«Погана дорога – це коли ти їдеш з іноземцем, і тобі соромно», – луцький автомобіліст. ІНТЕРВ’Ю

Лучанин Сергій Шараєвський – директор продакшн-студії «Правда PRO», пастор Луцької біблійної церкви та досвідчений автомобіліст. Після завершення Революції Гідності він узявся за впорядкування дорожньої інфраструктури в місті і нині продовжує цю справу.

Сергій Шараєвський розповів, чи потрібно розширювати проспект Волі, чи дійсно небезпечні водії на «бляхах», хто найчастіше порушує правила та до чого тут Порошенко і Путін.

УСЕ ПОЧАЛОСЯ З МИКОЛИ РОМАНЮКА…

– Чому взялися за наведення ладу на дорогах після Майдану?

– По-перше, я водій. Я постійно їжджу і зіштовхуюсь з різними проблемами. По-друге, після Майдану виявилося, що є багато різних сфер, над якими можна працювати і щось змінювати. Активізм ще був, горів і «виплила» дорожня тема.

– У чому була проблема на той час?

– Тоді мером Луцька був Микола Романюк. Для розчищення доріг узимку він видав розпорядження про встановлення тимчасових дорожніх знаків. Коли ж сезон закінчився, їх забули прибрати. Усе з цього почалося. Тоді я написав перший запит, розпочалася перепалка у «Фейсбуці» і, врешті-решт, дійшли до висновку, що знаки там не потрібні. Їх демонтували. Наприклад, знак «Зупинка заборонена» стояв біля ТЦ «Буратіно» на Винниченка. А куди паркуватись?

Згодом я закинув у «Фейсбук» тему для обговорення і водії скидали різноманітні порушення. Я склав список на дві сторінки. На цю тему організували «круглий стіл». Зрештою, ми дійшли до конструктиву і, принаймні, частину проблем ліквідували.

«ГОЛОВНИМ УЧАСНИКОМ ДОРОЖНЬОГО РУХУ Є ПІШОХІД»

– Які проблеми у дорожній інфраструктурі Луцька є наразі?

– Узагалі потрібно змінити підхід до інфраструктури. У нас в державі багато чого побудовано за «принципом пожежників»: є пожежа і ми її гасимо. Тому все вирішується лише тоді, коли хтось написав петицію, покричав-пошумів. До проблеми доріг потрібно підходити комплексно.

Я прихильник погляду, який називається «Vision Zero» або «Нульове бачення». Це шведська програма, покликана підвищити безпеку на дорогах та зменшити смертність у ДТП до нуля. Можливо, це трохи утопічна ідея, але країни, які взяли собі її на озброєння, ці проблеми мінімізували. Сенс у тому, що головним учасником дорожнього руху є пішохід, бо він може отримати найбільше травм, він найменш захищений. У нас же часто виходить, що автомобіль на першому місці. Далі після пішохода йдуть велосипедист, водії мотоциклів і автомобілісти.

Власне, тут треба думати про комфортний і безпечний рух для пішохода. І тут випливає ряд проблем: тротуари, переходи, світлофори…Зрозуміло, що під час їх вирішення треба дбати про комфорт водіїв. Зокрема, якщо взяти вулицю Гордіюк, то там багато пішохідних переходів, які ніби виростають з зупинок. Відповідно, коли стає транспортний засіб, то може перекривати видимість. Друга проблема – у нас відсутнє таке поняття як «острівець безпеки».

– А для чого потрібні «острівці безпеки»?

– Людині перейти дорогу навіть на пішохідному переході, коли є чотири смуги для руху, дуже страшно. Ти розумієш, що коли людина стає на пішохідний перехід і їде автомобіль, немає гарантії, що авто буде зупинятися. Коли у людини є якась коротша відстань до чогось захищеного, то це зробити простіше, легше, безпечніше. Якщо є «острівець безпеки», то роблять скошування смуг, щоби водій автоматично скидав швидкість, переходи з підвищенням. Є ціла система, як убезпечити пішоходів. У нас в Луцьку відсутнє таке бачення.

«ПОЛІТИКИ НА ДОРОГИ НІЯК НЕ ВПЛИВАЮТЬ»

– За скільки часу реально можна навести лад на дорогах міста?

– Це непросте питання. Інфраструктура прив’язана до стану доріг. Як на мене, треба впорядковувати ті дороги, де є нормальне покриття, або ті, які запланували відремонтувати, робити нормально. Ще одна з проблем у Луцьку – завищені бордюри. На Заході такого немає. У нас роблять бордюри завищеними, щоб там не паркувалися, але це все одно роблять. Завищений бордюр у разі, якщо виникла аварійна ситуація і водію треба виїхати на нього колесом, «відбиває» авто. Також якщо високий бордюр, немає нормального з’їзду, то люди на візках вже не можуть пересуватися. Це ж саме і з велосипедистами, мамами з дитячими візочками. Ці деталі потрібно враховувати.

– Ви кажете, що після Майдану була боротьба за нормальну інфраструктуру. А зараз як?

– Якщо спочатку ми йшли на конфронтацію, то нині більше познайомившись із чиновниками, виконавцями робіт, зрозумівши їхню логіку, я шукаю шляхи як доносити хороші ідеї. Якщо, звісно, дійде до моменту «стіни», потрібно буде знову на конфронтацію йти. Поки ще десь чують, є люди, які готові прислухатися, варто співпрацювати.

Я не маю схильності робити конфлікт заради конфлікту. Наприклад, ми у студії «Правда PRO» розробили варіант схеми руху на кільці по проспекту Василя Мойсея. Поки ми подали проект, він не встиг дійти і там вже завершили ремонт, намалювали розмітку. Кільце стало краще, ніж було, але недосконале. Там не досить логічно зроблені смуги руху, неправильно намальовані стрілки напрямку руху, немає знаків, які дублювали би смугу руху, бо сніг випав – і цього не видно, немає «острівців безпеки», не враховані парковки.

Опісля я сконтактував зі ще одним активістом - Романом Фесюком - і ми розробили схему руху на кільці на вулиці Набережній. Там поклали новий асфальт. Нас запевнили, що там має бути безпечний перехід із «острівцем безпеки». Ціна питання – 2-3 десятки тисяч гривень на фоні того, що на саме покриття витрачають мільйони гривень. Чекаємо весну.

– Що переважає: бюрократична тяганина чи все ж небажання чиновників щось змінювати?

– У цьому питанні – низка бюрократичних проблем. Людина з міської ради може розуміти проблему, але спускає це на ЖКГ. ЖКГ навіть якщо теж розуміє, віддає питання підрядникам. Підрядник, своєю чергою, може зробити, а може не зробити добре. Виходить, що ми маємо їх карати, а вони –перероблювати. Є два приклади: коли був мером Микола Ярославович і тепер. Аналогічні ситуації. Вони говорять про те, що політики на дороги ніяк не впливають, а лише здоровий глузд виконавців.

– Якими були ці «ляпи»?

– Перший приклад: ми проводимо «круглий стіл», наступного дня на проспекті Волі наносять розмітку і роблять одну суцільну смугу. Немає поворотів нікуди. Там одразу підняли шум і підрядники пішли чорним замальовувати.

Другий: торік наносили розмітку на вулиці Винниченка і також намалювали суцільну смугу. Відповідно, знову дорожники ходили з пензлями. Це, що вони замалювали, зникло. Неправильна розмітка знову «вилізла».

Ці речі потрібно жорстко контролювати і в деяких випадках треба з палкою стояти над душею, щоб все зробили якісно.

«ЯК ДІЗНАТИСЯ ЧИ ПОГАНА ДОРОГА? ПОСАДИТИ ДО СЕБЕ В АВТО ІНОЗЕМЦЯ І РОЗУМІТИ, ЩО ТОБІ СОРОМНО»

– Які дороги найгірші в Луцьку?

– Ще місяць – і побачимо. Вічна проблема в Україні: сходить сніг – сходить асфальт. Торік казали, що була люта зима і його повиїдало. А що цього року вигадають? Якість дорожнього покриття бажає кращого.

Як дізнатися чи в нас погані дороги? Посадити до себе в автомобіль іноземця, їхати і розуміти, що тобі соромно. У мене було таке. Я їжджу і, здається, нормальна дорога. А був зі мною колега з Великобританії, він нічого не говорив, але я десь хребтом розумів, що щось не так. Мені було соромно. Я розумію, що не те в нас. Якщо машину трясе, немає розмітки, об’їжджаєш ями…На фоні інших міст у Луцьку ще нормальні дороги. На фоні Польщі – у нас погані дороги. Єдина хороша дорога на вулиці Набережній, але вона теж починає просідати. Вона ще при Богдану Шибі робилася і це єдине, чим він запам’ятався (сміється).

У жахливому стані кільце на Дубнівській. Там автомобіль у ями провалюється. Також усі об’їзні погані. Там фури їздять, розбивають дорогу. Погані дороги є скрізь.

– Вантажівки мають право їздити через усе місто?

– Це було одне з питань, яке ми піднімали на «круглих столах». Зокрема, йшлося про під’їзд до ЦУМу. Коли його будували, то підприємців зобов’язали возити туди товари не вантажівками, а меншими автомобілями. Однак це правило порушують і фури їдуть туди через місто.

Як на мене, вантажівки повинні місто об’їжджати навколо. Якщо ж потрібно розвозити товар, облаштовувати склади, звідки можна буде їх доставляти меншими авто. Розумію, що підприємцям, можливо, це «влетить в копієчку», але для міста це краще. Дороги ж для всіх спільні.

«ПРОСПЕКТ ВОЛІ ПОТРІБНО ЗАКРИТИ ДЛЯ ТРАНСПОРТУ»

– Не так давно у Луцьку заговорили про розширення проспекту Волі. Як вважаєте, це дійсно необхідно?

– Я був проти розширення. За планом хотіли зробити чотири смуги руху, зрізати дерева і не передбачили парковок. Тоді питання: а що ми вирішуємо? Проспект Волі не такий забитий автомобілями, як про це говорила влада. Там немає заторів, як, наприклад, вранці на Набережній, Ковельській, Чернишевського, біля Старого ринку.

В ідеалі було б добре закрити проспект Волі. Але тут проблема в тому, що у нас практично немає під’їздів нагору зі сторін. Якщо закрити проспект, не можна буде завезти товар до магазинів, автомобілі доведеться лишати поблизу парку…А як людина з інвалідністю підніметься нагору? Капітально зміниться ситуація, бо там не буде магазинів. А тоді для чого центр?

На проспекті Волі потрібно зробити нормальний ремонт, урахувати місця для парковки. Таким чином проблема вирішиться. Окрім того, була ідея зробити вулицю Тещин Язик двосторонньою. Варто ще щось шукати, щоб розвантажити центр і не проїжджати весь цей шлях, а десь виїхати збоку.

– Таксисти просять зробити рух по вулиці Винниченка двостороннім. Для чого це потрібно?

– У нас так склалося історично, що на Винниченка стоїть знак «В’їзд заборонено» якщо їхати від «Променя». Ми раніше під час обговорень запропонували дозволити рух цією вулицю у нічну пору. Я поки не впевнений, чи варто відкривати вулицю вдень. Напевно, у такому випадку там виникатимуть затори, бо ніхто не захоче об’їжджати центр. Ми створимо проблему для маршруток та тролейбусів. Уночі ж таких проблем не виникатиме. Ця пропозиція проста до виконання. Потрібно лише додатково поставити табличку.

«НЕ МОЖНА ЩОСЬ ЗАБОРОНИТИ, НЕ ЗАПРОПОНУВАВШИ АЛЬТЕРНАТИВУ»

– Як вирішити проблему заторів? Лучани можуть обійтися без власного транспорту?

– До такого потрібно дорости. За кордоном центри закривають для авто. Але врахуйте, яка там інфраструктура. У нас немає нормальної інфраструктури і заборонити людям їздити на автомобілях, не давши їм нормальних маршруток чи електротранспорту, не можна. Ми нічого не виграємо, лише програємо. Треба йти еволюційним шляхом. Об’їзні можуть рятувати. Треба вивчити, де люди найчастіше паркуються і подумати над облаштуванням спеціальних місць.

– А зі світлофорами є проблеми?

– Не всі вони добре запрограмовані. Потрібно їх перепрограмувати. Враховуючи той потік транспорту, який є тепер. Типова ситуація: світлофор на вулиці Дубнівській як їхати з Рованців. Там тяжко робити повороти вліво по Дубнівській. Навіть на світлофорі, щоб повернути, ти пропускаєш потік авто. Люди змушені тулитися, на жовтий їхати. Там завжди затори.

Ще одна проблема, яку можна вирішити за умовних 50 гривень – «скосити» світлофори. У нас чомусь їх встановлюють рівно, а за кордоном вони трохи нахилені. Це роблять для того, щоб водії добре бачили сигнали. Кут зору часто не дозволяє.

Також за кордоном є малий коловий рух без перехресть. У Швейцарії, зокрема у Женеві, коло намальоване розміткою і люди по ньому їздять. Коло вирішує проблему заторів. Деякі перехрестя так можна облаштувати і в нас. Поки коловий рух законодавчо не дозволений, але над цим працюють.

У нас відсутній «зелений коридор», тобто узгодженість у роботі світлофорів. Вона потрібна для того, аби водій зі швидкістю 50 кілометрів за годину міг спокійно їхати і не зупинятися на світлофорах. Вони налаштовані так, щоб не зупинятися на кожному. Ця проблема, наприклад, є на Соборності. Ти призупиняєшся, це створює більшу загазованість, затори, менша пропускну спроможність авто.

«НЕ ТАК ВАЖЛИВО, ЇДЕ ЛЮДИНА 50 ЧИ 60 КІЛОМЕНТРІВ ЗА ГОДИНУ, АБИ НЕ 120»

– Чи дотримуються водії обмеження швидкості у 50 кілометрів за годину по місту?

– Звісно, що ні. У нас немає за це ніякого покарання, це ніхто не може зафіксувати. Поки що в Україні відсутній контроль за швидкістю руху. Таке обмеження увійшло в Європу зовсім недавно, але ми знову зробили все навпаки: не облаштувавши інфраструктуру, понижуємо швидкість. Якщо у нас широка вулиця, із чотирма смугами, без пішохідних переходів, то педаль газу натискається автоматично.

Не так важливо, їде людина 50 чи 60 кілометрів за годину, аби не 120. У нас ввели правило, якого ніхто дотримуватися не буде.

– Як вирішити проблему «якщо мене не покарають – можна все»?

– Метод покарань сам по собі не діє. Є чотири складові, які формують безпеку на дорогах: закони і правила, штрафні санкції, інфраструктурні рішення (безпечні переходи, світлофори, розмітка, знаки) і культура водіїв. На перші дві складових можна повпливати лише «згори», дві інших можна впорядкувати на рівні місцевого самоврядування. Ці чотири пункти мають гармоніювати. У нас же все як у казці «Лебідь, Щука і Рак». Знову ж таки, у нас кожна скандальна аварія створює новий закон, там когось збили – давайте штраф підвищимо. Не можна так діяти, потрібно підходити комплексно.

У першу чергу, людям треба дати можливість безпечно ходити, їздити.
У нас є проблема, що поліцейський не може оштрафувати водія, якщо того немає на місці, немає приладів для вимірювання швидкості руху. Їм треба дати законодавчі інструменти. Коли людина виїжджає в поле, єдине, що може її зупинити – здоровий глузд. Але ж він є не у всіх…

– Як зменшити кількість п’яних за кермом?

– У нас, на щастя, підвищили штрафи. Але цього недостатньо. У мене в США є знайомий коп. У них є кримінальна відповідальність за водіння в нетверезому стані. Це людину пригальмовує. В Україні п’яний може втікати, «відмазуватися» від покарання. Треба законодавство привести до ладу. Звісно, також треба вести просвітницьку діяльність. За кордоном багато соціальної реклами щодо пасків безпеки, різноманітних порушень.

«НЕ ЗНАЮ, ЩО ГІРШЕ: АВТО НА «БЛЯХАХ» ЧИ «ЖИГУЛИКИ» І «МОСКВИЧІ»

– Останнім часом усі активно обговорюють питання водіїв на «бляхах». Чи мають українці право їздити на «єврономерах»?

– Кожна людина має право на купівлю автомобіля, будь-якого. Звісно, хотілося б, щоби автомобіль був не розкішшю, а засобом пересування. В Україні створили такі умови, що звичайна людина не може дозволити собі авто, хоча в сусідній Польщі середньостатистична родина має 2-3 машини. Ми живемо в нерівних умовах. Люди знайшли спосіб виживати у цій ситуації. Це нормально, коли хтось хоче купити дешевше авто.

Кажуть, що автомобілі на «бляхах» поганої якості…Але я б
засумнівався, знаючи, що в нас ще є «Жигулики» і «Москвичі». Не знаю, що гірше на дорогах.

– Їх часто звинувачують у всіх бідах на дорогах. Це дійсно так?

– У багатьох молодих людей, які купили собі автомобіль за кордоном, немає культури водіння. Складається мислення, що «я купив за тисячу доларів машину, якщо щось трапиться, то я її покину і нічого не буде». Потрібно максимально законодавчо врегулювати це питання, зробити адекватне мито на ввезення цих автомобілів, поставити їх на реєстрацію тощо. Чим більше держава «затягує гайки», тим більше люди будуть шукати шляхи виходу. З іншого боку – у нас немає вітчизняних автомобілів. Вони або китайські, або корейські, або російські. Я б заборонив ввозити «зламки».

– Водії маршруток порушують правила?

– Нерідко. Якою може бути безпека, якщо водій говорить по телефону, курить і їде одночасно? Що найбільше дратує інших водіїв? Маршрутник стоїть на зупинці з увімкненим поворотом, хоча не збирається виїжджати. Дратує те, що, наприклад, величезна зупинка, а він не стає на початку. Також у нас водії маршруток влаштовують перегони, немає нормальних графіків руху. Зупинки чомусь забиті маршрутками. Це все невпорядковано абсолютно. За кордоном дивишся на автобуси, на водіїв, які одягнені у форму, на те, як вони паркуються, і милуєшся. Там ідеальна дорога та ідеальний транспорт.

– У Луцьку потрібно будувати додаткові дороги, мости?

– Варто було б думати над розширенням мосту з Чернишевського до Набережної. Там великий транспортний потік, міст вузький, утворюються довжелезні затори.

Окрім того, у нас не зв’язані Привокзальний район і Завокзальний ринок. Колись говорили про міст, але це дорого і з розряду фантастики. Варто було б подумати, як ці два райони зв’язати, бо виходить, що частина міста паралізована. Зробити з’їзди з проспекту Волі, зв’язати Дубнівську і Рівненську.

У ВСЬОМУ ВИНЕН ПОРОШЕНКО, ЯНУКОВИЧ, ЮЩЕНКО…ЩЕ ПУТІН

– Велосипедисти дотримуються правил? Їм безпечно у Луцьку?

– У нас трохи почав розвиватися велосипедний рух. Як людина, яку збивали, коли їхав велосипедом, можу сказати, що проблеми є. Велосипедисти діляться на дві категорії: ті, які купують хороші велосипеди з освітленням, світловідбивачами і всі інші. Звісно, найбільшу проблему створюють оці «інші», котрі їдуть як заманеться. Знову ж таки, правил для велосипедистів як таких немає. На мою думку, давно вже пора дозволити переїжджати на переходах велосипедистам, а не зупинятися і везти двоколісний в руках. За кордоном навіть є світлофори для велосипедистів та пішоходів.

Треба подбати про велосипедні доріжки, які не мають вести в нікуди, а зв’язувати все місто. Подбати про безпечні з’їзди. Це все в руках влади міста. Незалежно від того, є мер, чи немає. Насамперед ця ідея має з’явитися в головах.

– Де ліпше облаштовувати велодоріжки: на тротуарах чи на дорозі?

– Усі роблять по-різному. Наприклад, у Празі велодоріжки йдуть спільно з трамвайними коліями. Велосипедистам і автомобілі не заважають, і пішоходи. У Польщі по краю тротуару розміткою відділений метр доріжки для велосипедистів. Такий варіант підходить для Набережної у Луцьку. Де вулиці менші, можна дозволити їхати по дорозі і теж виділити все розміткою.

– Хто найчастіше винен в аваріях: автомобілісти, велосипедисти чи пішоходи?

– Порошенко! (сміється). У нас типово щоразу винна влада. Янукович, Ющенко…Путін ще винен. Насправді, кожна ситуація – різна. Але водіїв хоча б якось обмежують правила дорожнього руху. Наприклад, із велосипедистами складніше, бо їх ніхто не зобов’язує знати правила, але кожен розуміє, що для безпеки треба їх вчити. Пішоходів взагалі ніхто не зобов’язує вчити правила. У нас дітей вчать переходити на триколірний світлофор, тоді як він для пішоходів – двоколірний…

Кожен має розуміти, що сам відповідає за свою безпеку та життя. Не можна забрати й вину з тих, хто відповідає за інфраструктуру. Якщо є умови і людина їх не виконує, допоможе контроль і штрафування. От коли вже тоді будуть порушувати, то влада може сказати: «Ну що ж, ми зробили все, що могли».

– Але порушують й представники влади. У листопаді директор департаменту ЖКГ Луцькради Юрій Крась та депутат Юрій Безпятко перебігали дорогу на Набережній під час інспектування доріг.

– Я сподіваюсь, вони колись облаштують там необхідні переходи. Я розумію, що приємно когось із чиновників упіймати, але з іншого боку – вони інспектували дороги, їм же треба було десь стати, пройти по вулиці. Але могли б вдягнути якісь жилети на себе. У нас навіть під час ремонту доріг жилети ніхто не вдягає. Ба більше – неправильно організовують об’їзди під час робіт, тому і виникають аварії.

Проблем чимало. Необхідно розуміти, що треба правильно організовувати рух. Не можна однією стрілочкою вирішити всі питання.

Надія МІЩУК («Волинь24»)
Передрук заборонено