Кров на снігу, або В погоні за волинськими браконьєрами. ФОТОРЕПОРТАЖ 18+

Це був «святий день» для кожного мисливця. Закриття сезону полювання. Нам теж щастило. І порушників вполювали. І на власні очі побачили, які вони зухвалі вбивці тварин, котрі не гребують незаконним полюванням навіть на теренах заповідних територій.

Спільний рейд журналістів видання «Волинь24» та лісової охорони ДП «Ківерцівське ЛГ» закінчився ой як неочікувано. Хоч спершу, на наш журналістський погляд, ніщо не віщувало біди…



ЗАЙЦІ, ТРИМАЙТЕСЯ: ПЕРШИЙ ПІШОВ?

Ранок 21-го січня. Всі, хто «не встиг», цього дня в лісі. Й це тільки на перший погляд він, присипаний снігом, ще з ночі – спокійний, врочистий і наче цнотливий.

Насправді, мисливські угіддя Волині кишать порушниками. А цього дня й поготів.

- Це останній день полювання на зайця. Потім почнеться сезон полювання на лиса, але це вже не те, - пояснює досвідчений лісівник інженер з охорони лісу та мисливствознавець Олександр Романюк.

А тому, хоч і вихідний, але не для лісівників.

- Ви де? А-а… А ми – на Валер’янівку. З журналістами, – у машині з лісовою охороною чуєш (ні – відчуваєш!), як пульсує отой банальний будень рейдової бригади.



За кермом - інженер з охорони лісу Михайло Затовканюк. Місцевий, бо родом із села Дачне Ківерцівського району. Кілька років досвіду, але «портфоліо» - вже серйозне і рука на пошуки порушників «набита». Поки їде, розказує премудрості справи. А тим часом пильно поглядає на всі боки. Іноді стишує швидкість: приглядається до колій, що ведуть у глибину лісу.

- Це несвіжі. Це вчорашні. Бачте – присипані снігом, - каже.

Ми робимо вигляд, що таки бачимо. Та насправді тут без «навченого ока» не дуже й розберешся.

Мисливські угіддя лісництв Ківерцівського ЛГ – не найпроблемніші на Волині, якщо говорити про браконьєрство та й відносно невеликі: 8 тисяч 720 гектарів на території Ківерцівського, Рожищенського та Сокиричівського лісництв.

Минаємо черговий кілометр розкішним зимовим лісом. Поприсідали під снігом невеличкі села. Валер’янівка, Ольганівка (Рожищенський район). Миготить за вікнами Кульчин (уже Ківерцівський). Скрізь «чисто» і тихо.



Просто навпроти клепачівської зупинки (територія Ківерцівського лісництва) над дорогою з лісу виходять два чоловіки. Наше «Рено Дастер» гальмує. Незнайомці не чекали: ідуть «в розвалочку», помахуючи …автоматом.

За мить зброю вправно сховали під куртку і зайняли позицію захисту.

- Доброго дня, лісова охорона… - лісівники представляються, просять дозвіл на зброю та цікавиться, що ці люди роблять в лісі.

- Шо я порушив!?.. Та ми просто вийшли пройтися! – чоловік фамільярно починає «браваду», яку насправді інженери з охорони лісу чують в таких ситуаціях дуже часто.



Лісівників цим «не проб’єш». Порушники часто «козиряють» прізвищами перших осіб області, прокурорів, керівників поліції й таке інше в надії, що на це «поведуться». Часто розказують: «то не я, то собаки». Але типові «відмазки» не проходять.

Дозвіл на зброю є. А от перебувати з нею в лісі ці люди не мали жодного права. Помітивши журналістів, з криками «не снімайте!» чоловік шле порцію обурення і в наш бік.

Зрештою заспокоюється – протокол, штраф, порушники їдуть геть.

- Ти ж не хочеш другий раз зі мною знайомитися? – кидає мені на прощання …дивну і далеко не однозначну фразу.



КРИВАВІ СЛІДИ У ЗАПОВІДНОМУ УРОЧИЩІ

Курс на Сокиричі. Дорогою помічаємо, як на рекреаційному пункті обідає гурт мисливців.

- Відразу видно, що в цих все добре з документами. Хлопці не ховаються, - коментує Михайло Затовканюк (попри це таки пригальмовує на трохи).

На краю села знайомимося з місцевим «лісовим гуру» - лісничим Сокиричівського лісництва Леонідом Чубаєм. Той попри вихідний теж – насторожі. Цікавимося, чи не дошкуляють браконьєри. Каже: з браконьєрами не дуже, більше проблем з крадіями лісу.

Біда – в ціні. За кордоном волинський дуб вартує добротно. Кажуть, як бурштин. І висока ціна провокує справжній бум крадіїв.



Ще за трохи за селом Бодячів Михайло Затовканюк помічає автомобіль, що розвертається попереду. За якийсь кілометр посеред лісу автівка зупиниться. З лісу вийде чоловік у світло-сірому мисливському костюми з рушницею і собакою і поспіхом намагатиметься погрузити зброю в машину, сховати там собаку, щоб, очевидно, їхати геть.

Не встиг. Мисливців застаємо зніченими. За кілька секунд лісівники помічають на узбіччі за машиною мішок у крові. Довкола – сліди собаки, усередині – мертва дика козуля. Точніше – козеня…



Незнайомець у сірому костюмі нервово перекидає з руки в руку дозвіл на зброю, яка уже всередині автівки й відхрещується від закривавленої знахідки, як може.

...І не він. І навіть не бачив. Хоч це і дивує, і навіть обурює, бо насправді свідками того, як цей чоловік вийшов з лісу і намагався втекти з місця злочину, сподіваючись, що мішок на узбіччі не помітять, було аж четверо людей!

Його колега називається водієм і, поки всі чекають поліцію, береться з, на перший погляд, небувалою незворушністю мити і чистити сірий «Фіат».

…За кілька хвилин на місце прибуває поліція. За трохи на місці - й головний мисливствознавець області Руслан Люшук, який теж цього дня працював поблизу. Лісівники шоковані. Мало того, що це незаконне вбивство тварини: довкола – територія природно-заповідного фонду.



РОЗТИН ОНЛАЙН. ВІД ЧОГО ЗАГИНУЛО КОЗЕНЯ?

Як виявилося місце, де загинуло козеня (за словами Руслана Люшука, йому від сили років два), зовсім поруч. Поліція та лісівники знаходять його за кілька метрів углиб лісу. Дивує ще одне: злочин трапився буквально при дорозі, людне місце, адже поки ми там стояли, дорогою пройшли десятки місцевих мешканців. Навіть у таких обставинах браконьєри не гребують наживою.



Труп козеняти ветеринари, які оперативно прибули у бодячівський ліс, вилучають для розтину. Щоправда, сам розтин роблять у стінах Ківерцівської районної лікарні ветмедицини. Позаяк начальник клініки ветеринар Дмитро Тимофіюк з такою роботою ще не стикався, бо працює відносно недавно, справу бере на себе керівник районної філії управління Держпроспоживслужби Михайло Ковальчук.



Стріляли у козеня чи ні та що стало причиною його загибелі, встановить експертиза. Для цього якнайшвидше треба провести розтин. Козеня загинуло недавно. Ще тепле.

Михайло Володимирович точить ножі й за мить вправно, але обережно відділяє шкіру.

– Ні-і-і… Я не мисливець. Я «охотнік». Знаєте різницю? – намагається розрядити обстановку жартом. І додає: – Ніколи не розумію, навіщо це робити і що це людям дає? Тут п’ять кілограмів м’яса від сили набереться. Молоденьке ж… Хіба це все того варте?

За його плечима – чималий досвід. І зубра отак розбирав, і оленя… Місцеві ліси багаті дичиною. А злочинці не гребують нічим.

Ветеринари попередньо констатують: у козеня не стріляли. Йому або перерізали горло ножем, або ж горлянку перегризла мисливська собака.



Та сама, яку так вправно ховали у багажник сірого «Фіата»?..

Це вже доводитимуть у суді. Після завершення слідчих дій. Після оформлення результатів експертизи. І хочеться вірити, що доведуть. У будь-якому випадку стверджувати про вину цього мовчазного чоловіка (а його навіть називати мисливцем навряд чи варто), який насправді досить відома у Ківерцях людина, все ще формально не можна.

– Є власник собаки. Навіть якщо пес задавив, виникає питання: навіщо ти кладеш його і мішок і тягнеш в автомобіль? – констатує Руслан Люшук.

У будь-якому разі матеріальна ціна браконьєрства - 30 тисяч гривень збитків. Про моральну - мовчимо. Але останнє слово – за правоохоронцями.

Розтин відбувся. А телефон головного мисливствознавця вже «розривається» від чергового тривожного дзвінка від колег. Ми – додому, він – можливо, на місце нового злочину.

***

Оскільки журналісти «Волинь24» стали свідком жорстокого злочину в ківерцівських лісах, залишаємо за собою право прицільно цікавитися долею справи щодо покарання за вбивство козеняти на території природно-заповідного фонду.

Або розкажемо, що світить таким же зухвалим горе-мисливцям. Або – як система дозволяє їм почувати себе спокійно і впевнено, навіть якщо, на перший погляд, руки у крові.

Бо надто запам’яталися слова Михайла Затовканюка:

– Знаєте, як часто буває: і пилка є в лісі, якою щойно деревину різали, і машина є, а ти нічого вдіяти не можеш. Бо нашому суду, щоб довести вину злочинців, треба, аби ще було фото, як вони те дерево ріжуть…

Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото Ірини КАБАНОВОЇ.