На Волині жінка переписала квартиру на священника ПЦУ, а тепер судиться, щоб повернути житло

Скандал на Волині: священник ПЦУ втерся у довіру до літньої пенсіонерки, а коли та переписала на нього житло, перестав про неї турбуватися. Нині жінка через суд намагається повернути житло у свою власність.

Про це пише Ковель медіа.

Ковельчани Микола та Олена Волянюки у 90-х роках минулого століття були відомими у Ковелі громадськими активістами, учасниками боротьби на місцевому рівні за утвердження державної Незалежної України, а Микола Юрійович став одним з перших на Ковельщині членів Народного Руху України.

У липні 2022 року з нагоди 95-річного ювілею до ветерана Другої світової війни Миколи Волянюка з привітаннями завітали заступник міського голови Віктор Жигаревич, голова ради ветеранів Марія Батраченко, директорка територіального центру Діана Возна.

Попри вік, ювіляр почував себе добре. Все життя його надійною підтримкою була дружина Олена Мефодіївна. На жаль, у досить молодому віці помер їх єдиний син. Подружжя розповідало, що тішиться онуком та онучкою, але вони живуть далеко: в росії. Опікувалися родиною працівники соціальної служби.

Торік влітку Микола Юрійович пішов у Вічність на 96-му році життя, а Олена Мефодіївна, якій нині 89 років, залишилася сама.

Так сталось, що 4 квітня 2024 року між Оленою Волянюк та священником Ростиславом Дідухом, протоієреєм ПЦУ, настоятелем церкви Преображення Господнього у м. Ковелі, було укладено договір довічного утримання. Цей важливий документ посвідчила приватний нотаріус Ковельського районного нотаріального округу Наталія Козоріз.

Договором передбачено, що Олена Мефодіївна передає у власність Ростислава Богдановича свою квартиру на вулиці Незалежності у Ковелі, а взамін цього він зобов’язується забезпечувати її утриманням та доглядом довічно.

Згідно п. 2.1 даного договору сторони домовилися, щодо обов’язків набувача житла, а саме:

▪️ здійснення поточного ремонту відчужуваної квартири;

▪️ оплата житлово-комунальних послуг;

▪️ забезпечення щоденним триразовим харчуванням;

▪️ забезпечення придатним для носіння одягом та взуттям, які відповідають сезону;

▪️ забезпечення необхідними лікувальними засобами у відповідності до рецептів, виписаних лікувальними установами;

▪️ надання побутових послуг;

▪️ забезпечення потреб у відпочинку;

▪️ у випадку захворювання – забезпечення амбулаторним лікуванням (за наявності медичних показів);

▪️ здійснення догляду та надання необхідної допомоги.



А вже 27 травня (за якихось неповних два місяці) Олена Волянюк через свого представника, адвоката Олександра Ткачука, подає позовну заяву на Ростислава Дідуха і просить суд розірвати договір довічного утримання. Ціна позову – понад 549 тисяч гривень.

У позовній заяві говориться, що відповідач «з часу укладення вказаного вище договору довічного утримання по сьогоднішній день, не виконує жодного зі взятих на себе зобов’язань за оспорюваним договором, а саме: жодного разу не забезпечив позивача щоденним триразовим харчуванням; жодного разу не купував необхідних позивачу ліків, товарів, продуктів харчування тощо; жодного разу не здійснював прибирання квартири, прання білизни, одягу та інших речей».

Звертаю увагу суду на те, що позивач була прихожанкою Спасо-Преображенського храму, що знаходиться за адресою: бульвар Лесі Українки, 12 в м. Ковель, який очолює відповідач – Дідух Ростислав Богданович.

Після смерті чоловіка позивачки, який помер в жовтні 2023 року (некролог по Миколі Волянюку було опубліковано у газеті «Вісті Ковельщини» 6 липня 2023 року, – ред.), настоятель храму почав часто навідувати одиноку особу похилого віку – позивача у справі, натякаючи, що готовий доглядіти до смерті Волянюк Олену Мефодіївну, знаючи про те, що єдині родичі останньої (онук та онука) проживають на території російської федерації та є її громадянами.

В період часу з лютого по березень місяці 2024 року здоров’я позивача стрімко погіршилося, остання втратила інтерес до життя, майже втратився зір, перестала орієнтуватися в часі та просторі.

Після укладення договору довічного утримання, орієнтовно 05 чи 06 квітня 2024 року відповідач повідомив позивачу, що з території російської федерації на Ковельщину прибули злодії, які проникають до житла одиноких осіб і заволодівають їх грошовими коштами. Тож, сказав, що забере собі банківську картку із грошовими збереженнями позивача собі для надійного зберігання.

За весь час дії договору довічного утримання від 04.04.2024 року № 2155, 2156 позивач харчувалася виключно сухою їжею, а на її прохання зготувати щось гаряче чи рідке, відповідач ніяк не реагував.

Крім того, харчами позивача часто забезпечували сусіди, які відвідували її, і які зможуть підтвердити всі описані вище обставини перед судом.

19 квітня 2024 року позивача відвідував знайомий її сім’ї, Ростислав, з яким вони товаришують останніх 17 років.

Виявивши в квартирі позивача, яка виглядала як «живий мрець», абсолютно дезорієнтованою в часі та просторі, Ростислав відразу почав з’ясовувати усі обставини такого стану позивача.

Також він відразу зателефонував онуку позивача – Волянюку Юрію Юрійовичу та поцікавився, чи знає він про те, що його бабуся уклала договір довічного утримання, на що останній повідомив, що йому про це невідомо, він останніх два місяці не може ніяк зв’язатися з бабусею, а стосовно квартири, то ще в 2014 році бабуся та дідусь лишали заповіт на його ім’я.

З того часу Ростислав та його дружина не залишали позивача на одинці і вже за чотири дні її здоров’я кардинально змінилося: остання почала орієнтуватися в часі та просторі, частково відновився зір, позивач почала пригадувати події останніх двох місяців та розповідала їх Ростиславу.

24.04.2024 року Ростислав разом з Волянюк Оленою Мефодіївною звернулися до Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, де оформили протокольну заяву з проханням надати правову оцінку діям Дідуха Ростислава Богдановича.

Крім того, в АТ КБ «Приватбанк» Волянюк О.М. замовила виписки про рух коштів по картковому рахунку і з’ясувалося, що Дідух Р.Б. в період знаходження у нього банківської картки позивача, протиправно заволодів грошовим коштами більш як на 100 000,00 (сто тисяч грн. 00 коп.) гривень.

Звертаємо увагу суду на те, що за період дії договору довічного утримання від 04.04.2024 року відповідач жодних обов’язків ні щодо догляду за позивачем, ні щодо утримання позивача не здійснював», – йдеться у позовній заяві за підписом адвоката Олександра Ткачука.

Захисник також вказує, що всупереч вимогам статті 751 ЦК України, договір довічного утримання від 4 квітня 2024 року взагалі не містить визначення розміру матеріального забезпечення, яке мало б надаватися набувачем на користь відчужувача. Натомість відповідач заволодів банківською карткою позивачки та в період дії договору довічного утримання зняв велику суму її коштів.

Олена Волянюк отримала рекомендованим листом відзив на позовну заяву від Ростислава Дідуха, який підготував його представник – колишній прокурор, а нині адвокат Юрій Хомич. Відзив датований шостим вересня, але чомусь ніким не підписаний.

У ньому сказано, що з позовною заявою представника позивача адвоката Олександра Ткачука відповідач не погоджується.

Зокрема, після укладення договору довічного утримання в кінці квітня 2024 року, в зв’язку з необхідністю та за своїм бажанням, позивачка Волянюк О.М. зверталась до лікарів Ковельської поліклініки за медичною допомогою. Після медичного обстеження та відповідних досліджень Волянюк О.М. було постановлено певний діагноз та призначено лікування (копія консультаційного висновку спеціаліста додається). З врахуванням заключення лікаря їй дійсно була потрібна допомога та лікування, яка відповідачем і надавалась.

Однак через деякий час спочатку невідомі особи, а в подальшому Борзовець Ольга, обмежили спілкування відповідача з позивачкою, а тому він фактично маючи бажання та можливість надання догляду позивачці, внаслідок дій сторонніх осіб робити це не міг.

Звернення відповідача до Борзовець Ольги щодо можливості надання спілкуванням особисто з позивачкою результатів не дають.

Саме тому у відповідача існують відповідні думки чи дійсно Волянюк О.М. не хоче його бачити та не бажає, щоб він їй допомагав, чи мають місце якісь об’єктивні обставини, які перешкоджають їй це зробити», – зазначається у відзиві на позов.

21 червня у Ковельському міськрайонному суді під головуванням судді Петра Бойчука відбулося підготовче судове засідання. Ростислав Дідух не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце його проведення.

Зокрема, відповідне поштове відправлення, скероване на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, повернулось до суду з відміткою поштового відділення: «Адресат відсутній за вказаною адресою». Причин своєї неявки він не повідомив.

Третя особа – приватний нотаріус Наталія Козоріз подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності.