Будівництво «тягне» за собою іншу промисловість, - Ігор Чорнуха*

Гендиректор «Луцьксантехмонтаж №536» Ігор Чорнуха розповів про те, наскільки вдалим був минулий рік, поділився планами щодо роботи у 2018-му та зізнався, чого не вистачає забудовникам.

ПрАТ «Луцьксантехмонтаж №536» забудовує Луцьк протягом 55 років, - пише ВолиньPost.

Окрім будівельної сфери, велику увагу Ігор Чорнуха приділяє спорту: займається сам, залучає підопічних, спонсорує та інвестує в спорт.

– У грудні минулого року Ви отримали дві нагороди за зміцнення обороноздатності нашої країни. Розкажіть, наскільки масштабними були ці роботи і що саме вдалося зробити?

– Ми почали виконувати роботи на початку 2015 року. Працювали у Володарському районі Донецької області. У завдання нашого підприємства входило будівництво 5 взводно-опорних пунктів. Один взводно-опорний пункт включає в себе велику кількість різних об’єктів, а не один бліндаж, як дехто це собі представляє. Кожен з взводно-опорних пунктів розташований на 40 гектарах (40000м2), і включає в себе спостережні пункти, вогневі споруди, бліндажі та близько чотирьох кілометрів окопів, укріплених деревиною, щоб не було зсуву ґрунту. Вони повинні служити для оборони певних позицій.

Ми одні з перших завершили виконання робіт із хорошою якістю, але я розчарований в такій співпраці з державою.

Коли приймалось рішення, хто має виконувати ті об’єкти, то більшість будівельних організацій просто боялись, просто втікали, просто уникали розмов, зустрічі, щоб, не дай Боже, з ними не проводилась мова про будівництво цих споруд та виконання робіт в зоні АТО.

Після здачі об’єктів почалося відвідування нашого підприємства різними правоохоронними структурами, відбулось шість виїмок документів. Наше підприємство отримало близько двох мільйонів збитків, які нам не компенсували. Це за рахунок того, що ми виконували роботи згідно з проектно-кошторисною документацією, а вона не передбачала ті витрати, які ми насправді понесли, зокрема, щодо заробітної плати, оплати відряджень працівникам, перевезення працівників та інше.

Так що нагорода – це приємні речі, але переживаєм багато негативних емоцій. На сьогоднішній день далі відкриті кримінальні справи. Сьогодні справи передані в НАБУ, яке, я сподіваюсь, об’єктивно і реально розбереться в тих справах, тому що навіть гортаючи деякі матеріали кримінальної справи, ми знаходимо фотографії не наших об’єктів. Йде навіть плутанина, де в якому районі проводило роботи наше підприємство.

– Чи підтримуєте добровольчі батальйони, ЗСУ, окремих бійців?

– Звичайно, підтримуємо і збройні сили і добровольчі батальйони.

Ми одні з перших надали масштабну допомогу у закупівлі акумуляторів, палива, запчастин, бронежелетів і різних інших необхідних речей в перші дні початку війни на Cході. Хоча це були досить великі затрати, але в той момент питання, скільки на це піде коштів, не стояло, тому що обороноздатність держави була на першому плані. Ми є засновниками фонду «Волинь-2014», який був організований саме для підсилення обороноздатності держави. Ми одні з перших фінансували діяльність фонду і до сих пір продовжуємо цю справу.

В минулому році ми проводили ремонти казарм у Володимирі-Волинському під повернення зі Сходу наших військових. Це була спонсорська допомога для військової частини, за що я отримав «Відзнаку командира 14 окремої механізованої бригади». Про якісь разові чи дрібні випадки не вважаю за потрібне розповідати.

– Команда ПАТ «Луцьксантехмонтаж №536» тричі підряд виборювала «золото» на чемпіонаті області з футболу. Який секрет такого успіху?

Секрет успіху – це хороший колектив не тільки в спортивному розумінні, але й особистості з хорошими людськими якостями. Скажу так: аматори з професійним підходом до справи. У команді чудові люди, які розуміють, що таке колектив і честь якої організації вони захищають. Це поєднання і дає результат.

– Як Ви заохочуєте працівників до спорту?

Будь-які ідеї та ініціативи підтримуємо, як тільки вони з’являються. Чи то стосується фінансування змагань, чи закупка інвентарю, чи фінансування інших заходів, зв’язаних з покращенням здоров'я працівників.


– Останні декілька років завдяки підтримці «Луцьксантехмонтажу №536» у місті відбувається турнір із футзалу, який збирає на полі футбольну еліту. Як ще підтримуєте чи плануєте у майбутньому сприяти розвитку спорту на Волині?

Ми фінансуємо всі вікові категорії ветеранського футболу, це 35+, 45+, 50+, 55+ і навіть 60+. Оплачуємо і виїзди, і прийом людей, і проживання. Ми маємо, як вже згадували, футбольну команду, яка тричі підряд ставала чемпіоном області та в цьому році також після першого кола очолює турнірну таблицю. При команді є дитячо-юнацька футбольна команда, яка також бере участь у чемпіонаті області. Наше підприємство має та утримує власний футбольний стадіон зі всією інфраструктурою.

Ми знаємо всіх спортсменів – гімнастів, волейболістів, баскетболістів, боксерів тощо, у нас щоденно є звернення від різних федерацій, яким ми допомагаємо.

Це системна робота, а окремі разові турніри проти неї – дрібниці, тому я їх не згадую. Новорічний турнір з футзалу – досить цікавий і він більше зв’язаний із популяризацією саме футболу. До нас приїжджають професійні спортсмени, зірки, на них приходять подивитись і любителі футболу, і діти.

Я є головою комітету з питань контролю за якісним станом стадіонів та футбольних полів згідно сучасних вимог, з розвитку маркетингу та роботи з інвесторами Федерації футболу Волині. Мене запросили очолити цей комітет, і я готовий працювати на розвиток футболу.

Посада передбачає використовувати свій авторитет, щоб створити умови приходу у футбол інвесторів, щоб вони були зацікавлені на рівні міст, сіл, селищ. Я так бачу цю роботу: щоб хорошу споруду утримувати чи стадіон, чи команду, на це треба фінанси. Головне, щоб інвестор був зацікавлений, щоб було модно та почесно інвестувати у спорт, щоб це було цікавіше, ніж інші витрати.

Звичайно, це все речі односторонні – інвестор дає кошти і тоді можливий розвиток. Я не знаю ні професійний спорт, ні аматорський, де отримуєш віддачу матеріальну.

– Окрім футболу, чи займаєтесь якимись іншими видами спорту?

Стараюсь завжди підтримувати чудову фізичну форму, тому що це хороший настрій. Просинаєшся зранку після вечірніх навантажень – і готовий перевернути гори. Я відвідую тренажерний зал, тренуюсь з футбольною командою.

Фізичні навантаження трохи інші, ніж розумові чи емоційні, ніж енергія, яка витрачається на роботу.

Тому це відпочинок від роботи. Спорт відволікає повністю від проблем, якихось думок, постійної напруги, особливо, якщо ти керівник. Це повністю реабілітація після робочого дня.

– Наскільки продуктивним для компанії був 2017 рік? Які найбільші проекти вдалось втілити в життя?

Рік був досить успішний, тому що все, що було заплановано, вдалось виконати вчасно, нам довіряють наші замовники та клієнти; на підприємстві збільшилась кількість працівників та становить більше 700, виросла середня заробітна плата з 7000 грн. у 2016 році до 9300 грн. у 2017 році, а в грудні 2017 року вже становила більше 11000 грн. Ми здали три будинки, а це близько 300 квартир, 20 тисяч квадратних метрів.

Це два будинки на проспекті Перемоги у ЖК «Тріумф» та один на Арцеулова в ЖК «Оберіг».

Це не просто побудовані споруди, а будинки здані в експлуатацію з інфраструктурою, благоустроєм, де є акт готовності і є сертифікат про завершення будівництва. Я не говорю про недобудовані об’єкти, я говорю про абсолютно готовий продукт.

Також на різних етапах будівництва знаходиться близько десяти будинків в різних районах міста Луцька та Ковеля, що гарантує хороший вибір житла для клієнтів та рівномірну зайнятість для працівників підприємства.

Також у нас було ряд об’єктів, які будувались за рахунок державних коштів. Це зокрема перинатальний центр, де ми вчасно виконали всі свої зобов’язання. Був побудований Будинок Правосуддя на вул. Конякіна. До початку опалювального сезону завершили заміну тепломереж у місті Луцьку, які зараз на 100% функціонують та забезпечують безаварійну роботу мереж. За це до сьогоднішнього дня не отримали ні копійки, хоча роботи повністю виконали. Це була реконструкція теплотрас по проспекту Волі, вулицях Богдана Хмельницького, Шевченка, Лесі Українки, Ковельській.

Замовником було КП «Луцьктепло». Через господарські проблеми підприємство не має можливості до сьогоднішнього дня з нами розрахуватись. Заборгованість перед нами – більше 20 мільйонів.

Ми виконали свою частину робіт із реконструкції доріжок у Центральному парку. Це подарунок лучанам. У парку люблять гуляти наші діти, він у страшненькому стані, тому ми долучились до цієї програми, яку започаткувало місто.


– Які проекти плануєте реалізувати у 2018 році?

На 2018 ми плануємо здачу 6 будинків, які розташовані в Луцьку на Набережній, Глушець, Арцеулова, Заньковецькій, Перемоги та в Ковелі на вулиці 40 років Перемоги. Це більше 40 тисяч квадратних метрів житла.

Щодо проектів, де ми є забудовниками, плани у нас сформовані. Якщо говорити про будівництво соціальних об’єктів, які будуть фінансуватись з бюджетних коштів, то на цей рік передбачена тільки здача жіночої консультації, це остання з будов перинатального центру. На інших об’єктах завершене будівництво та відбувається процес здачі в експлуатацію. Це те, що точно ми будемо здавати в цьому році. Щодо решти об’єктів – я поки не можу сказати, які будуть фінансуватись, здаватись, а які ні.

– Ваша компанія пропонує квартири у Луцьку та Ковелі. Чи плануєте розширювати географічні межі забудов на всю область?

Час покаже. Час від часу такі ідеї у нас народжуються, але на сьогоднішній день у нас в пріоритеті забезпечити більш широкий вибір в межах Луцька та Ковеля, щоб людям запропонувати ще якісь варіанти, ще в якихось місцях, щоб наші клієнти мали більший вибір.

Будівництво по інших районних центрах в планах все-таки є, але не знаємо, наскільки це буде реалізовано в цьому році.


– Як забудовник ви впливаєте на привабливість Луцька. Яким Ви хотіли б бачити обласний центр через 10 років? Що доречно змінювати в архітектурі міста, а що варто залишити без втручань?

Щоб щось побачити на найближчі років десять, треба було починати років 20 назад. Я хочу бачити збережені деякі ансамблі, історичну частину міста. Це не означає, що там не можна будувати. Але щоб чітко були встановлені правила будівництва, архітектурні обліки. Щоб всім, хто купляє або має там ділянку, було чітко зрозумілі правила забудови, стиль та поверховість. Основні елементи архітектури повинні бути чітко регламентовані.

Так само хотів би, щоб в одному ансамблі залишались наш проспект Волі, вулиці Винниченка та Богдана Хмельницького. Щоб тут не виникали між чотириповерховими будинками десятиповерхівки. Щоб нові будинки абсолютно вписувались серед будівель, які до цього часу побудовані. Ми готові як відповідальний забудовник всіх цих правил також дотримуватись.

– Як Ви ставитесь до того, що забудовники використовують багато кольорів у будівлях?

Абсолютно негативно. Це також має бути регламентовано. Але я не кажу, що все місто однакове має бути. Але щоб різнобар’я не було. Маю на увазі, щоб це окремі райони були або це було чітко продумана стратегія, куди і як розвиваємось.

– Багато суперечок у місті з приводу Старого ринку. Пропонують багато варіантів – і знести базар, і побудувати парковки. Яке Ваше бачення?

Напевно, серед тих усіх пропозицій дуже багато політичних. Те, що там буде, має відповідати історичній частині міста. Якщо залишаємо ринок, то необхідно, щоб це були такі ряди, куди справді приємно буде прийти.

Я бачив це у Кракові, Барселоні і інших великих містах. Там все цивілізовано, а не «черепашки» металеві із брудом. Ні в якому разі від того не повинні постраждати люди. Це все повинне бути зважене, щоб люди не втрачали робочі місця. Ринок в сьогоднішньому стані бути там не може. І не треба боятись, чи один інвестор буде, чи кілька, аби користь була, були робочі місця і вигляд міста ставав стильний, а не хаотичний.

– Як Вам вдається зберегти бізнес, маючи стільки конкурентів?

Трошки важко конкурувати. Ми не боїмося конкуренції в плані темпів, якості виробництва, виконання зобов’язань. У нас не було жодного випадку, коли ми невчасно здали об’єкт в експлуатацію,чи будь-як підвели клієнтів.

Мені неприємна недобросовісна конкуренція, коли, наприклад, на нашому підприємстві заробітна плата середня становила за минулий рік близько 10 тисяч гривень, а на інших підприємствах, які виконували таку саму роботу, - 4-5 тисяч.

Сьогодні у нас основний конкурент за робочою силою – це Польща і країни Заходу. Ніколи в житті я не повірю, що хтось буде працювати на будівництві за 4-5 тисяч. Багато забудовників створюють кооперативи, не платять усіх податків, потім це буде відображатись на ціні квадратного метра. Я не правоохоронець, щоб їх викривати, але саме така конкуренція мене не задовольняє.

– Як заохочуєте потенційних покупців придбати житло саме у вас?

Заохочуємо, постійно виконуючи свої зобов’язання, даючи хорошу якість нашої продукції і завжди аналізуючи ринок - тобто, що потрібно на сьогоднішній день людям. Це і планування квартир, і розміщення, і, звичайно, репутація. Протягом багатьох років ми її не втрачаємо і ні на що не проміняємо. У мене чіткий контроль якості, ніколи в житті ми не зекономимо на міцності, комунікаціях.

У нас є спільний проект з ПриватБанком, за яким уже в цьому році придбали 10 квартир. Це іпотечне кредитування із 17,9 %, яке має багато переваг. Всі рахунки у гривні і людина бачить на 10 років свої виплати, а це вже якась стабільність.

Ми розуміємо, що на сьогодні це все одно багато. І треба, щоб держава якось втручалась у ці речі, щоб ті кредитні кошти були дешевші для людей, оскільки потреба у житлі дуже велика. У нас на одну людину припадає близько 14 метрів квадратних житлової площі, а в західних країнах – більше 30.

І таким чином буде непряма підтримка будівельної галузі: ці кошти повернуться у бюджет від добросовісних забудовників у вигляді податків.

Поки що у нас співпраця тільки з ПриватБанком, але ми працюємо над тим, щоб знайти якісь варіанти для людей. Можливо, інші банки також запропонують вигідні умови кредитування.

– Які ще кроки з боку держави необхідні, щоб будівельна галузь розвивалась?

Що будівельникам не вистачає? Кредитних обігових коштів. Ми беремо різні позики. Кредити на будівництво дорогі.

Я вважаю, що варто взяти в іноземному банку цільову галузеву позику, чисто для галузі будівництва, тому що через будівництво виходять всі держави з кризових ситуацій.

Будівництво цікаве тим, що воно забезпечує велику кількість робочих місць, воно «тягне» за собою всю іншу промисловість.

Але у нас немає у нормальній кількості обігових коштів, я не кажу про дешеві, але хоча б, щоб вони були підйомні. Нема такої рентабельності на будівництві, щоб можна було скористатись кредитами під 20 %.

І, звичайно, треба, щоб були такі програми, як «Доступне житло» та «Здешевлення іпотечного кредиту».

Нормальна програма, коли була можливість купувати квартиру на умовах співфінансування 70 на 30. Це коли людина має якісь заощадження, але не має регулярного доходу чи навпаки - не має заощаджень, проте офіційно працевлаштована зі стабільним заробітком.

Вважаю, що саме держава має відігравати активну роль в іпотечному кредитуванні різних верств населення. Це можуть бути спеціальні програми і для військовослужбовців, і для молоді, для багатодітних сімей, а також для представників, так би мовити, непопулярних професій: двірники, люди, що дбають про соціально знедолених і т.д. Адже всі кошти, інвестовані в ці програми, мають сторицею повернутися нашій державі у вигляді податків, забезпечення усіх вакансій працівниками, кінець кінцем, збільшення народжуваності в Україні.

Текст - Наталя ХВЕСИК
Фото - Павло БЕРЕЗЮК