«Москалі два дні вивозили трупи своїх», – повстанець розповів про страшний бій на Волині

Відомою стала ще одна сторінка історії війни УПА з радянськими військами на Волині: стрілець УПА, 92-річний Іван Сич розповів про масштабний бій повстанців з москалями, який відбувся в районі волинських сіл Іваничі, Перетоки, Самоволя та Порицьк у 1944 році.

Як розповів повстанець, їх сотня приєднавшись до іншого підрозділу, пішла на Волинь у серпні 1944 року, пише Gazeta.ua.

Далі – словами самого Івана Сича.

ПЕРШИЙ БІЙ

У серпні 1944 року командир сотні «Роман» зачитав наказ, що приєднуємося до куреня «Юрченка» і підемо на Волинь. У документі зазначалося поводитися дисципліновано, із місцевими жителями – ввічливо й культурно. За непослух винних каратимуть розстрілом. Усі отримали пайок – ковбасу, солене сало й черствий хліб.

До нового куреня увійшли три сотні: "Романа", "Юнака" і "Брили". У моїй було 196 стрільців, чотири санітари, лікар, фельдшер, командир і його заступник. Казали, що курінь має разом десь 1200 осіб. Ще сюди входили окремі стрільці з сотень "Дуди", "Ягоди" й "Лиса".

Через Буг пішли на Волинь. У лісах між селами Іваничі, Перетоки, Самоволя, Порицьк мали перший бій із москалями. 31 серпня зранку почулися постріли. Підійшли до краю лісу. Через зв'язок передали підпускати ворога якомога ближче. І ось москалі вже метрів за 70. Ураз відкрили вогонь. У них зчинився лемент. Падали вбиті. Деякі втікали.



«РАПТОМ ЗЗАДУ ПОЧУВ КРИК. ТО ГОРІВ МІЙ ДРУГ»

Отримали наказ ховатися в лісі. За мить те місце, де ми були, обстріляли мінометами. Москалі лізли на нас і палили з автоматів. Вели наступ улюбленим методом напролом – "Впєрьо-од!", "Ура-а-а!"

Пообіді ініціативу бою перебрали ми. Вороги відступили. Але з повітря облили нафтою ліс і підпалили. Ще ніколи не чув, щоб так горіло живе дерево. Накинув на голову піджак. З усіх сторін пекло вогнем. Притиснув до себе кріс і наосліп біг навмання, почало паморочитися в голові.

Знепритомнів. Але упав так, що півтіла з головою лягло на траву, де не було вогню. Ковтнув чистого повітря і прийшов до себе.

Виліз на галявину, де не горіло. Раптом ззаду почув крик. То горів мій друг. Я накинув на голову піджак і намацав його у вогні й виволік на траву. Удвох побігли за своїми.



«ВЖЕ БУЛО ТЕМНО – ЯК ВИГНАЛИ МОСКАЛІВ ІЗ ЛІСУ НА ПОЛЕ»

Зайняли нове становище. Відбивали нову атаку. Біля мене втиснулася санітарка. Я накричав на неї, що їй тут нічого робити. За мить бачу, її рука відкинулася, а голова лежить на автоматі.

"Миколай, ворог санітарку вбив!" – гукнув я. У цей момент дали наказ рушати до атаки. Миколая опанувала така лють, що погнався вперед і довгими кулеметними серіями почав косити ворогів.

Вже було темно, як вигнали москалів із лісу на поле. Вони розбіглися. А ми зайняли найближче село.

Більше доби нічого не їли й не пили. У селі припали до криниць. Та вода нас повалила – одразу знесилилися і лягли спочивати.

Як потім довідалися, близько 200 наших загинуло в тому бою. Сотні почали сходитися. Жінки несли їсти, що могли – молоко сире, кисле, капусту, картоплю, огірки, сир, яйця.



«МАЛА ПРИЙТИ ДОПОМОГА, АЛЕ ЇЇ НЕ БУЛО. ЯК ВИЯВИЛОСЯ ПОТІМ, КУРІННИЙ ЗРАДИВ НАС…»

Отримали наказ рушати до Чорного лісу. Набоїв було мало. Команда: вести лише прицільний бій. За 3 години з нашого боку один за одним почали замовкати кулемети й автомати.

Командир зрозумів: далі вести бій нічим і дав наказ кулеметникам і автоматникам виходити з бою. А крісовикам – стримувати москалів. Надалі всім – партизанською тактикою відірватися від ворога, зникнути в терені й малими групами відходити на захід.

Мала прийти допомога, але її не було. Як виявилося потім, курінний Юрченко зрадив нас.

Вертаючись, 24 людини зібралися на зарослих лозою луках. Перемучені, з потрісканими на ногах мозолями, одразу заснули.

Розбудив голос жінки. Привіталася, зняла з плечей тлумак, і по траві покотилися буханці хліба. Вона роздала по буханцю на чотирьох. Решту замотала у тлумак, закинула на плечі і сказала: "Піду. Може, ще надибаю нещасних наших хлопців".

Дорогою заходили у різні хати. Люди нас годували, мили. Сказали, що москалі два дні вантажівкою вивозили трупи своїх із лісу.