Один день із гендиректором «Луцьксантехмонтаж» Ігорем Чорнухою

Відчути. Зрозуміти. Пережити. Навряд чи можна це все встигнути за один день, якщо йдеться про будівельний бізнес. Або хоча б про один із численних робочих буднів. Але спробувати – варто.

Ігор Чорнуха. 39 років. Керує найуспішнішою будівельною компанією Волині «Луцьксантехмонтаж №536». У його підпорядкуванні - майже вісім сотень (!) людей. У цього бізнесу - 60-річна історія успіху. Якою ціною дається гендиректору знак якості ЛСТМ - питання, відповідь на яке ми намагалися знайти, провівши один робочий день пліч-о-пліч із Ігорем Чорнухою.




«І ВИ, ДІВЧАТА, СЮДИ?..»: РАНОК В ОФІСІ НА КЛИМА САВУРА

На дверях його кабінету нема таблички з написом «Гендиректор Ігор Чорнуха». Коротко і ясно – «Приймальня». Без пафосу. Без розкоші. Всі всім свої. 



Вранці тут - традиційний ажіотаж. Документи на підпис. Гарячі питання. Термінові дзвінки… 

«І ви, дівчата, сюди?» - поспіхом цікавиться керівник профспілки Петро Рожко.

Так. І ми…



...9-та година. У коридорах неймовірно пахне кавою. Ігор Чорнуха каже, що до кави його “привчили в колективі”. Не є шанувальником цього напою. Те, що справді завжди поруч, - пляшка води (показує на мінералку).

Кабінет власника найбільшої кількості будмайданчиків на Волині - не вражає. Звичний робочий інтер’єр.



“Абсолютно робоча атмосфера. Наше багатство - не в деталях, а в людях. Це в першу чергу те, чим ми гордимося”, - прочитавши думки, встигає відповісти Ігор Чорнуха.

Навпроти робочого стола - полиця з іконами. “Дарунки”, за словами бізнесмена. Якщо підняти очі, відірвавшись від роботи за столом, “впрешся” якраз у пильний погляд з образів...



По праву руку - сімейне фото. Документи. Папки. За спиною, де в кабінетах чиновників, зазвичай, президенти і прем’єри, - годинник. Його політика - ні хвилини на вітер.



“Ті, хто працює на будівництві, встають рано, - каже Чорнуха.- У понеділок прокидаюся о шостій. Встав. Зібрався. О пів на восьму в нас тут уже оперативна нарада. Для того, щоб на восьму, коли люди вийдуть на об’єкти, всі механізми вже крутилися. До того моменту все має бути організовано і обговорено”.

Тут вірять: на результат ЛСТМ працює напрацьована і злагоджена система планування роботи величезного колективу. Тому кожного робочого дня - о 16.30 короткі наради. А кожну п’ятницю завершують нарадою, на якій планують роботу на вихідні. І це - закон.



Серед професійних звичок Ігоря Чорнухи - щоденні наради з головним бухгалтером щодо платежів. У день від 30 до 60 платежів різного плану. Це невпинний потік коштів, який вимагає суворого контролю.

“Ми не повинні підводити постачальників та субпідрядників. У кожного за плечима є свої колективи, люди, які хочуть вчасно отримувати зарплату. Це залежить в тому числі й від нашої бізнесової діяльності”, - пояснює.



Поки Ігор Чорнуха підписує документи і роздає вранішні “рознарядки”, небо за вікном розійшлося рясним дощем.

“Погода ніколи не буває ідеальною. Бездоганна вона - п’ять днів на рік. А так - або сонце, або вітер, або дощ. Ми звикли. Тут важливе глобальне планування роботи на рік. Моє завдання - уникнути сезонності. Щоб люди мали рівномірну круглорічну зайнятість”, - додає, поглядаючи у вікно.



Цікавлюся за нагоди, чим методи керівництва Ігоря Чорнухи відрізняються від методів Віктора Чорнухи (ЛСТМ - родинна компанія, а Віктор Чорнуха дотепер голова наглядової ради компанії).

“Ми насправді схожі. Хоча... я більш демократичний. Напевне, - відповідає.- Ставлю задачі, але не розказую, як їх виконувати. Не кажу, в які кабінети заходити і що говорити. Хай кожен сам працює на результат”.


НА БУДМАЙДАНЧИКАХ: “БУВАЄ - ВСТАВ І ПОЇХАВ БЕЗ ПОПЕРЕДЖЕННЯ, ЯК-ОТ ЗАРАЗ З ВАМИ”

Після кабінетної роботи рушаємо на будмайданчики. Під дверима чекає добротний Лексус.

На сьогодні у Луцьку вирує робота на 35-ти об’єктах.

“Бувають наради на будмайданчиках. А буває - встав і поїхав без попередження. Як-от зараз з вами”, - коментує гендиректор.



Дорогою Ігор Чорнуха зазначає: навідується на будмайданчики традиційно регулярно на початку будівництва і практично щодня на фінальному етапі, коли діло йде до здачі.

“Це в будівництві - ключові речі: правильно почати, організувати побут і технологічні процеси. Хоча будівельникам завжди не вистачає двох тижнів. Який би строк здачі не був”, - сміється.

Коли за вікном автівки миготять розриті канави і труби, киває з вікна на роботи на тепломережах: “То теж наш об’єкт”.

Виявляється, історично ЛСТМ спершу було винятково сантехмонтажним підприємством, займалося трубами і металоконструкціями, доки не вийшло на ширші будівельні обрії. Дотепер має власний завод з виготовлення металоконструкцій.



Одина із зупинок - на Глушець, 40. Над берегом Стиру росте майбутня багатоповерхівка. П’ять секцій по 40 квартир кожна. Монолітна подушка. Виведений перший поверх, де будуть гаражі. Одночасно тут трудиться більше сотні людей.

У планах, відкриває секрети Ігор Чорнуха, облаштувати пляж на березі річки, до якого метрів зо сто.



Розпогоджується. Коротке знайомство із виконробом. І - їдемо далі.

“Алло. Зверніть увагу на те, щоб почистили дороги біля наших об’єктів”, - телефоном дає доручення дорогою Ігор Чорнуха. Десь устиг помітити недоліки...

“Почистити дорогу” - це прибрати бруд від техніки на під’їздах до споруд, які зводяться. Порядок довколо будмайданчика - теж у зоні відповідальності будівельників.

Проспект Перемоги, 34. Поява сучасних багатоповерхівок у районі поблизу мосту на Перемоги - на очах змінює раніше забутий шматок міста.



ЖК “Тріумф”. Поруч із завершеним будівництвом, де квартири вже чекають жильців, - розпочата 3-тя черга ще одного будинку, здати який в експлуатацію готуються у 3-му кварталі 2018-го.



Арцеулова, 6. ЖК “Оберіг”. Об'єкт готують до здачі на 3-й квартал 2017-го року.



Набережна, 4А. Гордість ЛСТМ. Житлові будинки, що стали окрасою вулиці, де ще недавно були справжні нетрі, а тепер розкішне житло з гарною інфраструктурою поруч.



Останній із чотирьох будинків на Набережній активно готують до здачі на кінець 2018-го.

Будинок правосуддя у районі 40-го кварталу. У цього бумайданчика - довжелезна історія. Приміщення для судової адміністрації зводиться в Луцьку ще з часів “царя Гороха”. Довгобуд змінився до невпізнанності.

Тут завдання - вже “виходити з вулиці”. На часі - внутрішні роботи. А це означає, що скоро на будинку правосуддя перерізатимуть стрічку.



Споруда високотехнологічна. Є все для роботи із застосуванням новітніх технологій. Вісім (!) просторих залів засідань. Робочі кабінети. І навіть приміщення для утримання підозрюваних.

На подвір’ї метушаться працівники організації “Луцькспецбуд”

“Теж наша структура. Благоустрій території - це їхня зона відповідальності”, - тисне руку працівнику у формі з написом “Луцькспецбуд”.



“Усе дуже просто. Чим більше зробив, тим більше заробив. Заробітна плата мулярів залежить від виробітку. Неможливо повністю перевести всіх на "фіксовану" заробітну плату. Українці ще не настільки професіонали...”, - пояснює.

І навіть приїзд журналістів не змушує зодчих відволікатися від роботи.




Перинатальний центр, проспект Відродження. Довгожданний і давно обіцяний владою. Справді медичне містечко для матері та дитини. Поки - майбутнє містечко. І - вже справа честі для ЛСТМ.

“Акушерсько-гінекологічний корпус і жіноча консультація з'єднані переходом аж в неонатальний корпус, де на другому поверсі повністю проведений ремонт у рамках цього ж проекту”, - зі знанням справи розказує гендиректор.



Так добре орієнтується в заплутаних коридорах установи, де тривають завершальні будівельні роботи, що не виникає сумніву: ходив тут не раз і не два. За хвилину - уже показує майже готові до здачі приміщення усередині майбутнього центру, який журналісти давно нарекли “мрією Бориса Клімчука”. І який (а є така надія) може бути зданий уже цьогоріч.

Так звані “чисті приміщення” - у відмінному стані. Хоч зберегти давно облаштовані реанімації для немовлят та жінок будівельникам вдалося дорогою ціною.

“Пахне” фінішем, зауважую...



“Так, - киває Чорнуха. - Тільки тендери ніяк провести не можуть вже півроку”.

Поки автівка вирулює з Відродження, резюмує:

“Державні об’єкти - для нас дуже важливі, коли йдеться про постійну зайнятість людей. Розумієте, на житлових будинках, де ти інвестор, не завжди знайдеш застосування для всіх видів робіт. Там ринок диктує, чи збільшувати обсяги, чи ні. Можна так набудуватися, що потім не буде здачі”.




У БУДІВНИЦТВІ - НОМЕР ОДИН, НА ФУТБОЛЬНОМУ ПОЛІ - НОМЕР ...37

...Курс на Маяки. Робочий день - фактично за плечима. Тому Ігор Чорнуха - за кермом. А на передньому сидінні “за старшого” - Чорнуха менший. Обидва - у футбольній формі.

“Синок, залиш ту шпагу. Ти ж на футбол”, - вмовляє малого тато.

Хлопча, видно, має свою версію гри в шкіряного. Але, як і тато, на стадіоні - свій.



Тут гендиректор ЛСТМ - геть інший. Десь поділася суворість і втома.

У другій половині дня - сонячно. Стадіон у Маяках зутрічає яскравою зеленню трави. Поле - із бездоганним зеленим полотном. Ще кілька років тому тут була трава вище пояса.



“Гектар ідеальної трави -затратна справа. У рік треба вносити порядка півтори тонни добрив. Щодня таке поле “просить” до 30 тонн води. В нас трохи менше, бо це такий собі більш аматорський варіант. Але поливається кожного дня. Якщо дощу нема”, - каже Ігор Чорнуха.

Історія команди сягає десятилітнього періоду. Зароджувалася як команда двох підприємств: “Луцьксантехмонтаж №536” і ВОТРАНС.

“Ідея належить моєму товаришу Юрієві Волошину. Потім сталося так, що я зайнявся сам футбольною командою. Останніх років шість - це клуб виключно “Луцьксантехмонтаж”. І все фінансування фактично - з кишені. З чистого прибутку. А це те саме”, - зазначає гравець та одночасно президент клубу Ігор Чорнуха.

Будівельна компанія нині фінансує фактично три команди: юніорів, власне команду “Луцьксантехмонтаж” та ветеранський клуб “Абориген”.

Тут, на стадіоні у Маяках, відбуваються чи не всі ігри ветеранських команд з футболу, ігри маяківської команди у районному чемпіонаті та юнацької збірної ЛСТМ. За глядачів найчастіше - маяківські хлопчаки.



“Готуємося до чемпіонату області. 24 серпня стартує суперкубок, яким і починається, власне, чемпіонат”, - пояснює Ігор Чорнуха.

Тричі його команда ставала чемпіоном Волині. І це найпочесніша нагорода серед численних кубків.

У реконструйованому і добротному адміприміщенні стадіону - справжній музей історії команди. Пам’ятні колективні фото. У рамках на стіні - подаровані відомими гравцями футболки. Серед них - і футболка з написом “Чорнуха 37”. Арсенал кубків, нагород, грамот. Про кожну - він знає все.



Не без гордості бізнесмен і фанат футболу каже: є серед гравців і ті, які після “Луцьксантехмонтаж” продовжили футбольну кар’єру в ФК “Волинь”. Був час, коли футболістів ЛСТМ готував нинішній тренер “Волині” Ярослав Комзюк.

І раптом...

“Знайомтеся - Олег Іванович. Тут з вами сфотографуватися прийшли”, - жартуючи, тисне руку тренеру Ігор Чорнуха.

Олег Іванович - той самий легендарний для знавців історії волинського (та й українського) футболу гравець у минулому, а нині тренер Олег Федюков.



“Тааак. Ногу на м’яча поставив! Присів!” - всміхаючись, командує тренер, поки ми намагаємося “піймати” кадр з Ігорем Чорнухою на полі.

Потроху до роздягальні сходяться гравці. У команді - 50 людей. Різних професій (від спортсменів до підприємців та студентів) і різного віку. Олег Федюков дає короткий інструктаж сьогоднішнього тренування.

Невимушена атмосфера. З жартами. Але - без зайвих розмов. Тут все чітко - як на нараді в офісі ЛСТМ. Тільки Ігор Чорнуха не серед “підопічних”.



“Я не знаю, як так виходить. Але навіть якщо у мене вкрай напружений робочий день, спорт для мене - супер-розрядка. Кращого розвантаження не знайти”, - переконує.

“Усе. Дякую”, - на прощання тисне руку Олегові Федюкову.



***

Ще трохи і на траву стадіону в Маяках впаде перша роса. Ми - додому.

“Ну все, тату?” - допитливо поцікавився трирічний Анатолій Чорнуха, вмощуючись в автівку і не випускаючи іграшкову шпагу з рук.

Той усміхнувся. Кивнув.

“А тепееер - на піцу!..” - натхненно скомандував малий.

Робочий день закінчився.



Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото Ірини КАБАНОВОЇ.

P.S. Уже на відстані напрошується висновок: у професії будівельника направду дуже багато спільного із професією журналіста.

Чіткі строки здачі. Постійний пошук чогось креативного навіть у буденному. Щоденний важкий труд. І кожного разу на фініші “два тижні не вистачає”.

...А секрет успіху ЛСТМ - в командній роботі. Як на стадіоні, так і в офісі на Клима Савура.

Цей серпневий тиждень “Луцьксантехмотаж” завершує не традиційною нарадою у п’ятницю на 15.30, а ...корпоративом. Без нього День будівельника - не день. Дружно працюють і дружно - відпочивають! Зі святом!