Кавалерійський наїзд УКРОПу

Текст, який я подаю нижче, відмовилася публікувати газета «Волинь нова».

У цій статті я описав лише один з випадків, які свідчать про непросту ситуацію, що скалася навколо музею-скансену у Рокинях. «Укропівська» більшість Волинської обласної ради позбавила його фінансування, поставивши на межу виживання. І це – попри гучні передвиборчі заяви «УКРОПу», обіцянки, що сприятимуть розвитку культури, мистецтва, туризму… Прийшовши до влади, укропівці роблять кардинально протилежні речі.

Вважаю, що волинська громада мусить знати правду про своїх обранців. Тому я й описав візит волинських депутатів у Музей-скансен. З прізвищами, цифрами, фактами. За кожне слово відповідаю як автор.

Приніс текст у редакцію газети «Волинь». Але там відмовилися її друкувати. Кажу: «Давайте, я вам заплачу!». Виставили кругленький рахунок на понад 8 тисяч гривень. Я вже й взявся збирати кошти серед козаків, але сьогодні отримав з редакції дзвінок із категоричною відмовою друкувати. Навіть за гроші.

Тим не менше, правди не сховаєш. Публікую цю статтю тут, у блозі, і сподіваюся, що волинська громада зверне не неї належну увагу.

З повагою автор Олександр Середюк




КАВАЛЕРІЙСЬКИЙ НАЇЗД НА МУЗЕЙ-СКАНСЕН

Вчинила знову невелика депутатська команда під керівництвом голови фракції «УКРОП», голови Тимчасової контрольної комісії обласної ради з питань проведення перевірки діяльності підприємств, установ та організацій, які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Волинської області В’ячеслава Рубльова.

Наперед заготовленим рішенням у тиші кабінету «білого дому», вони приїхали у музей-скансен гонорово і зверхньо. Деякі члени делегації (В.Рубльов, Д.Дубняк) навіть не привітались з господарем скансену.



Коли директор музею запропонував спочатку оглянути музей, в тому числі і центральну експозицію, посипались заперечення, мовляв, ми уже бачили, тут були тощо. Але все ж таки зайшли у музей і відразу посипались запитання, на які не відразу і відповісиш. Як кажуть в народі: «Не задавай дурних питань, то не отримаєш дурної відповіді».

Діалогу не получалося, так як комісія була налаштована не вивчити діяльність музею-скансену, що в селищі Рокині Луцького району, не вникнути у ті проблеми, що склалися у зв’язку з тим, що обласна рада 02.02.ц.р. зняла з музею фінансову підтримку, а знайти недоліки та «горіхи», щоб зліпити компромат на музей та директора.

Для цього залучили текомпанію «Аверс», якій поставили конкретне завдання: знайти компромат! Журналісти бігали з куреня до куреня, від групи до групи відвідувачів, які саме приїхали у музей, справно відробляючи свої гривеники у замовників. І уже ввечері був поданий репортаж замовний і сфальсифікований. А через тиждень появився репортаж і у інтернет-виданні «Волинські новини» за 21 червня ц.р. під назвою: «Музей-скансен у Рокинях працює з порушеннями». На перших шпальтах сенсаційно друкують:

«Непрозора фінансова діяльність та незрозуміле використання коштів – такі порушення в роботі побачили депутати Волинської облради під час перевірки діяльності музею-скансену, що в селі Рокині Луцького району».

Я толерантний, гуманіст і гуманітарій. Не люблю грубих відтінків, як у спілкуванні, так і у своїх працях. Намагаюсь їх замінити іншими словами, метафорами, епітетами тощо. Але в цьому випадку скажу прямо і відверто. БРЕШУТЬ! Грубо і підло, підступно і нахабно, цинічно і віртуозно – БРЕШУТЬ!

Ви ж не перевіряли фінансову діяльність музею, що відкрито пишете і заявляєте на камеру ТК «Аверс»: «Непрозора фінансова діяльність та незрозуміле використання коштів…».

Заступник начальника відділу з питань управління об’єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області та землями комунальниної власності Сергій Дмитрук в кабінеті директора музею оглянув декілька документів. На його прохання йому зробили ксеро-копії авторських Свідоцтв на інтелектуальну власність, показали акти КРУ від 28.07.199 року, де чорним по білому надруковано, що «витрачання бюджетних коштів на придбання (будівництво) експонатів, інвентаря, обладнання не встановлено. Будівництво проводиться за рахунок коштів спонсорів». Тобто, жодного гроша із державного бюджету не було витрачено на спорудження експозиції просто неба Музею історії сільського господарства Волині-скансен. Та його це мало цікавило. Не цікавили учтивого чиновника також інші документи, які намагався показати директор і засновник музею, автор експозиції, де він брав і як перевозив ті хати, клуні, стодоли, як будувалася дерев’яна маленька і затишна церква. Намагався переконати не тільки документами, а й надрукованими книжками, які вийшли друком про історію створення музею, що не держава витрачала на його спорудження кошти, а інші засновники, тобто – Середюк О.М. і Янко Т.С. І в цьому не має ніякої крамоли, що їм належить невелика частка у вигляді експонатів, які стоять в експозиції просто неба, яких не можна забрати і винести. Вони вже «вросли» в землю і люди думають, що ТУТ давно це село було побудовано. Владі потрібно подякувати таким фанатам і ентузіастам, які витрачали СВОЇ кошти і час, енергію і зусилля на створення цікавої експозиції просто неба, яку назвали «Козацький зимівник». Не випадково волинський журналіст газети «Радянська Волинь» В’ячеслав Крещук (нині покійний) ще у 80-х роках назвав О.Середюка «Рокинівським дон-Кіхотом».

- Тобі щось пороблено і задавнено,- часто повторює дружина Ганна Яківна, яка терпить його уже 40 років не дивлячись на те, що він не приносив їй зарплату понад 15 років, бо будував музей.

Саме ця експозиція, саме ці експонати приваблюють найбільше відвідувачів і тому дають невеликий дохід. Не прибуток, а тільки дохід. Так як музей є поки що, ще неприбутковою організацією. Але за ці виручені кошти, що надані за екскурсійні послуги музей не має права витрачати на зарплату своїм працівникам. Згідно Закону України «Про охорону культурної спадщини», ст.41 чітко прописано, на що мають використовуватись спеціальні кошти: для охорони культурної спадщини. І власне, цих коштів ледь вистачало на ремонт, реставрацію та поточні необхідні витрати музею-скансену. Адже старі унікальні і оригінальні дерев’яні споруди, яким уже понад 150-200 років, що складені з дерева і соломи, щороку потребують інтенсивного догляду, реставрації і спеціальної обробки. Відомо, що навіть ЛУВР і Ермітаж не обходяться без фінансової підтримки державних органів. А у наших сусідах- Польщі успішно діють аж 26 музеїв-скансенів! У деяких воєводствах працює по 2-3 скансена з повним штатним набором працівників. Все полаковано, пострижено, підметено, акуратно розставлено. Вони демонструють свою культуру ХУ111-Х1Х століття, мовляв, ще у той час їх предки були шляхтичами, жили хоч скромно, зате культурно.

На Україні лише СІМ скансенів, в тому числі і Рокинівський, який стоїть на грані закриття і знищення.



Та першого «Патріота» області пана Рубльова В.В. мало це цікавить. В нього закріпилася інше ноу-хау:

- Ви не є профтехучилищем і можете самі собі заробити,- сказав він мені одного разу у приватній дискусії.

Не озброєним оком стає зрозуміло, що місцеві можновладці не читають законів, зокрема, «Про музей і музейну справу». А в ньому чітко прописано, ст.13: «Фінансування музеїв залежно від форм власності (у нашому випадку –комунальна форма власності, виділ.авт.) здійснюється за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету,.. місцевих бюджетів та коштів підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян. Бюджетні асигнування та позабюджетні кошти не підлягають вилученню».

Йому не до законів. Він без супроводу бігав по скансену, аж до церкви-каплички і наштовхнувся на козака-охоронця, який заставив його піднімати повалений грибочок для відпочинку, щоб відремонтувати і так не вдалося. А повернувшись назад до парадного входу у скансен, негайно відкликав Сергія Дмитрука з офісного приміщення і підвів підсумок виїздного засідання Тимчасової комісії обласної ради. Витягнувши із кишені наперед заготовлене і на комп’ютері роздруковане рішення комісії, зачитав його і провів процедуру голосування. Як і не привітавшись, так і не попрощавшись, сів в іномарку із керуючим справами обласної ради та поїхав геть із Рокинь.

Лише з деякими членами Тимчасової комісії такими, як Св’ятослав Кравчук і Олександр Курилюк ми змогли нормально і конструктивно поспілкуватись. Вони були не байдужі до ситуації, що склалася з Музеєм-скансеном, який залишився один на один із фінансовими труднощами, без працівників і державної підтримки. Вони професійно та по державному висловлювали свої пропозиції і залишили надію на позитивному вирішенні цієї справи уже на черговій сесії.

Дирекції музею набрид цей шантаж, надумані звинувачення, поширення неправдивої інформації з боку службових осіб таких, як заступник голови обласної ради з гуманітарних питань Романа Карп’юка, Сергія Дмитрука та інших. Я уже звернувся із заявою в Головне управління поліції у Волинській області на предмет перевірки дії статті 219 ККУ (Доведення до банкрутства), а також до Начальника КРУ у Волинській області з метою перевірки фінансово-господарської діяльності Музею-скансену.

Мені відверто тільки жаль стає Ігора Петровича Палицю, якого я називаю новітнім Терещенком, за його щире меценатство, що він має таку тупу, але амбітну команду. Вона тільки компрометує його своїми діями, які в більшості випадків суперечать його Величності Закону.

Директор музею-скансену,
Член Національної спілки краєзнавців України,
Лауреат Республіканської премії
імені Героя України Михайла Сікорського
Олександр Середюк