«Голий актор на голій сцені»: якою буде ексклюзивна вистава фестивалю Meridian Lutsk, народжена в Карпатах?

Гори, свіже повітря та ізоляція – три умови, які, за словами героїв цього матеріалу, найкраще стимулюють творчий процес. І саме ці умови забезпечила театральна лабораторія, організована Міжнародним поетичним фестивалем MERIDIAN LUTSK та театром-студією «Гармидер».

В рамках лабораторії протягом семи днів театр-студія «Гармидер» готувала в Карпатах виставу, прем’єра якої відбудеться під час фестивалю MERIDIAN LUTSK 6-8 жовтня 2017 року. Про особливості підготовки поетичної вистави, вплив гір на роботу акторів та секрети «видобування з себе» ми поговорили із режисером театру Русланою Порицькою.

- Руслано, чим «Гармидер» займався в горах?

- В Карпатах ми пробували відсторонитися від зовнішнього світу, щоб максимально продуктивно, включивши всі свої раціональні і нераціональні можливості, творити виставу. Її ми умовно називаємо «Моно-7д» (сім дій). Тобто це сім історій поетів різних країн – тих країн, які будуть представлені на Міжнародному поетичному фестивалі «Meridian Lutsk». Всіх цих поетів єднає період життя - до і в час Другої Світової війни – і все, що з тим періодом пов’язано.

- Чому саме цей час?

- Початкова місія – зробити поетичну виставу. Але ми подумали, що має бути окреслення якимось часом. Показувати сучасність нам чомусь було нецікаво. Той період – період переміщень, період визначення – він нам здався співзвучним із сьогоденням. На щастя, час, в якому ми живемо, він не є аж настільки драматичним, порівнюючи з тими роками. Але пам’ятати історію – для нас важливо. Ми виводили в першу чергу людські історії, тільки вписали їх у той історичний контекст.

Вона з російськомовної сім’ї, але яра патріотка, націоналістка, дуже сильна духом. Дехто думає, що вона феміністка, але вона просто дуже емансипована на той час жінка. Любила товариство чоловіків. Мала дуже мало друзів.

- Ваші автори, вони відомі чи не зовсім? Хто входить до обраної вами сімки поетів?

- Я скажу, а вже хай читачі визначаться, хто відомий, а хто невідомий. Олена Теліга, Пауль Целан, Лариса Геніуш (вона якраз із тих, хто може бути невідомим, тому що це білоруска, яка досі не реабілітована політична вигнанка), Марія Ундер, естонська поетка, яка теж швидше за все невідома як мінімум українському читачеві, хоча вона перекладена 26 мовами, нобелівський лауреат Чеслав Мілош, Зузанна Гінчанка – теж трагічна особистість, яку ми тільки відкриваємо. Єврейка, яка жила у Рівному і писала польською. І Юзеф Лободовський, який працював у Луцьку і видавав тижневик «Волинь». Але він є поляком.

Найцікавіше, що з багатьма поетами абсолютно незрозуміло, якій країні вони належать. Вони всі десь так розірвані, розпростерті, розділені між різними територіями. Десяток може бути таких переміщень і прив’язок, і це нам було цікаво.

«Він – дуже відома людина зі складною долею. Те, що його характеризує, - постійні втечі. Втечі від якихось життєвих та історичних факторів, навіть просто відчуттєві втечі. Доля його ловила, і він змушений був жити в тих обставинах воєнних. І ця поезія – його форма відчуття того, що відбувалося. Його останній життєвий крок – також втеча від чогось»

- А чим власне займатимуться актори на сцені? Що вони більше показуватимуть: біографію чи якісь особисті риси персонажа? Чи, може, все в комплексі?

- Оскільки це такий спосіб видобування з себе спектаклю – він специфічний, і подача, відповідно, дуже динамічна. Там є і вірші, і теги творчості, які характеризують людину як творчу особистість та як громадянина якоїсь країни, вписаного в історичний контекст.

Хочу наголосити, що кожну із семи частин сценарію народжували самі актори. Їхня функція не обмежувалася лише виконанням. Ми збирали спільно багато матеріалу, досліджували його. І вже просто в Карпатах народжувався і сценарій, і замальовки-етюди кожної історії. Потім усе опрацьовували зі мною і з хореографом Юлією Варченко.

Мій персонаж – поетка. Вона дуже проста. Людина, яка виросла на землі і дуже цю землю любила. І цим дуже споріднена з українцями, які так само люблять свою землю, виростають на ній, і потім прикипають настільки, що вона залишається з ними назавжди. Ця земля її народила, ця земля проросла в ній віршами, і вона носила з собою ці вірші все-все-все життя. Випробування, через які вона пройшла – це вірші їй допомагали проходити.

- А в чому суть процесу «видобування з себе», про який ви згадували?

- Треба відмежуватися від шаблонів. Це власне відмежування від реальності і робота на грані фізичних і душевних сил. Все єство актора зайняте над творенням фізичного і психічного портрету свого героя.

Вона поетка. Людина з харизмою, відкрита, темпераментна, талановита. В юному віці почала писати вірші. Її не можна було зупинити в якихось своїх думках. Людина, яка любила життя і вміла його цінувати.

Процес, як я називаю, повного занурення. І от в цьому процесі стаються такі дуже неймовірні речі. Їх важко пояснити в інтерв’ю – це варто побачити. От є в тебе якісь уривки – гармидер набору даних, який поки ніяк купи не складається, а ти береш і створюєш з того маленьку виставу, яка виражається пластично, в якій дуже багато руху, багато психологічних жестів, якогось елементу хореографії…

- Чому саме Карпати? Чи не пробували ви медитувати у волинських лісах?

- Це було не принципово, але знаєте, як кажуть? Спортсменам дуже добре тренуватися, коли підіймаєшся вгору – якось по-іншому всі процеси відбуваються. Ми хотіли це випробувати на собі. Це перелаштування організму, і зміна кліматичних умов – вона теж створює якусь іншість.

- До речі, чи відчутні були ті зміни середовища? Чим репетиція в Карпатах відрізнялася від репетиції тут, внизу?

- Набагато продуктивніше. Ми прокидалися рано, робили таку навантажуючу розминку тіла. Багато працювали фізично. Ми себе так «через не можу» загартовували.

Ти не «розкачуєшся». Дається завдання - і є година. І ти за цю годину маєш щось зробити, а потім приходиш і показуєш колегам. Починається обговорення, трансформація і знов доопрацювання. Не було жодного часу на те, чи є в тебе муза зараз, і на якому вона плечі сидить, чи є натхнення, чи нема, - цього всього не було. Був такий «суперактивний режим», який забезпечував ефективність, бо суть лабораторії і мозкового штурму в тому, що все відбувається набагато швидше.

- З чого складається вистава? Ви вже згадували по текстову і хореографічну частини. Може, є щось іще? Якісь важливі декорації?

- Перебуваючи у такому дуже лаконічному природному середовищі, ми якось дійшли до того, що сценографія має бути також максимально лаконічною. Це те, що не хочеться розкривати. Нам хотілося, аби це була вистава, в якій діє те, що називається «голий актор на голій сцені». Актори – вони не будуть голими, але вони починають з чистого аркуша, з видобування з себе отієї інформації про персонажів, дослідження. Ми хотіли, аби все робив актор, щоб ця вистава могла гратися в будь-якому місці. Головне – щоб було тихо, і це можна було чути.

Вистава не нафарширована якимись ефектами, декораціями і так далі. Сценографія – це кордон. Це та частина території, в якій вони всі переміщувалися і існували в той час.

- І насамкінець. Ви готували виставу в ізоляції, в горах. Чи треба глядачам також готуватися до сприйняття того, що їм запропонує «Гармидер»?

- Вистава не буде герметичною і розрахованою на особливо специфічного глядача. Не хочу сказати, що вона на будь-якого глядача. Але аудиторія досить широка. Варто буде, входячи до залу, залишити назовні якісь свої щоденні клопоти, вимкнути ґаджети і просто самому ввімкнутися. Ці сім історій – вони дуже людські, дуже емоційні, вони доступні. Для нас величезною перемогою буде, якщо після вистави глядачам захочеться дізнатися про цих поетів більше.

Три основних його характеристики, які для мене були визначальними в побудові цього образу – він дуже людяний, добрий, ну, і глобальний. Людяний всупереч усьому. Це основна, мабуть, риса. Пережити такі особисті та історичні перипетії – все те, що відбувалося в середині ХХ століття – і не втратити віру в людей, віру в майбутнє, віру в добро – у цьому вся його величезна любов.

Розмовляла Людмила Роспопа

Довідково:

Вистава "Монодії в червоному" (документально-поетична вистава) від театру-студії «Гармидер» відбудеться у рамках Міжнародного поетичного фестивалю MERIDIAN LUTSK (6-8 жовтня 2017 року¬). З програмою фестивалю можна ознайомитися на сайті: https://www.meridianlutsk.com.ua/festival/program.

Квитки можна придбати онлайн: https://goo.gl/oZxgPm або у книгарні «Освіта» (пр. Волі, 8)

Організатори: мистецьке об'єднання «Стендаль», Департамент культури Луцької міської ради, Роман Бондарук.

Партнери: Генеральне консульство Республіки Польща в Україні, «Ідейл», «Кромберг енд Шуберт Україна», Волинська обласна друкарня.