Можна Жити Краще: звідки витікають сміттєві ріки луцького «М.Ж.К.»? МАЙНО СОВДЕПУ

Добра половина лучан зустріла 2018-й, споглядаючи гори сміття з вікон та балконів. «Сюрприз» до свята підготувала приватна компанія, яка з 90-х займається вивезенням відходів у густозаселених районах Луцька.

Сотні фото переповнених смітників, сотні обурень роботою приватного жеку, обіцянки виправити ситуацію – і нові гори бруду з новими «прокльонами». Чому Луцьку пророчать славу другої сміттєвої столиці після Львова? Невже один поломаний сміттєвоз - цьому причина? Чи це підла політика, а не нехлюйство керівництва приватної фірми? Звідки витікають сміттєві ріки того самого ТОВ «М. Ж.К.».


МЖК - РОДОМ З СССР




Нині хіба лінивий не нарікає на роботу луцького «М.Ж.К.». Приватна компанія з дивною назвою затесалася поміж жеків ще у 90-ті й надає мешканцям найбільш заселених районів Луцька послуги з утримання будинків та вивезення сміття. Підприємство – одне з двох, які займаються вивезенням відходів у Луцьку.

Направду приватну контору з назвою «М.Ж.К.» називати «майном совдепу» можна без жодних докорів сумління. Бо до Луцька проект «М.Ж.К.» прибув як модний у радянські часи «соціальний рух молоді». На цю ідею тогочасні вожді покладали великі надії, бо вона мала «відбілити» репутацію СССР: рівень патріотизму серед молоді почав стрімко падати, під загрозою опинилася обороноздатність, бо вірити в СССР народ перестав, а чоловіки почали ухилятися від служби в армії.

Перший МЖК був створений у 1971 році у підмосковному Калінінграді. Об’єднання молодих людей працювало над покращенням умов проживання, створення інфраструктури для молодих сімей, будівництвом житлових комплексів. Бібліотеки, спортивні зали, навіть яслі, суботники, масові заходи – все це мало гуртувати мешканців будинків, сприяти зменшенню рівня злочинності в містах і допомагало пропагувати ідеї соціалізму. У 81-му молодь у Свердловську переконала першого секретаря обкому Бориса Єльцина створити перше міське МЖК. Що цікаво: президент РФ Володимир Путін, працюючи в адміністрації нинішнього Санкт-Петербурга займався допомогою тресту «МЖК-строй» в реалізації їхніх проектів. Саме так познайомився з юристом Ленінградського молодіжного центру «МЖК Мегаполіс» Дмитром Медвєдєвим.

Тому можна уявити, які перспективи могли відкривати ці три літери. Правда, історія тут внесла корективи. І згодом уже на руїнах так до кінця і не реалізованого руху його «сповідники» проявили себе, хто де міг.

КОЛИСЬ БОЄЦЬ, А ТЕПЕР ВЕТЕРАН КОВАЛЮК



Зсередини 80-х рух поширився і в Україні. Учасників руху називали «бійцями комсомольських молодіжних будівельних загонів МЖК. Щоби стати таким бійцем, треба було прийти відбір. Ставку робили на людей з активною життєвою позицією, тих, хто має досвід роботи на будмайданчиках і демонструє певні досягнення. У загонах МЖК були молоді вчені, вчителі, лікарі, інженери та звичайні робітники. З крахом Союзу будівництвом комплексів припинилося, чимало з тих, хто в це повірив, лишилися біля розбитого корита, бо так і не отримали обіцяного житла мрії.

Із 1989 року всі організації МЖК об’єдналися в асоціацію МЖК України. Вже після того, як СССР «пішов на дно», вона трансформувалася у Всеукраїнську асоціацію «Укрмолодьжитло», до складу якої ввійшли ідеологи «соціалістичного руху». Серед них на почесному місці дотепер лучанин ветеран руху МЖК Валерій Ковалюк. Той самий директор «приватного луцького жеку» ТОВ "М.Ж.К".

«Їх імена цілком заслужено увійдуть в історію емжеківського руху України. Завдяки цим людям, ідея будівництва молодіжних житлових комплексів з елементами нового колективістського побуту ставала реальністю», - пишуть про так званих ветеранів МЖК нині на сайті асоціації «Укрмолодьжитло».

Що ж воно таке «елементи нового колективістського побуту», дуже хотілося розпитати самого Валерія Антоновича. Він спершу попросив запитання на електронку і час подумати, а тоді при зустрічі заявив, що про історію – ні слова. Мовляв, не хоче, щоб писали про нього хороше, бо скажуть, що… заплатив.

Зрозуміло, що як тільки організації МЖК могли стати приватними, вони ними стали. Десь – це будівельні підприємства. Десь – приватні компанії взяли на себе функції жеків і взялися виживати за рахунок коштів мешканців, які ті сплачують на утримання житла. Так рух, що зародився в умовах СССР, переріс у бізнес-структури, які існують дотепер. Подібним «совєтським рудиментом» є і луцьке ТОВ «М.Ж.К.»

62-річний Валерій Ковалюк з 1982 року працює на Волині, починав майстром луцької дільниці Рівненського СБУ-39. ТОВ «МЖК» Валерій Ковалюк керує з 1993 року. У той же час тримає руку на пульсі тих громадських структур, які перехопили на межі СССР естафету від МЖК. Валерій Ковалюк з 1993 до 2010-го входив до складу ради Всеукраїнської асоціації «Укрмолодьжитло».

Більше того: з 1999 до 2007-го Ковалюк був членом Міжвідомчої комісії з реалізації реформи житлово-комунального господарства при Кабінеті Міністрів України. Саме цей факт у ЗМІ часто називають як підтвердження інформації, що товаришем Ковалюка нібито є колишній віце-прем’єр Сергій Тигіпко. Останній свого часу очолював цю міжвідомчу комісію.

«МОЙ АДРЕС НЕ ДОМ И НЕ УЛИЦА»: НА СОБОРНОСТІ, 19-Б – БІЗНЕС-ІНКУБАТОР



Під дахом, на перший погляд, скромного офісу ТОВ «М.Ж.К.» у Луцьку на пр. Соборності, 19-Б зареєстрована ціла бізнес-імперія Валерія Ковалюка. Елементарні пошуки у реєстрі наштовхують на думку: чи така вже й бідна структура, яка має всього одну сміттєзбиральну машину, купу боргів і не може придбати навіть ще одного нового автомобіля (а в цьому нас згодом запевнить її директор)? А тим паче, якщо її директор встиг заснувати мало не десяток фірм і фірмочок?

Судіть самі. Валерій Ковалюк є і власником, і директором ТОВ «М.Ж.К.». Статутний внесок - 500 тис. грн. Підприємство зареєстроване у лютому 1992 року. За інформацією ресурсу «You Control», у 2017-му підприємство освоїло майже півтора мільйона державних коштів (1 420 867 грн), з яких левова частка – за озеленення територій та утримання зелених насаджень ( 1 091 911 грн). Тоді як у 2016-му сума освоєних державних коштів сягала більше 8-ми мільйонів гривень. У 2015-му – майже 7.

Той же Валерій Ковалюк є співзасновником ТОВ «М.Ж.К.-БУД» (ще один засновник - Олег Павлюк, який до 2007 був і директором цього підприємства, нинішній керівник – Олександр Жураковський). Фірма займається будівництвом житлових та нежитлових приміщень.

Ще одне підприємство, співзасновником якого є Валерій Ковалюк, - ТОВ «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Волиньліфт». У власності директора МЖК 95% цієї компанії (статутний внесок – 256,5 тис. грн). Рештою володіє нинішній керівник фірми Тарас Рудчук (статутний внесок – 13,5 тис. грн).

І Валерій Ковалюк (70%), і Тарас Рудчук (а також Микола Синюк) є співзасновниками фірми «М.Ж.К. – ЛІФТ», зареєстрованої за цією ж адресою у 2012 році. Статутний капітал підприємства сягає 14 тис. грн. Основний вид діяльності – будівельно-монтажні роботи.

Комуналка – це ще той сімейний бізнес у родині. ТОВ «Спільне британсько-українське підприємство «Муніципалсистем» той же Валерій Ковалюк заснував уже разом із сином Валерієм у 2007 році. Фірма займається збиранням відходів (основний вид діяльності). Глава сімейства вклав у статутний капітал 266 700 грн, син Валерій Ковалюк – 133 300 грн, а дві компанії із однаковими назвами «МЕГА-ПРОЖЕКТ КОРП.» (тільки одна зареєстрована… на острові Невіс Британської співдружності, а інша в Нью-Йорку США) інвестували у фірму по 300 тис. грн. Керівником підприємства свого часу був і Павло Ковалюк. Ймовірно, ще один син Валерія Ковалюка, який керує цією структурою нині.

Якщо простежити ще далі, то американська корпорація «МЕГА-ПРОЖЕКТ КОРП.» є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «СКАЙ АТРІУМ», компанії, що займається орендою нерухомості, а засновником і керівником якої є таким собі Ігор Єлєнєв. Станом на 1992 рік (коли організації МЖК переросли у приватні структури) він був заступником заввіділу Кабміну. Про своє знайомство з цим чоловіком Валерій Ковалюк розповідав свого часу в спогадах про рух МЖК. Ігор Єлєнєв у 1999 році разом із Ковалюком був членом міжвідомчої урядової комісії, яка займалася реформами ЖКГ, і помічником голови Комісії з питань житлової політики при Президентові України.

НА ДОШЦІ - БОРГИ, НА ФАСАДІ – ГІРЛЯНДИ, НА ДОРОЗІ - ЯМИ



З огляду на таку розлогу «бізнес-географію», пов’язану з іменем Валерія Ковалюка, та немалі суми освоєних державних коштів (а це далеко не всі доходи), важко уявити цього бізнесмена неспроможним вирішити таке злободенне питання, як регулярне вивезення сміття з луцьких дворів. Правда?

Щоб зрозуміти, що таке ТОВ «М.Ж.К.» і як працює, далеко ходити не треба. Досить хіба подивитися на територію довкола так званого приватного жеку в одному із найбільш заселених районів Луцька. Фасад «офісу» підприємства щедро завішений гірляндами. Сяють. Нагадують про новорічні свята. На одній із труб хтось навіть вмостив рудого іграшкового собаку, символ року. А за кілька метрів до споруд не так святково, як зловісно «сяє» дірками щербата дорога до «М.Ж.К.». Що ж то за господар, що має стільки фірм, освоює мільйони, а не має як заробити на кілька жмень асфальту?

Атмосфера офісу луцького «приватного жеку» говорить сама за себе. Не першої свіжості дерев’яні стільці у коридорах, такі ж панелі й стіни. Приміщення компанії, яка дбає про затишок у дворах та в будинках лучан, радше нагадує стару колгоспну контору

За словами Валерія Ковалюка, до 1996 його фірма займалася виключно будівництвом. Сьогодні ТОВ «М.Ж,К.» обслуговує ті ж вулиці, що й у 1996-му. Гордіюка, Молоді, Відродження, Соборності, Кравчука… Якщо раніше це було півмільйона метрів квадратних загальної площі житла, то тепер трохи менше – 373,9 (84 будинки).

СМІТТЄВИЙ КОЛАПС - ОСТАННІЙ ШАНС?



Валерій Ковалюк проханню розказати про роботу його структури (а ця тема останніх кілька тижнів на устах багатьох лучан) так би мовити «на диктофон» не зрадів. З порогу зауважив, що готовий говорити хіба про сміття.

А от про історію підприємства, громадську діяльність «хіба не як журналісту»…

Керівник «М.Ж.К.» запевняє, що ретельно відстежує численні скарги і критичні публікації про роботу його підприємства, якими останнім часом майорить інтернет. А проблеми з вивезенням сміття пояснює, як і раніше, з ремонтом сміттєвоза. Якщо колись, так би мовити «на зорі» товариство мало п’ять невеликих машин, згодом (з переходом на євроконтейнери) озброїлося двома більшими, то нині відходи возить тільки одна. Інша ж у грудні через поломку маніпулятора вийшла з ладу.

«Ми вивели автомобіль з експлуатації. Але відремонтувати його у визначений термін не вдалося», - пояснює Валерій Антонович.

Врятувати ситуацію може новий автомобіль. Керівник «МЖК» запевняє, що підприємство вже «почало працювати» над тим, щоб купити додатковий сміттєвоз. Такий навіть, каже, уже є і десь «чекає» («за містом чи в місті, яка вам різниця»). Мовляв, лишилося тільки гроші заплатити. У скільки ж обійдеться ТОВ «М.Ж.К.» надбання - «комерційна таємниця». Щоправда, цей автомобіль – не новий, а бувший у використанні в «досить хорошому стані».

На всі потреби фірма заробляє власними силами. Сьогодні на «М.Ж.К.» трудиться 120 людей. Вічна проблема – борги.

«Усе, що є в товаристві «М.Ж.К.» закуплено за гроші «М.Ж.К.». Нас бюджет не фінансує», - каже Валерій Ковалюк.

Тим часом підприємство – у боргах як у шовках. Валерій Ковалюк просить розрізняти борг населення, борги юридичних та фізичних осіб та борг держави.

«Але не хотів би, щоб ці цифри звучали, тому що на кожну цифру можуть подивитися по-своєму…» - додає, коли мова заходить про ці проблеми, чим дивує.



Борг юридичних та фізичних осіб перед «М.Ж.К.» порівняно невеликий. Натомість найбільш проблемними є борги населення. На сайті товариства – адреси і суми несплачених сум. Деякі власники квартир заборгували десятки тисяч гривень. Для прикладу, загальний борг за утримання будинку та прибудинкової території за грудень - понад 1,2 млн грн.

Як запевнив Валерій Ковалюк, говорити про те, що «М.Ж.К.» постійно має труднощі з вивезенням відходів і не справляється із обов’язками – неправильно. Перед груднем 2017-го востаннє лучани нарікали на такі проблеми аж у 2006-му.

Не заперечує і те, що мав розмову з представниками міської влади і отримав «останній шанс». Інакше – вивозити сміття буде інша структура. Ще раніше такі пропозиції лунали від окремих депутатів Луцькради.

Тож поки влада думає, а люди терплять, ТОВ «М.Ж.К.» натхненно вичищає авгієві стайні, аби шанс використати сповна. І, як би це іронічно не виглядало, на двері будинків дбайливо клеїть барвисті вітання з новорічно-різдвяними святами.



Мешканцям же нічого іншого не лишається, як виглядати у вікна обіцяний сміттєвоз, фотографувати зі своїх балконів докази його відсутності і постити їх у соцмережі.

Може, це і є той самий «елемент нового колективістського побуту», за які воювали МЖК ще при Союзі?

Олена ЛІВІЦЬКА.