Діагностика безпліддя: як лікарі визначають причини?*

Лікарі починають підозрювати безпліддя, коли протягом року активних спроб вагітність не настає у жінки до 35 років, або 6 місяців у пацієнтки 35 +. Коли пара роками не може завагітніти, вочевидь є підстави вважати її безплідною.  

Коли потрібна діагностика безпліддя? 

За статистикою, якщо пара живе регулярним статевим життям без контрацепції, протягом року вагітність настає у 80–85% випадків. Тому фахівці стверджують, що якщо протягом року спроб вагітність не настала, потрібно пройти діагностику. Цілком можливо, що обстеження не виявить проблем зі здоров'ям, тоді лікування не потрібне, але лікар дає рекомендації щодо підвищення шансів на зачаття. Зазвичай це корекція способу життя та навчання самостійної діагностики овуляції з метою визначення днів з найвищою ймовірністю зачаття. 

Попри те, що 85% залишають шанси на самостійний наступ вагітності протягом наступного року, не рекомендовано відкладати діагностику. Якщо є проблеми з репродуктивним здоров'ям, то що раніше їх буде виявлено, то більше шансів на ефективне лікування. 

Якщо жінка старша 35 років або чоловік старше 45, то у разі проблем із зачаттям не рекомендовано відкладати діагностику більш ніж на півроку. У цьому віці починається фізіологічне зниження репродуктивної функції, тому чинник часу набуває особливої ​​важливості. 

Діагностика безпліддя у жінок 

Обстеження починається з базового гінекологічного огляду. Наступний етап — це діагностика овуляції, оскільки порушення овуляції є однією з найчастіших причин жіночого безпліддя. 

Лабораторна частина діагностики, крім стандартних аналізів крові та сечі для визначення загального стану здоров'я, охоплює бактеріологічні тести та аналізи на гормони: естрадіол, фолікулостимулювальний (ФСГ), лютеїнізувальний (ЛГ), гормони щитоподібної залози (ТТГ, Т4), антимюллерів гормон (АМГ). 

Інструментальна діагностика охоплює: 

• УЗД органів малого таза; 

• фолікулометрію (підрахунок антральних фолікулів у яєчниках); 

• гістеросальпінгографію — дослідження прохідності фаллопієвих труб. 

Це основні методи. За потреби уточнення їх доповнюють інші лабораторні та інструментальні методи, наприклад імунологічні тести, МРТ малого таза, гістероскопія або лапароскопія. Під час обстеження можуть знадобитися консультації інших фахівців, як-от ендокринолога. 

Діагностика чоловічого безпліддя 

Обстеження охоплює урологічний огляд, стандартні аналізи крові та сечі, бактеріологічне дослідження, УЗД мошонки, а також ряд лабораторних тестів для визначення запліднювальної здатності сперматозоїдів. До них належать: 

• MAR-тест для виявлення імунологічного чинника; 

• HBA-тест, який визначає здатність зв'язуватися з гіалуроновою кислотою та показує ступінь зрілості сперматозоїдів; 

У разі підозри на генетичний чинник безпліддя виконують генетичну діагностику, яка виявляє хромосомні та генні аномалії у ДНК сперматозоїдів. 

Безпліддя буває чоловічим, жіночим та комбінованим, тобто із проблемами репродукції в обох партнерів. Комбінована форма спостерігається у 10% безплідних пар. З цих причин обстеження обов’язково мають пройти обидва партнери. 

Автор: Малова Юлія Олександрівна — акушер-гінеколог, репродуктолог, гінеколог-ендокринолог.

Медичні центри «Мати та дитина»:

• Київ, вул. Макіївська, 8
• Київ, вул. Юрія Литвинського, 54/15
• Київ, просп. Володимира Івасюка, 8, корп. 4
• Житомир, вул. Велика Бердичівська, 43
• Львів, вул. Замарстинівська, 85а
• Київ, вул. Казимира Малевича, 83
• Київ, вул. Ірпінська 62-Б