«Перед війною нас мало не закрили», - керівник Луцького військового госпіталю

У 2013 році перспективи таких закладів, як Луцький військовий гарнізонний госпіталь були не надто позитивними. Тодішнє військове керівництво України постановило – до 2017 року чимало військових шпиталів скоротять, а кількість медиків – оптимізують.

Однак, доля вирішила інакше. У 2017-ому році Луцький військовий госпіталь приймає поранених фронтовиків з усієї України, а його лікарі мають реальний бойовий досвід.

УСЕ ЗМІНИЛА ВІЙНА

Начальник госпіталю Василь Криворучко каже, що у закладі надають різнопрофільну допомогу тисячам пацієнтів.

Нині у госпіталі працюють приймальне та хірургічне відділення (в його складі є отоларингологічний кабінет, офтальмологічний та стоматологічний, три операційні зали), травматологічне відділення, відділення реанімації та інтенсивної терапії, відділення терапевтичного профілю (у ньому лікують не лише терапевтичних хворих, а й неврологічних та інфекційних), лабораторне відділення, відділення променевої діагностики, функціональної діагностики, фізіотерапевтичний кабінет.

Цьогоріч у медзакладі почали працювати гінеколог та психіатр. Досі військові навіть консультацію психіатра могли отримати лише у профільних закладах, які знаходяться в інших містах.

Окрім цього нещодавно у госпіталі відкрили стоматологічний кабінет. Там готуються до вживлення зубних імплантів. Процедура – дуже актуальна для ветеранів АТО і дуже дорога в приватних стоматологіях…

У планах – відкриття кабінету лікувальної фізкультури у підвалі. Однак там усе впирається у складний і недешевий ремонт приміщення.

Також госпіталь нині може похвалитись власним реанімобілем. Автомобіль оснащений апаратом штучної вентиляції легень, кисневими балонами, сучасними ношами, електровідсмоктувачем тощо. Він дозволяє перевозити на великі відстані хворих у тяжкому стані.

«На заході України такі автомобілі є лише у Луцьку та Львові», - запевняють медики.

ВІЙСЬКОВІ ПРОСЯТЬ ЛІКУВАТИ ЇХ У ЛУЦЬКУ

Василь Криворучко розповідає, що у госпіталі лікують військовослужбовців з усієї України. Деякі з них навіть просяться на лікування саме до Луцька.

«Кажуть, що місто гарне і лікарі добре ставляться до пацієнтів. До того ж волонтери організовують дозвілля – водять їх у «ПортCity», на Ніч у Луцькому замку» тощо», - наголошує військовий.

Нині за рік у луцькому госпіталі лікується близько трьох тисяч пацієнтів, 80% з яких - військовослужбовці та військові пенсіонери, решта – цивільні.

«Є постанова Верховної Ради, яка дозволяє медичним закладам Міністерства оборони надавати медичні послуги. Ми склали перелік послуг, підрахували, скільки витрачаємо на їх надання і сформували прейскурант», - пояснює керівник закладу.

«Ціни у нас значно нижчі, ніж в приватних клініках», - запевняє Василь Криворучко.

З його слів, усі отримані від платних пацієнтів гроші госпіталь може витрачати лише на обладнання та медикаменти, та й то – з дозволу Міноборони.

Минулого року таким чином шпиталь заробив 400 тисяч гривень.

Такі палати ще потребують ремонту

А от кабінети вже оснащені сучасною апаратурою

МЕДИКИ ЗАГАРТОВАНІ ВІЙНОЮ

Практично усі хірурги та більшість хірургічних сестер, реаніматологи, анестезіологи луцького госпіталю нині мають досвід роботи у зоні бойових дій та військові звання.

«Навантаження у нас велике, бо постійно хтось з працівників перебуває в зоні АТО. Але це дуже важливий досвід, який допомагає покращувати навички», - запевняє начальник відділення хірургії Андрій Кострубський.

«Якщо порівняти те, з чого ми починали у 2014 році і те, що маємо сьогодні – це небо і земля. Мало хто й в інших країнах може похвалитись таким швидким розвитком військової хірургії. Те, що раніше вважалось невиліковним, зараз успішно лікується», - каже лікар.

БЕЗ ВОЛОНТЕРІВ НЕ ВПОРАЛИСЯ Б

Начальник госпіталю не надякується волонтерам і благодійникам, завдяки яким під час війни заклад зміг не лише втриматись на плаву, а й покращити якість послуг.

Однак, працювати ще є над чим. Так, завдяки благодійникам в госпіталі вже відремонтували п’ять палат. Покращили не лише їх вигляд, а й умови. Зокрема, в палатах з’явились туалети і душові.

«Є бажання зробити ремонт у всіх палатах, бо коли людина заходить в палату і почуває там себе, як вдома, це сприяє швидшому одужанню», - наголошує Василь Криворучко.

«Я дякую людям за їхню допомогу. Фактично щодня хтось приходить і пропонує допомогу. Школярі збирають медикаменти, солодощі. Є вуличний музикант, який виступає на ринках. Він щомісяця приходить і каже: «У мене є 800 гривень. Що вам купити?», - додає військовий медик.