «Батьківщина» йде зі своєю партією, з якою ходить на вибори вже 20 років.

– Хто сьогодні ваш виборець? Чи є розуміння, хто ваш основний електорат?

– Можу сказати, що дійсно, кожна партія (серйозна партія), яка проходить виборчі кампанії і далі переобирається, мусить розуміти портрет – «хто за нас голосує». Ми розуміємо, що за нас голосують більше у сільській місцевості, аніж у міській. За нас голосує дещо більше жінок, аніж чоловіків. За нас голосують люди, які представляють здебільшого сільську інтелігенцію. І ці люди стабільно ходять завжди на вибори. У нас дуже стабільний виборець, який довіряє нам, і бачить, що ми не підводимо його очікування, і безумовно, ми вдячні нашими виборцям.

Я вважаю, що нам є куди рухатися, тому, що на Волині були часи, коли за «Батьківщину» голосувала переважна більшість виборців. І серед цих виборців була і молодь, і середня вікова група. Нам потрібно повертати нашого виборця, який представляє молодіжну аудиторію. Я людина, яка займалася свого часу молодіжною політикою, я очолював «Батьківщину Молоду». І тоді ми не фейково представляли молодіжну політику, а робили реальні кроки. Ми очолювали і організовували молодь на Майдані в час Революції Гідності, ми робили законодавчі ініціативи, які не робила жодна інша молодіжна організація. Можу сказати, що навіть зараз, якщо проаналізувати, які закони ухвалені з молодіжної політики в парламенті – це закони мого авторства і розроблені експертами Батьківщини Молодої. Це закони, які стосуються студентського і шкільного спорту, закони, які стосуються того, щоби молодіжні працівники були визнані і мали свою можливість розвиватися, закони, які стосуються волонтерської діяльності (це ще було у минулому скликанні після Революції Гідності).

Зараз у першому читанні ми ухвалили закон про основи молодіжної політики. Це новий Закон, який визначає , як має держава ставитися до молодіжної політики, як молодь може впливати на рішення, які держава ухвалю стосовно них. Цей закон ми ухвалювали в співавторстві із депутатами «Слугами народу» та інших фракцій. Але це ті напрацювання, які робили, як «Батьківщина Молода» і я особисто впродовж багатьох років, і ми їх передали в спільний «кошик» розуміючи, що самій «Батьківщині» не вистачить голосів. Батьківщина реально репрезентує інтереси молодих виборців і ми будемо працювати, що відновлювати довіру серед молоді.

– Із чим підете до людей, і чи взагалі підете?

– Ми до людей не боялися ходити і не боїмося. Коли я приходжу в будь-яку велику аудиторію до людей, я ніколи не чув, щоб мені сказали: «Ти Іван Крулько поводив себе не так, голосував не так, відстоював не такі позиції». Для мене не проблема приходити до людей, дивитись їм в очі, відповідати на будь-які запитання, зручні чи незручні. Це місцеві вибори. Це місцева проблематика. Ми можемо скільки завгодно говорити про якісь загальнополітичні речі, що стосуються всеукраїнської політики, але тут треба до людей йти з конкретними пропозиціями – що ми будемо робити в місті чи містечку, на обласному рівні, як ми будемо ставитися до проблеми застарілої системи житлово-комунального господарства, як її реформувати. Як привести людям, які живуть в багатоповерхівках їхню ідею, що вони є власниками свого житла, як їм допомогти, щоб вони ним могли ефективно управляти. Ці напрацювання у нас є, і ми їх будемо пропонувати.

Ми також будемо вести політику про те, щоб наші міста, де у нас є сильні позиції, були вільними від грального бізнесу. Так, «Слуги народу» протягли цей закон і Президент його підписав. Але він має низку нестиковок про те, навіть за що голосували у парламенті. До підпису Президента його дещо відкоригували. Питання розглядатимуть в Конституційному судді щодо конституційності цього закону. Але, коли на перше читання подавали законопроєкт про гральний бізнес і казали, що це будуть лише п’ятизіркові готелі, а вийшло що і трьохзіркові, і якщо був дозволений кілометр від розташування до навчальних закладів, то зараз 500 метрів. Тобто на догоду власникам грального бізнесу, змінили навіть першу редакцію цього закону. І в результаті матимемо ситуацію, коли з двохсот три-зіркових готелів в Україні, у нас до кінця року їх стане тисяча. І зараз це ще буде окремий корупційний бізнес, коли за гроші будуть надавати «три зірки», аби там можна було поставити гральні автомати. «Слуги» казали таких готелів в Україні 200. Але це зараз. А завтра їх буде тисяча. Ми вважаємо, що на це мають вплинути органи місцевого самоврядування, які зараз мають повноваженняпо управліннямайном, землею, по наданню тих чи інших дозволів. І реально наші депутати будуть налаштовані на те, щоб оголошувати свої міста вільними від гральних автоматів. Це буде одна з наших принципових позицій. Другий момент, ми будемо розгортати мережу антирейдерських штабів, і наші депутати будуть цим займатися, бо ухвалили закон про «ринок землі», а реально це буде «базар землі». Державну землю будуть «розбазарювати», і будуть віджимати в людей паї за безцінь. Ми були проти цього закону категорично, але якщо вже його ухвалили, він підписаний, а тому ми хочемо, щоб люди знали, що вони можуть прийти в офіс «Батьківщини» і ми можемо їм надати фахову допомогу стосовно того, як захиститися. Аби в людини не могли «віджати» пай, щоб можна було захистити фермерів. Ми трохи легковажимо, думаючи, що прийде ринок, і все буде прекрасно. Вже у 90-х роках нам запускали такий ринок, коли роздавали майнові сертифікати, і розповідали, що всі ми будемо власниками великих заводів по Україні. Де сьогодні ці сертифікати і ці власники? Їх ми знаємо поіменно, і їх можна перерахувати на пальцях однієї руки. Тому, безумовно, треба щось з цим робити, аби допомогти людям. Тим паче, коли у нас є такі фахівці, як Іван Кириленко, який був віце-прем’єром з аграрної політики, і який є професіоналом в аграрних питаннях. Тому наша політика в цьому плані буде зрозумілою і для людей буде сприйнятою.

– А чи поїде лідер політичної сили Юлія Тимошенко в регіони до людей, чи буде вона підтримувати когось з кандидатів на міських голів, депутатський корпус?

– Звісно. Юлія Тимошенко любить до людей звертатися, спілкуватися. Це її життя. Я сподіваюся, що Юлія Володимирівна за час кампанії (активна кампанія буде у вересні-жовтні) зможе побувати в кожному регіоні і зібрати велику кількість людей , якщо буде дозволяти ситуація з коронавірусом. Це потрібно насправді і людям, адже жодне телебачення не замінить живого спілкування.

– Багатьох людей, особливо на Волині, зараз турбує, що відбувається у наших сусідів в Білорусії. Яка ваша думка, якою має бути реакція в української влади на ці події?

– Давайте по-порядку. Перше, це те, що в Білорусії до сьогоднішнього дня залишається при владі останній диктатор в Європі. Путін , я вважаю, не диктатор – це терорист. В Білорусії диктатор, який завжди спекулює на тому, що він там зберіг колгоспи, і що Білорусь не має олігархів. Але він при цьому дозволяє собі знищувати опозицію, громадські організації, активістів, садити їх в тюрми. Робить все, що хоче. Поводить себе так, ніби він знаходиться в колгоспі, яким керує, а всі решта худоба, яку можна перевести з одного хліва в інший. Так навіть не поводить себе нормальний господар в колгоспі, і не ставиться так до тварин, як Президент Білорусі до людей. І це правда. Я таку політику не сприймаю. Якби він себе не прикривав тим, що він щось там зберіг, але коли люди себе не почувають вільними, даруйте.

Воля і свобода ( ми українці це вже усвідомили) коштує дорожче навіть аніж якийсь економічний зиск. У нас коли була помаранчева Революція, Україна теж показувала рух уверх, економіка піднімалася, але люди вийшли за свою свободу, бо вони розуміють, що бути вільним і жити в демократичній країні – це набагато важливіше ніж будь-що інше. І я на боці білоруського народу. Я знаю їхні реальні настрої. Вони бояться говорити, але їм уже дуже допекло, що вони так живуть. Вони бачать, що ми українці можемо вільніше поїхати кудись, можемо вільніше організувати свій бізнес. У них такої свободи там немає. Я вже не кажу про свободу слова і свободу думки, право висловлювати те, що ти хочеш. Я собі мало уявляю ситуацію в Україні, при будь якому Президентові, щоб не зареєстрували якогось кандидата в Президенти чи щоби керівників штабів без будь-яких підстав садили у в’язницю, щоб били і гнобили активістів? Нас били і гнобили на Революції Гідності, але ми все одно стояли і не здавалися, і у нас була сила, у нас було розвинуте громадянське суспільство, чого в Білорусії немає. Навіть якщо поглянути на білоруську опозицію, вона стала за час правління Лукашенка повністю денаціоналізованою. Вони забули про своє коріння білоруське, вони відмовилися від свого прапору. Це все є наслідком того, що Білорусь може втратити свою державність. І Росія може просто її поглинути. Я все таки бачу Білорусь незалежною країною, в добросусідських відносинах з Україною і демократичною. Нехай вони роблять свій вибір. Щодо реакції. Є реакція трьох міністрів закордонних справ: України, Польщі і Литви, які висловили достатньо чітко свою позицію. Адекватна позиція нашого МЗС . Я підготував також звернення від ЄВРОНЕСТ, де я є співпрезидентом і представляю 5 країн східного партнерства. У нас є спеціальна робоча група по Білорусі, і ми чекаємо шостого нашого партнера Білорусь, щоб він брав повноцінну участь в цьому міжпарламентському діалозі. Наша позиція: перше – зупинити насильство, припинити бити людей, вбивати, друге – випустити всіх політичних в’язнів, третє – дати можливість дозволити щоби демократичні процеси і діяльність громадських організацій відбувалася. Усі ці питання ми порушили в зверненні. І це моя абсолютно людська позиція. Я пройшов два Майдани. Я знаю, що таке бути на Майдані, що таке виборювати право на демократичну країну. І я хочу щоби громадяни Білорусі мали людські громадянські права для того, щоб почувати себе вільними у своїй країні.

– Щоб ви побажали волинянам і своїм виборцям, на що їм потрібно звернути увагу в день голосування, коли вони робитимуть свій вибір?

– Я завжди людей прошу про одне. Коли йдете голосувати, і обираєте якогось свого представника, подумайте що ви в цей момент йдете до хірурга, який має робити вам операцію. Коли перед вами 5 хірургів різних, один з яких ще тільки пішов вчитися, інший уже не бачить добре, а один професійний. Подумайте, до кого ви підете? Коли виборець буде йти і думати так само, як би він думав, коли б обирав собі хірурга, або вчителя, якого обрав би собі для репетиторства, от таким чином потрібно робити вибір щодо депутата чи мера.

Якщо ми будемо обирати професійних, порядних людей, тоді у нас буде якісна влада. І по-інакшому будемо ставитися до своєї влади і своєї держави. Це вибори місцеві. Тут уже не можна буде сказати, що там в Києві вони всі однакові сидять. Тут люди ви обираєте свого сусіда, який завтра мусить ухвалити рішення яку вулицю ремонтувати, де труби поміняти, як утримувати школу і медичні заклади. Про це місцеві вибори. Тому закликаю обирати професійних і перевірених, щоб потім п’ять років ні на кого не кивати, окрім себе. Це моє побажаннявиборцям. А які вже партії обирати, треба своїм серцем думати і дивитись. Безумовно, ми хочемо, щоб підтримали «Батьківщину». У нас дійсно порядні люди і професійні. Вони вболівають за свою справу. Їх скільки били, знищували, перекупляли, вони залишилися в «Батьківщині». Я хочу, щоб таким людям довіряли більше, бо вони знають, що робити, знають, як робити і не зраджують своїм принципам.