Що читає Богдан Шиба? РОЗМОВА У КНИГАРНІ

Скажи мені, що ти читаєш, і я скажу, хто ти.

Іноді улюблені книги розкажуть про людину більше, ніж улюблені друзі. А розмова в книгарні спонукає говорити не тільки про книжки...

Отож місце розмови - книгарня Волинської обласної друкарні. Гість - колишній луцький міський голова Богдан Шиба. Бродимо між полицями, гортаємо книжки... І говоримо про них. Хоча - не тільки про них.

Шиба каже, що у книгарнях буває чи не щодня. Більше того: деякі, каже, "тероризує". Бо як тільки бачить анонс виходу цікавого видання, одразу йде шукати новинку на полицях.

Тож, слово Богдану Шибі.

Довідково. Уродженець Львівщини Богдан Шиба левову долю свого життя провів на Волині. У минулому - голова Турійської райради, райдержадміністрації, перший заступник голови Волинської облдержадміністрації, Луцький міський голова, депутат Луцькради, завжди активний учасник громадсько-політичного життя краю. За фахом - архітектор.

Ніколи не рахував, скільки книг у його бібліотеці, бо не має звички накопичувати друкописи. Каже, книга для того, щоб її читали. І зовсім не шкодує, якщо хто забуває йому повертати позичену книжку.



(Переступивши поріг книгарні Волинської обласної друкарні, Богдан Павлович одразу прямує до відділу художньої літератури. Це, видно, найулюбленіший)

..."Часом, якщо книжка якась знакова, я купую їх декілька. І прочитавши, відразу роздаю їх людям. У мене багато людей бере книжки почитати, причому не обов'язково їх повертає. Основна умова: не залишити ту книжку в себе, а передати наступному. Щоб вона собі пішла по ланцюжку".

* * *

..."Хіба коли я ще не вмів читати і хворів, то тато читав мені "Лиса Микиту" Івана Франка. То, напевне, був мій улюблений твір з дитинства. Згодом я перечитав всього Франка. Ще й твір випускний писав у 10-му класі на основі його творчості. А я тоді забагато начитався, тому мав трохи проблеми, бо мені приписали через той твір націоналізм. Це ще 1978 рік..."

* * *

..."Які зауваження? Золоту медаль забрали. Я втратив право вступати до вузу, мусив іти на рік відробляти в радгосп простим робітником. Можу згадати першу фразу, з якої починався той твір (якби я тоді був повнолітнім, мені б могли за неї і строк дати): "Іван Франко був сином маленької, але волелюбної Галичини". А в ті часи навіть саме слово Галичина була антирадянським. А тут ще "маленької"... І закінчив цитатою одного з віршів Франка: "...Серце чистеє, думка вольная, прокидайтеся!". То мене так "прокинули", що я нормально почав свою життєву біографію: в 16-ть років став пролетарієм, чорноробом".



* * *

..."Ті, хто каже, що в нас немає нормальної української літератури, або не читають, або ж читають тільки заголовки".

* * *

(Поки ми вивчаємо асортимент, він згадує, що ж прочитав буквально днями)

..."Знайшов книжку "Сусіди" Яна Томаша Гросса, американського письменника-поляка. Її зараз поляки пробують не те, щоб заборонити - критикувати. Там документальні описи з коментарями про знищення поляками 10 липня 1941 року єврейського населення в містечку Єдвабне. З того фактично почалися масові знищення євреїв у Другу світову війну. І в цьому були винні не німці, а поляки. Напевне, її нема ще в українському перекладі. Мусив її скачати з інтернету, видрукувати (не можу книжки в інтернеті читати, мені треба, щоб букви пахли)".

* * *

..."Прочитав книжку молодого польського автора Ігнацій Карповича "Сонька". Про жінку, яка у воєнні часи покохала німецького офіцера. Її прокляли всі. Фактично нічого поганого вона не зробила, а має таке прокляте життя. Те, що мене найбільше цікавить і захоплює в сучасній літературі: навіть у солідних авторів немає чорного і білого. Це в радянській літературі: герой - ворог, біле - чорне. А так в житті не буває".



* * *

..."Усе, що свіже переглядаю, але якщо бачу, що достойне, то читаю. Читаю вдумливо. Володимира Лиса я все перечитав. (Богдан Шиба найперше помічає на книжковій полиці романи луцького письменника) Причому купляв по декілька книжок і пустив їх усі в читання. І "Століття Якова", і "Соло для Соломії", і "Країна гіркої ніжності", і всі попередні книжки я теж перечитав. У принципі, хоч всі кажуть, що "Століття Якова" - найсильніша, для мене найсильніша його книжка, то “Маска”. Там така “антигероїзація”. “Антикармелюк”, я це називаю. Бо Кармелюк грабував багатих і роздавав бідним, а герой “Маски” грабував багатих, щоб побудувати собі палац. Хотів встановити владу над всім світом і в такий спосіб побороти нерівність поміж людьми. Цікаво, правда?”

* * *

..."Владислав Івченко "Химери дикого поля" - про два світи в одному часі (бере до рук видання у яскравій палітурці, починає гортати сторінки, задумується). Десь там, у витоках українських річок, знаходиться країна, в якій ще ці козацькі звичаї... 500 чи 600 років давності. І туди потрапляють люди сучасні. Головна героїня стає навіть отаманшою. Захопливо. А головне - це зіткнення різних українських цивілізацій. Дуже так повчально".

* * *

..."Ось (пропонує погортати ще одну книгу)"Таємний агент Микола Гоголь, або Про що розповідає "Тарас Бульба" Петра Кралюка. Супер! Мені дуже сподобалася. Причому наш автор, луцький, який працює в Острозькій академії. Ми знайомі. Разом на початку 90-х були в Русі. Потім він пішов в науку, а я - в державне управління. Розповідь про Миколу Гоголя на підставі його твору "Тарас Бульба". Дослідження про те, наскільки впливала на Миколу Гоголя російська охранка і російські секретні служби, як він їм піддавався і наскільки його поведінка та психологічний стан були наслідками цього тиску. Рекомендую".



* * *

..."Зверніть увагу на оцю книжечку Ярослав Мельник "Далекий простір". Вона була два чи три роки тому Книжкою року ВВС. То український автор, який живе у Литві. Це про такий віртуальний світ, де людей позбавляють зору. Щоб вони собі не мастили голови проблемами. Але так стається, що у декого цей процес втрати зору до кінця не відбувається. Як в одного чоловіка, який бачив серед сліпих. І побачив, в яку клітку всі ці люди посаджені й вирішив втекти з того світу. Така-а філософія!

* * *

(Йдемо з Богданом Павловичем углибину книгарні, а він все ще продовжує розповідати про цього автора)

А наступна його книга вийшла два місяці тому "Маша, або Постфашизм". Теж фантасмагорія, в якій розповідається, як люди в боротьбі за те, щоб не вбивати тварин і не їсти їхнього м'яса, диких молодих людей без освіти перетворили в окрему породу. І їх, як корів доять та вбивають на м'ясо".



* * *

..."Андрій Кокотюха "Червоний" (увагу співрозмовника привернула ще одна, вочевидь, добре знайома книга). Це до речі про Волинь, про нас. Дуже класно. До речі, за цим романом знімають фільм, але я не думаю, що він буде вдалий. Краще прочитати книжку, тим більше, що вона прив'язана до Луцька, до Олики".

* * *

(Шиба довго щось шукає на полицях із книжками волинських авторів. І лише згодом стає зрозуміло, що саме...)

..."Рекомендую новий роман Миколи Панасюка "Я - Іван Франко". Хороший автор і хороший твір. Я коли знаю автора, то обов'язково висловлюю йому свою думку про написане. ...Напевне, у мене різні стосунки з письменниками (сміється)".

* * *

..."Гамлет" у перекладі Юрія Андруховича. Розкішний переклад! Коли з'явився цей переклад, то я покійного директора волинського театру Богдана Березу переконав, що треба поставити "Гамлета". Саме в цьому перекладі. І він за свого життя ще зумів це зробити".



* * *

(Учергове розбурханий розмовою якийсь книжковий спогад змушує Богадана Шибу пильно приглядатися до книжкових полиць...)

..."Час Second-hand (кінець червоної людини)" (посміхається втішено). Це одна з серії книг "Голоси Утопії" Світлани Алексієвич, яка удостоєна Нобелівської премії. Вона записує дуже багато спогадів очевидців і потім їх літературно компонує так, що просто аж мурашки по тілу... Найбільш страшна книжка її - то "Чорнобильська молитва", спогади тих, хто брав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС".

* * *

..."Ні-ні... Ще одного автора я хотів би знайти. Тімоті Снайдер, американський історик, який пише про Україну. Є у вас Тімоті Снайдер? Він описує історію земель, починаючи від Литви: Білорусь, Польща, Україна і та частина Росії, що розташована на етнічних українських землях. Від 10-11 століття, коли тільки зароджувалися ці нації, і дотепер. Це він написав, що в 20-му столітті кривавіших земель, ніж цей шматок суші не було ніде і ніколи в світі".

* * *

..."Якщо я й повертаюся до якихось книжок (зазначає наостанок), то це до "Кобзаря", до Франка, до Біблії і до Ліни Костенко".



..."З несерйозного? (Намагаюся все таки спровокувати Богдана Шибу. а раптом він любить збірки анекдотів чи рецептів, які помічаю серед різнобарв'я книжкової продукції книгарні) Анекдоти я сам придумую. Гороскопи не читаю. Делікатесами теж не займаюся. Хоча я люблю вигадувати кулінарні рецепти. Це мені приносить задоволення. Тому таку книжку я міг написати сам (жартує, показуючи на барвисті книгодруки для господинь).

Моя дружина не може зрозуміти, як може бути борщ з риби... А в мене може! Рибу я беру морську, якусь горбушу чи щось таке. Але не обов'язково: може бути навіть мінтай. Кидаю в окріп на 5-7 хвилин. Далі виймаю, в юшку додаю буряк, картоплю... Все те вариться, а я за то час рибу розберу, щоб кісток не було. І м'ясо вкінці додаю в той борщ. Присмачуючи це все спеціями. Дуже оригінальний смак. Мій авторський борщ!".

Записала Олена ЛІВІЦЬКА
Фото Павло БЕРЕЗЮК