«Боротьба за пацієнта буде», - луцький медик про реформу

Тут виникає багато суперечностей. Одна з причин – кваліфікація лікаря. Є ескулапи, які десятками років сидять в поліклініках на виписці рецептів і «оформленні» лікарняних листів. Вони жодного разу не їздили на підвищення кваліфікації, останню медичну книгу тримали в руках ще в медвузі, лікують діарею, нежить і кашель, стукають молоточком по коліну і на цьому їх кваліфікація вичерпується. Я про те, що цього лікаря потенційні пацієнти не засиплють контрактами і не стоятимуть до нього в черзі. Позаяк святе місце порожнім не буває, уся клієнтура хлине до спеціаліста, який, в кінцевому рахунку, буде мати більше паперової тяганини, ніж лікування. Чи я не правий? З однієї сторони, таке явище підчистить ряди медиків, примусить підтягнутись, працювати над собою, а з іншої – завантажить тих, хто лікує. Але в цій ситуації кількість обернено пропорціональна якості. Як тут бути, щоб не перегнути палку? Спеціалісти будуть перебиватись з хліба на натуральну ікру, а неспеціалісти – з хліба на ікру кабачкову. Якщо на неї вистачить. Повинні бути, очевидно, в «симпатіях» до лікуючих лікарів якісь кількісні обмеження? Якесь регулювання? Існує старий анекдот про те, як в Палату Лордів англійського парламенту прийшли два євреї: Сьома і Фіма. Сьома каже:
Я бачу, вам тунель потрібний під Ла-Маншем. Є пропозиція. Ми з Фімою будемо копати. Я – зі сторони острова, а Фіма - зі сторони материка. А потім ми зустрінемось посередині.
А що буде, якщо ви не зустрінетесь, - захвилювались лорди.
Ну, тоді ви будете мати два тунелі.
Я веду до того, що тут теж багато «тунелів» запропонують. Суть же в тім, щоб ми такою реформою багато не «накопали» і щоб ці, поки що не викопані «тунелі», не завели в блуд і лікаря, і пацієнта. Швидше за усе – останнього. Щоб пацієнти масово не хлинули до знахарів. Поясніть, хто розумний. Завчасно дякую.