Запорука душевності хліба - гарний настрій, - працівниця луцького заводу «Теремно Хліб»

Її робочий графік укотре змінився. Формувальниця булочного цеху Галина СЕМЕНЮК виросла до заступника директора департаменту виробництва.

І не тому, що про цю кар`єрну сходинку мріяла з 1999 року, коли вперше переступила поріг «Теремно Хліб». Спершу навіть і не про пекарську справу йшлося, але про… перукарську: для дівчинки з багатодітної луцької родини було важливим якомога раніше почати самостійне життя, аби утримувати себе і допомагати рідним.

Гарно вправлялася зі стрижками і паралельно пішла працювати в приватний пекарський цех, де вчилася формувати тіста. Згодом на таку ж посаду – формувальниці в булочний цех – прийшла й на «Теремно Хліб».

Прийшла – і захопило: цікаво було розробляти то вертуни з маком, то пісну булочку з вишеньками, то ватрушку для дітей. У всьому цьому був живий дух борошна і відчуття причетності до чогось дуже світлого і справжнього.

На роботу поспішала з натхненням, хоч спершу виходила тільки в нічну зміну: на підприємстві тоді було лише шість ліній виробництва, п`ять з яких працювали з хлібним цехом, і лише одна була налаштована під цех булочний.

Робота з тістом приносила неймовірне задоволення, але згодом Галина спіймала себе на думці, що цих знань їй уже замало. Тож поїхала у Львів і без жодних протекцій вступила у коледж харчової і переробної промисловості. Працювала і заочно навчалась…

- Ви працювали два роки формувальницею і далі стали майстром зміни. Такий ланцюжок - спершу в булочному цеху, потім вникали в ситуацію з кондитерським, тепер - хлібний цех. Були інженером-технологом, потім провідним технологом. Якими були тоді обов`язки і що доведеться робити зараз?

- Коли була майстром зміни - давала замовлення своїм працівникам, виписувала готову продукцію, здавала на упаковку, а звідти – на експедицію. На цій посаді в булочному цеху я працювала до 2016 року.

Коли була технологом - перевіряла готову продукцію в лабораторії: вологість, кислотності, пористість… А зараз це буде управління людьми, цехи: кондитерський, хлібний, булочний. Це сухарниця, лабораторія, санітарна бригада, контроль за тим, яку сировину ми беремо. Функціонал істотно розширився – буду потрохи освоювати.

- Часто чула, що люди, купуючи хліб, просять лише той, що з літерою «Т». Мовляв, він душевний і має особливий смак, який ніхто не може повторити. Завжди цікавило, що ж формує цей смак?

- Це (відоме лише технологам) співвідношення між цукром і сіллю. І в нас воно справді одне з найкращих.

Якось під час київського семінару компанії «Лейпурін», яка представляє на ринку хлібопекарську сировину, інгредієнти і обладнання, мали можливість дегустувати чималу кількість хлібобулочної продукції. Без зайвої скромності: наше на висоті.

Ми і далі розвиваємося, зараз перейшли, крім випікання класичних хлібів, на хліби нетрадиційні. Тепер і додому беру щось із них – бо дуже вже смачні.

- А що таке нетрадиційні хліби?

- Це заварювання хлібів на житньому борошні. Тут такий процес непростий і тривалий: спершу борошно запарюємо гарячою водою, потім воно охолоджується щонайменше 8 годин, бо, згідно технології, має набратися цукристості. А далі ми його заквашуємо житніми заквасками, і даємо постояти ще дві години, тому що воно має набрати кислотності. Тоді замішуємо тісто, яке стоїть ще сорок хвилин, і аж потім починаємо формувати і випікати.

Ці хліби мають більш тривалий термін зберігання: «Пряно-зерновий» - без дріжджів і з насінням соняшника, «Житнє диво» - з дуже цікавими смаковими властивостями. Ще в нас є хліб «Юріївський» - за рецептурою нашого київського заводу: він нарізаний скибочками - півкілограмовий, і цілий – на кілограм. Є також заварний «Теремнівський» і пшеничний «Формовий».

- Що з останніх змін на заводі надихає найбільше?

- У нас зараз дуже гарно на виробництві розвивається кондитерський цех: шукаємо нові рецептури, розробляємо нові види різних смаколиків. З літа запустили п`ять тортів – їх на тістечка розрізаємо і продаємо. І тепер у нас є «Наполеон» , «Медовий», «Дівочі примхи», нещодавно випустили «Празький» і «Київський». Маємо також заварні з помадкою і заварні з сирною начинкою. Смачно! Ми постійно розвиваємося, і це така насолода - робити щось новеньке.

Пошук нового не обмежується виробництвом. Якісні зміни проходять і через умови праці на заводі: нове обладнання, чисті приміщення, новітні технології виробництва, молода та дуже натхненна команда працівників.

За останні два роки зроблено сучасний ремонт у цехах та приміщеннях для персоналу. Для працівників працює столова з цінами, які значно нижчі, ніж у будь-якому кафе у місті.

На заводі навіть створений спортивний зал, і кожен працівник може після роботи приділити увагу своєму здоров’ю, що є невід’ємною частиною щасливого життя.

Працювати на заводі дуже цікаво. На підприємстві впроваджуються філософія ощадливого виробництва (принцип управління, який зробив компанію ТОЙОТА найуспішнішою та найвідомішою компанію у світі,-ред.), яка залучає ідеї та думки кожного працівника для покращення роботи.

Ми прагнемо, щоб кожен день був кроком до досконалості та розвитку. Все це дуже надихає!

- А що порадили б молодим, які хочуть прийти до вас працювати, але вагаються?

- Бути сміливими і полюбити роботу. Бо лише з таким підходом легше тісту дати раду. Так, воно не любить, коли перестоїть і перебродить, не любить протягів і температур, більших ніж 26-28 градусів.

Але якщо за допомогою охолоджувальних станцій ми цьому можемо зарадити доволі швидко, то упоратися з поганим настроєм і байдужістю, які впливають на оту душевність хліба, про яку ви говорили, може лише сама людина.

Хліб любить тишу і спокій, любить, щоб його любили. Він любить атмосферу, - тож ми недарма створювали її напередодні Великодня, коли перед замішуванням пасок запрошували священика. Завжди виграють ті люди, які ставляться з трепетом до того, що працюють з хлібом.

Тож я бажала б усім радості, яку відчуваєш навіть у відпустці. Йдеш мимо – і вловлюєш цей неймовірний запах – благополуччя і життя – і на роботу хочеться вертатися лише в піднесеному настрої.


Розмовляла Наталія ШЕПЕЛЬ