ТОП-5 злісних неплатників за «тепло» у Луцьку: бідовий гарем, діточки-квіточки та зечка

…У квартирах чувся дитячий сміх, грюкіт каструлями, якісь розмови на підвищених нотах… та після стуку у двері, усі звуки миттєво перетворювалися на мертву тишу. Дзвонити в дзвінок, грюкати у відкоси, дружнім голосом репетувати «є хто вдома?» – ніякої реакції. Борги вчать людей ставати невидимками…

Чиновники люблять розповідати, що серед найбільш несумлінних платників «комуналки» – багато небідних людей.

«Ми провели дослідження і виявилось, що зі 100 наших найбільших боржників лише 12 мають субсидію, тобто вони не є неплатоспроможною частиною населення, більшість – це просто невідповідальні люди», – зазначила якось в інтерв’ю директор ДКП «Луцьктепло» Валентина Малютіна. Чомусь не враховуючи того, що є серйозний відсоток людей, які субсидію не оформили з інших причин. У «соцполітиці» прямо про це не говорять, але при оформленні пільг натякають: було «ц.у.» зверху із боржниками справи не мати…

Опалювальний сезон лучани почали, так і не розрахувавшись за минулорічні гарячі батареї. Борг міських жителів перед «Луцьктеплом» становить майже 30 мільйонів гривень.

Видання «Волинь24» вирішило з’ясувати, хто саме із мешканців і з якої причини заборгував найбільші суми за «тепло».

5 МІСЦЕ. ХРОНІЧНІ БОРЖНИКИ ІЗ П’ЯТИПОВЕРХІВКИ НА ДОРОШЕНКА
49 754 гривні

П’ятиповерхівка на вул. Дорошенка збудована відносно недавно – в середині 90-х. Свого часу будинок збудував молокозавод, і квартири видавали працівникам.

На дверях під’їзду – механічний кодовий замок, «запалі» кнопки на якому легко видають код. Під’їзд – чистенький, на вікнах – вазони. Квартира боржників розташована на верхньому поверсі. Піднімаюся, за дверима чути дитину, яка щось щебече, навіть підспівує, та тільки стукаю у двері – в квартирі німіє.

Сусіди теж не відчиняють. В одній із квартир у відповідь на «я – журналіст», чую перелякане: «Нікого немає вдома»…

Інформацією допомогла жіночка із поверху, що нижче. «Там і не відчинять. У них боргів – «више криши». Постійно приходять – то з банків, то якісь колектори, то з газової служби приходили, теж борг 32 тисяч. І в під’їзді різні попередження клеять, але вони відразу все те швиденько обривають. Квартира на них не оформлена, вони там навіть не приписані. Власником є банк «Україна», який збанкрутував, а ця жіночка свого часу там працювала і її сюди поселили», – розповіла сусідка.

За її словами, у двокімнатному помешканні проживає жінка років 45-ти, її донька, зять та двоє маленьких внуків. Господиня має роботу, зять ніби теж періодами має підробітки, сусіди загалом оцінюють їх як людей середнього достатку.

«Вони не те, щоб якісь проблемні. Нам тут ніяких незручностей не створюють. От тільки не платять ні за що, і – все», – зауважила сусідка.



4 МІСЦЕ. ЗАСУДЖЕНА ІЗ «КОМУНАЛКИ» НА ПОТЕБНІ
50 793 гривні

Про дев’ятиповерхівку на вул. Потебні місцеві розповідають із гордістю: перший будинок на дев’ять поверхів у Луцьку, збудований на сваях ще у 1972 році. Колись тут були так звані комунальні квартири – багато кімнат, одна кухня на крило. Більшість із квартир давно приватизували і перепланували, відділивши під окреме житло. Хоча де-не-де так і лишилися жити з спільною кухнею на кілька господинь.

Вузькі коридорчики, відсутність світла, несистемна нумерація квартир – суттєво ускладнили пошук квартири боржників. Зрештою, відшукавши потрібні двері, зіштовхуюсь у коридорі з сусідкою, розпитую: що за люди, чому не платять.

«Вона нещодавно повернулася із тюрми. Ніби за розум взялася, внуків глядить, бо ж живе разом із донькою», – каже дівчина, а за дверима направду чуються дитячі голоси і характерні «кухонні» звуки: брязкання посуду, шипіння сковорідки, гудіння крану.

«Але різне бувало. Раніше тут чоловік ще жив, зараз його не видно. Але любили випити. Часом тихо-мирно, а часом – ще з якими сварками! Не раз бувало, що понапиваються і прямо в коридорі позасинають. Поки вона сиділа, то чоловік тут жив, але тепер десь зник», – каже сусідка.

Почувши, що жінка відбувала ув’язнення саме за те, що підрізала свого супутника життя, відмовляюся від ідеї почути із перших вуст про причину боргів за «комуналку». Раптом питання не сподобається, а коридори вузькі і я так невчасно – на підборах…



3 МІСЦЕ. БІДОВИЙ ГАРЕМ ІЗ ЧОТИРИКІМНАТНОЇ НА МОЛОДІ
52 656 гривень

Дев’ятиповерхівку на Молоді свого часу будували для військових. На верхньому поверсі кутового під’їзду – квартира лучан, які мають третій по величині борг за опалення.

Квартира об’єднана із сусідською «приміровкою», та двері відчинені. В обох квартирах – не реагують ні на дзвінок, ні на стукіт. Тож розпитувати довелося сусідів знизу.

«Там живе дві жінки і двоє дітей, чоловіків немає. Живуть у цій квартирі вже довго, скільки себе пам’ятаю. Нібито обидві працюють, одна дитинка ходить іще в садочок, інша – в школу. Вони не є якимись неблагополучними, ніхто не п’є, не наркомани… але видно, що й не дуже забезпечені», – зауважила сусідка.

Як з’ясувалося, квартира боржників – чотирикімнатна. Борги за такі житлові «квадрати» і справді мають здатність зростати сніжним комом…



2 МІСЦЕ. «ГОРЮВАЛЬНИКИ» ІЗ СОБОРНОСТІ
53 959 гривень

Дев’ятиповерхівка, в якій розташована квартира іще одних злісних неплатників, збудована в 90-х поруч із школою №26. Піднявшись на потрібний поверх, побачила картину, яка знову вкоротила сміливості… Уся сходова клітка – густо вкрита плямами крові… Тож вирішую спершу з’ясувати у сусідів, з ким доведеться мати справу.

«Горе там в сім’ї. Восьмирічна внучка померла. Бабуся гляділа її, але дуже хворіла та дитинка, і все ж померла», – розповідає сусідка. Запевняє, що кроваві сліди – то робота інших сусідів: поруч живе чоловік, який «закладе і витворяє тут всяке».

Між іншим сусідка розповідає, що батьки хворої дівчинки – донька та зять – відмовились від неї, не були навіть на похоронах, тому доглядати довелося бабусі.

Крім 50-річної жінки у двокімнатній квартирі живе її чоловік та син. «Хлопець хороший, працює десь у барі – чи то кухарем, чи барменом», – зауважила співрозмовниця.

Дякую сусідці за інформацію, кажу, що спробую поспілкуватися з самими боржниками.

«Ви попробуйте, але вони зараз будуть прикриватися тою дитиною. Дівчинки вже два роки, як немає, а досі не платять», – несподівано каже жінка.

«Хто знає, в які борги вони влізли, лікуючи дитину…» – припускаю.

«Ніхто ту дитину не лікував. Тільки жили на її виплати по інвалідності. І більше отримували, як я», – осудливо зауважила сусідка на прощання.

На жаль, після стуку у двері боржників уже традиційно життя за дверима стихло… Чогось подумалось: після восьми років боротьби за дитяче життя і після такої втрати навряд чи борги за комуналку видаються проблемами…



1 МІСЦЕ. ДІТОЧКИ-КВІТОЧКИ ІЗ ПІДВАЛУ НА КОНЯКІНА
58 071 гривня

Дев’ятий поверх останнього під’їзду будинку на Конякіна закінчувався квартирою №70, тож продовжувати шукати 76-у квартиру було трохи дивним. Та після розпитувань мешканці будинку припустили, що то – одна із квартир, які розташовані на цокольному, напівпідвальному поверсі.

«Там живе велика родина, у них – купа дітей. Чоловік, жінка, два сини, правда лише одна невістка, ще одна – померла, і важко навіть порахувати, скільки діточок. Мають іще доньку, але та живе окремо, тільки навідується в гості», – з десяток сусідів розповіли одне і те ж про найбільших боржників Луцька.

Ще зауважували, що люди – добрі і порядні, алкоголем не зловживають, клопотів сусідам не завдають. Але розповісти детальнішу інформацію – чим займаються, де працюють усе ж ніхто не зміг.

Попри суцільну темінь і песика біля порогу, наважуюсь спуститися до квартири. Дзвінок не працює, двері – радянського типу, обтягнуті поролоном на шкірзамінником, тож чимдуж грюкаю у відкоси. Собака навіть не підняла голови, лише сумними очима подивилася на того, хто перериває її сон, і це додає сміливості. «Є хто вдома?» – чимдуж гукаю, та все марно.

Десять хвилин «караулу» під дверима нічого не дає. Іду під вікна, які розташовані якраз в ріст людини. Усі п’ять вікон (квартира – чотирикімнатна) – густо затягнуті тюлем, на кватирках – «протимоскітна» марля, на кожному підвіконні – багато вазонів. Пробую стукати то в одне, то в інше вікно. На віддалі в глибині однієї із кімнат чітко бачу фігуру людини, та до вікна ніхто так і не підійшов…



* * *

П’ять квартир – то, звісно, не статистика. І все ж у жодному із помешкань найбільш злісних неплатників, не знайшовся нахабний власник-олігарх… У кожного – своя біда, свої нюанси, і – свій страх від найменшого стуку у вхідні двері.

Людмила ЯВОРСЬКА («Волинь24»)

Передрук матеріалу заборонений