У селі під Луцьком поховали двох дітей, які втопилися в пожежному колодязі

У Луцькому районі поховали двох братів, які втопилися у пожежній водоймі.

Один із хлопчиків загинув, рятуючи брата. Разом із ними було ще двоє дітей, які побігли кликати на допомогу. Із води братів дістали рятувальники. Ферма, на території якої розташована пожежна водойма, належить аграрієві Анатолієві Никонюку (ТзОВ "Городище").

У понеділок, 16 січня у селі Озеряни хлопців похоронили, - пише Волинь-нова.

Відспівували Станіслава Гордійчука та Андрія Шевчука у храмі села Озеряни, який не міг вмістити всіх, хто прийшов попрощатися з дітьми, життя яких так рано обірвалось.



Неподалік від домовин ішли двоє юнаків, у руках яких портрети Станіслава та Андрія. Один із них – Сергій Денисюк, який навчався разом з Андрієм у 8-му класі, розповів:

"Того вечора, я, мій молодший брат Анатолій і Андрій зі Станіславом були разом на прогулянці. Вже збиралися додому, але Андрій сказав: «Давай підемо петарди стрільнемо». Молодших відправляли додому, але Стас не послухався і побіг за нами. Андрій його ще попередив: «Не йди, тут десь яма є». Стас відповів, що знає про яму. Він і провалився першим…"



А далі було найпечальніше. Андрій сів на край пожежного «колодязя» і спустив ноги, щоб брат міг вчепитися. Однокласник Сергій Денисюк ще за руку його тримав, але рука вислизнула і він теж упав.

"Вже потім прибігли дорослі з ферми", – каже, пригадуючи страшні миті, Сергій.

"Я сказав їм, що сталася біда, що треба шукати драбину і спускатися в яму. Але мужики мене просто прогнали звідти. Ми тоді пішли кликати людей на допомогу".

Згодом на місці події працювали рятувальники Державної пожежно–рятувальної частини № 2 міста Луцька та чергового відділення аварійно–рятувального загону спецпризначення. Вони і витягли мертві тіла Станіслава та Андрія.

На сільському кладовищі в Озерянах похоронили братів. Як наречені, з білими весільними квітками на грудях лежали вони у домовинах. А ті, хто проводжав їх в останню путь, скуштували короваю – святого хліба, який би мали колись розділити на їхньому весіллі.

За словами мешканців, цей пожежний водозабір був облаштований ще тоді, як за Союзу будували ферму. Ясно, що колись він був закритий люком, який, певно, пішов на металобрухт.



В понеділок, 16 січня, на пожежному «колодязі» вже лежала важка металева саморобна кришка. На жаль, два юні життя не повернути.

Тільки рукавиці і шарфик на снігу (може, Андрієві, який узявся рятувати брата) – як гіркий докір людській безпечності.