Чим займаються пропагандисти Медведчука

Після початку повномасштабного вторгнення Росії медіаландшафт України стрімко змінюється: з’явився телемарафон «Єдині новини», чия спільна позиція координується владою. Вимкнули у цифрі Прямий та 5 канали, що належать Петру Порошенку, а також «Еспресо». Рінат Ахметов відмовився від ведення медіабізнесу в Україні. Більшість телеведучих, які мали «неоднозначну» позицію щодо подій в Україні з початку Майдану 2013 року та раніше працювали на каналах Віктора Медведчука, 24 лютого перетворилися на полум’яних патріотів. Але після закриття МГУ, де здебільшого останні роки працювали ведучі медведчуківських каналів, їхні проєкти закрилися.

«Детектор медіа» звернувся до трьох із них із проханням прокоментувати подальші плани, але Наталія Влащенко відмовилася відповідати на запитання, Василь Голованов і Тигран Мартиросян проігнорували запити. «Детектор медіа» запитав медіаекспертів, представників медіаспільноти та журналістських організацій, на яких телеканалах, на їхню думку, в майбутньому працюватимуть ці ведучі й чому.

Відповідають: Ольга Лень, Дмитро Золотухін, Яніна Соколова, Андрій Кокотюха, Ліна Кущ, Віталій Портніков, Юрко Космина, Євген Спірін, Діана Буцко, Юрій Макаров, Альона Романюк, Лєна Чичєніна.

Ольга Лень, журналістка, ведуча на каналі «Еспресо ТВ»:

Я нічого не можу сказати щодо цього питання. Це гадання, а я не хочу на кавовій гущі :) Щоби щось говорити, куди ці люди підуть, то треба бути знайомою з цими людьми. Я не знайома. «Рада» вже брала людей із телеканалів Медведчука. Ще їх частина зараз звільнилася. Колись вони їли шашлики із Зеленським, то може бути, що їх і влаштують на телеканалах, близьких до Офісу президента. Чи можуть їх узяти на «Інтер» чи в медіагрупу Пінчука? Можуть. Але чи будуть телеканали Фірташа-Льовочкіна існувати далі — то також іще питання. Після демаршу Ахметова держава сама би мала щось вирішити з телеканалами, які роками працювали на РФ і зараз належать цим сумнівним персонажам. Зрештою, якщо 4-й канал будуть перезапускати, то й там можуть виринути.

Дмитро Золотухін, медіаексперт, ексзаступник міністра інформаційної політики України (2017–2019):

Вони повернуться на марафон на будь-якій іншій платформі, що дотична до телемарафону. В будь-якому разі Олександр Ткаченко не дасть їм пропасти.

Яніна Соколова, телеведуча, блогерка:

Дуже сподіваюся, що ексведучі каналів Медведчука знайдуть собі гідну їм роботу на території Російської Федерації. Бо в Україні навряд хтось їх уже прихистить. Останній шанс втрачено.

Андрій Кокотюха, письменник, публіцист:

Кількість медіамайданчиків після виходу МГУ скоротилася ще більше. Проте це лише означає, що Офісу президента їх буде контролювати ще легше. Оскільки офіційна позиція щодо «перефарбованих» була озвучена — «вони перейшли на бік України», — Влащенко, Голованов та подібні до них знову перейдуть на контрольовані владою майданчики. Це може бути лояльний «1+1», імовірно, «Інтер», «FreeДом», менш імовірно, але все ж таки — Суспільне.

Причина — їхня керованість. Адже позиція «перефарбованих» загалом суголосна антизахідній риториці спікерів ОП Арестовича. Причому це антизахідництво дуже грамотно камуфлюється під соусами «не все так однозначно», «Захід нам мало допомагає», «хороші росіяни бувають» тощо. Проте перефарбовані можуть говорити про це вголос і впевнено. Мета, на мою думку, — утримати в орбіті ОП ту аудиторію, на яку зовсім недавно працювали медведчуківці. І також зберегти вплив на ще ширшу аудиторію, яка ще до 24.02.2022 втомилася від війни і в цілому готова прийняти мир на будь-яких умовах. Нарешті, ОП, на жаль, активніше, хай поки непрямо, займається виборами, а не гуртуванням всіх верств населення довкола війни й перемоги.

Ліна Кущ, журналістка, перша секретарка Національної спілки журналістів України:

Ніша професійної журналістики в Україні звужується, а ніша політичної журналістики ще вужча. Тим паче в період воєнного стану, коли вибори не проводяться.

Швидше за все, ексведучі працюватимуть на власний бренд, спробують конвертувати свою медійну славу, але вже в іншій сфері. Це не обов’язково журналістика: може, бізнес-коучінг, фонд свого імені, книжка.

Віталій Портніков, журналіст, ведучий «Радіо Свобода», «Еспресо ТВ»:

Я не прогнозую рівень нашої аморальності з 1991 року. Бо вважаю, що дна немає. Війна й реакція на загрози з боку частини української еліти й населення це блискуче підтвердили, починаючи ще з 2014 року.

Юрко Космина, поет-сатирик, блогер:

Оскільки інститут репутації в українському телеменеджменті так і не прижився, побачити ми їх зможемо чи не на будь-якому каналі — від «Ради» до Прямого. Але, мабуть, поставлю все-таки на канал «Дом» або «Раду», бо в економічних умовах війни викинути гроші на зарплату таким персонажам (із сумнівними медійними результатами) можуть собі дозволити лише освоювачі державного бюджету

Євген Спірін, головний редактор видання «Бабель»:

Хто його знає, де ми їх побачимо. Думаю, підуть на ютуб або на «Інтер».

Діана Буцко, журналістка, редакторка «Громадського телебачення»:

Я думаю, що частину цих ведучих влада залучить до телемарафону, наприклад, через канал «Рада». Ці люди зараз виконуватимуть будь-які замовлення і фактично працюватимуть як пресслужба Офісу президента, а не журналісти. Наскільки мені відомо, співробітників цих каналів не дуже активно запрошують на роботу в інші ЗМІ й були випадки відмови. Тому вони за відсутності інших варіантів будуть дуже слухняно виконувати будь-які завдання.

Ті журналісти, які знають англійську, теоретично можуть співпрацювати з іноземними виданнями або ж на редакції медіа, фінансованих Заходом. От, до прикладу, на каналі «Настоящее время» працюють багато росіян і, ймовірно, хтось зможе піти туди.

І третя частина, яка з різних причин не працевлаштується на телемарафон, розвиватиме свої ютуб-канали та інші соцмережі. Запит на український відеоконтент зростає, тим більше їхня аудиторія залишилася без своєї ніші.

Юрій Макаров, журналіст, головний редактор дирекції телебачення Національної суспільної телерадіокомпанії:

Я спостерігаю, що в цієї публіки дуже висока вірулентність, вони виживають у різних умовах, а в нашої глядацької аудиторії, на жаль, дуже коротка пам’ять, і вони просто впізнають знайомі обличчя, — окей, значить далі вірю. А всередині професійної спільноти, на жаль, такого поняття як професійна репутація ще немає. Я не знаю, чи вона складеться й коли це станеться, але в усякому разі, я не пам’ятаю, щоби після якихось невдалих чи навіть ганебних ефірів когось піддавали цькуванню так, як піддають за дуже невинний пост у фейсбуці, який просто неправильно зрозуміли.

Альона Романюк, медіаекспертка, засновниця проєкту «НотаЄнота»:

Припускаю, що ексведучі з «каналів Медведчука» розвиватимуть свої ютуб-канали і мовитимуть як блогери, запустять кілька власних проєктів, замаскованих під аналітику. Переконана, що цих людей не буде на Суспільному та «Еспресо». В Україні поки тільки-но формується інститут репутації, тому і Влащенко, й Голованов, і Мартиросян залишаться ще довго в публічному просторі.

Лєна Чіченіна, арт-оглядачка:

Сподіваюся, вони лишаться лише у своїх соцмережах і просто робитимуть ютуб-канали. Але, якщо серйозно, то найімовірніші канали для їхньої появи – «Рада» і «Дом». Для влади потрібні люди, які даватимуть рейтинг і відпрацьовуватимуть усі необхідні завдання. Названі люди чудово впораються із таким завданням.