Шкільні автобуси від «рідного» виробника (Частина ІІІ): Така різна ціна комфорту

Третя частина публікацій про шкільні автобуси покаже як в Іваничах вміють краще торгуватись ніж в Луцьку та чому Прикарпаття «крутіше» за Волинь. Публікації підготовлені для "Волинь24". Початок у першій та другій публікації

Різні покупці – різна ціна – різні автобуси?

Завдяки сайту «Державні закупівлі: сервіс пошуку та відстеження» (https://ips.vdz.ua/) я дізнався, що купівлею шкільного автобуса на Волині у 2016 році займався ще Відділ освіти та молоді Іваничівської районної державної адміністрації (оголошення №087612). Маючи 1527618,00 грн. у березні 2016 року районні чиновники оголосили наміри про купівлю одного шкільного автобуса. Щоправда в цій конкурсній документації шкільний автобус позначений іншими кодами (код 29.10.30-00.00 (34120000-4) - автомобілі для перевезення не менше ніж 10 людей).

Так от, для участі у цих відкритих торгах зголосилось 4 учасники: дві київські фірми ТОВ «Окраїна» та ТОВ «Авто-регіон», ПАТ «Чернігівський автозавод» та наше рідне - Дочірне підприємство «Автоскладальний завод №1» ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан моторс».



Кожен з них запропонував свою ціну, яка, однак, не сильно різнилася одна від одної. Так, київське ТОВ «Окраїна» хотіла найбільше грошей за свій автобус - 1555815,00 грн. На декілька десятків тисяч менше просила за шкільний транспорт інше столичне підприємство - ТОВ «Авто-регіон» (1515000,00 грн.). Ще дешевше був готовий продати автобус Чернігівський автозавод – за 1510500,00 грн. Та переможцем все ж став луцький виробник автобусів з ціновою пропозицією у рівно 1500000,00 грн.

І знову при звірці даних з різних торгів випливають цікаві факти.
Перше: всі три неволинські підприємства мають досвід участі у такого роду конкурсах. Навіть більше того – кожне з них було переможцем на поставку шкільних автобусів у інших областях. Це підтверджується інформацією з тої ж заяви МОН (див. в першій частині). А один із учасників конкурсу, ПАТ «Чернігівський автозавод», ще й був постачальником найбільшої партії автобусів – для Чернігівської області (41 одиниця).



Друге: всі три фірми вигравали подібні конкурси в інших областях із меншими ціновими пропозиціями, ніж запропонували Іваничівській РДА. Та ж табличка від МОН говорить, що всі вони продавала автобуси за ціною від 1,4 до 1,5 млн. грн. Чому ж тоді на Волинь вони прийшли із вищими цінами?

Третє, і найважливіше: луцький автомобільний завод продав у травні свій шкільний автобус в Іваничі за 1,5 млн. грн. А вже через два місяці він продав значно більшу партію шкільних автобусів обласній держадміністрації вже по 1,58 млн. грн. за одиницю!!

На заводі за два місяці на 80 тис. зросла ціна на автобуси чи може це автобуси зовсім різної моделі і комплектації? На жаль, конкурсна документація не дає можливості це звірити. Але сподіваюсь, що подальші запити допоможуть дізнатися і це.

Але на перший погляд це знову ж таки виглядає підозріло: мала сума торгів - багато досвідчених учасників – перемога луцького виробника із низькою ціною!

Волинь ближче, але Прикарпаття краще?

Останнє питання, яке я вирішив перевірити у цьому міні-розслідування було: чи правда що шкільні автобуси у Івано-Франківську область луцький автозавод продав за меншу ціну ніж на Волинь? Мова йде про ту ж інформацію оприлюднену МОН. Відповідь: правда!

Так от, знайшов я документи відкритих торгів, які у травні влаштував Департамент освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської обласної Державної адміністрації. Там захотіли придбати 26 шкільних автобусів (за кодом ДК 016:2010 - (29.10.5) Автомобілі спеціальної призначеності (за кодом CPV за ДК 021:2015 – (34121000-1) Міські та туристичні автобуси) (шкільний автобус)). Для цих потреб у прикарпатських чиновників було виділено 36,4 млн. грн.

Для участі у конкурсі зголосилось дві знайомі нам вже фірми: київське ТОВ «АВТО-РЕГІОН» та луцьке ДП «Автоскладальний завод №1» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «БОГДАН МОТОРС». Цінові пропозиції від них були наступна: 1,68 млн. грн. за один автобус хотіла фірма зі столичною пропискою і суттєво дешевшу пропозицію внесли луцькі автовиробники – 1,4 млн. грн.



Зверну увагу, що на Прикарпатті теж не стали чекати обов’язкового запуску закупівель через Prozorro і купили автобуси по старим схемам. Таким чином відкриті торги виграло луцьке підприємство, з яким і було підписано договір на постачання автобусів на суму 36,4 млн. грн.

Отже, виходить, що у школи Івано-Франківщини луцькі автобуси поїхали за меншу ціну ніж на рідну Волинь. «Економія» на одному автобусі виходить 0,18 млн. грн. І це при тому, що волиняни купили більшу партію автобусів, тож могли б справедливо вимагати знижки за оптову покупку. Натомість вийшло навпаки. З чим це пов’язано мені зрозуміти важко. Можливо комплектація волинських автобусів буде у кілька разів краща за прикарпатські, або ж у вартість цих автобусів включене технічне обслуговування і безкоштовний поточний ремонт? Відповіді на ці питання ще треба буде отримати.

Зверну увагу ще й на такий момент, як строки поставки товарів. Попри те, що волинські і прикарпатські конкурси відбувались приблизно в той же час, саме івано-франківці отримали можливість отримати шкільні автобуси в найкоротші терміни, на відміну від волинян, яким треба було чекати до листопада. Тож волиняни опинилися у ролі крайніх у черзі.

Резюме ІІІ частини

Луцькі автовиробники продали автобуси на Волині за вищою ціною, ніж на Івано-Франківщині. Це стосується як закупівель обласних чиновників, так і районних – мова про Іваничі. В подальшому щоправда треба перевірити чим різниться комплектація цих автобусів. Однак сумніваюсь, що прикарпатці купляли б гіршої якості шкільні автобуси ніж волиняни.

Інший момент - прикарпатцям куплені автобуси обіцяли привести швидше, ніж волинянам. З чим пов’язана такий різний підхід теж поки незрозуміло.

По факту маємо ситуацію, коли куплені у липні автобуси потраплять у волинські школи лише наприкінці року. А чим тоді діти добирались у школи у вересні-жовтні?

Буду досліджувати цю тему і далі, тож чекайте продовження.