Куди сховатися від реву мотокіс

«Мотокоси, мотокоси – виють як гігантські оси» - спадає на думку такий ніби жарт. Та все значно серйозніше. З весни і до сьогодні, лиш підросте трава, на вулицях Луцька і у дворах, постійно стоїть скаженний рев. Це мотокоси котрі працюють з гучністю бензопил і мотоциклів.

Вони використовуються повсюдно: не лише у парках, скверах, заплавах річок, приватному секторі, а й у найбільш заселених дворах та найбільш людних вулицях протягом усього дня. Їх рев створює величезний шумовий дискомфорт для громадян. У когось не можуть спати діти, комусь це заважає працювати в офісі, старих і хворих людей це нервує, погіршує їхній стан.

А чи справді приємно, коли ти йдеш по вулиці, а поряд щось реве так що біля нього метрів за 50 не можна нормально розмовляти ? Класно так гуляти «европейським» містом» з дітьми, батьками, чи просто компанією? «Туристичний Луцьк» – огого !

Примітивне невігластво керівників комунальної сфери створило нові значні незручності лучанам в останні кілька років (раніше мотокоси так часто масово не використовувалися). І цьогоріч ця тенденція ще більше посилилася. В гонитві за показухою в сфері благоустрою, нинішні керівники міста дають вказівки досі викошувати скрізь усю траву, хоча час сінокосу давно минув.

«Та мотокоси використовують усі» - може сказати хтось. Безумовно, більшість великих і малих досягнень техніки можуть приносити як користь, так і шкоду. На те людині й даний розум, щоби приймати правильні рішення та використовувати їх із користю. Так само як мотокосу, будь-який інструмент можна використати для будівництва, благоустрою, краси; а можна – для руйнування, злодійства, ламання чогось, т.д.

«А який же вихід?» - запитає читач. А вихід – згадати як проводили сінокоси у мсті раніше, років 10-15 і більше тому. Тоді Луцьк доречі займав перші місця по благоусторою в Україні. Що тоді були якісь проблеми із травяними зарослями? А якщо конкретно, то можна зробити наступне.

По-перше – використовувати мотокоси іншої якості, котрі роблять тихіше і лише для скошення чагарників. Хто трохи розбирається, той зрозуміє, що мотокоса є досить потужним інструментом і косить те, що не візьме ручна коса або газонокосилка.

По-друге – звичайну траву косити газонокосилками чи ручними косами. Зазначу, що робота ручною косою є важчою, але значно дешевшою від мотокоси чи газонокосилки, адже не потрібно бензину, масла, запчастин. Гадаю, економісти Департаменту ЖКГ давно мають розрахунки, скільки все вищевказане обходиться міському бюджету.Водночас для ручної коси – лише зарплата працівника, а якість скошення звичайної трави – не гірша.

По-третє – проводити сінокоси у визначений сезон і у певні години дня, коли на вулицях, у дворах, парках, скверах мінімум людно.

Ось зрештою і все. Місто потребує простих правильних рішень не лише у «великих» політичних розбірках, а й у звичайних побутових питаннях.

На закінчення наведу деякі наукові дані щодо шуму і 2 посилання на відповідний матеріал, якого в інтернеті є достатньо. Небезпечним рівнем шуму вважається 80 децибел (дб), больовий поріг – 120 дб. Мотокоси й мотоцикли виділяють біля 100 дб, метро – 90 дб, а загальний вуличний шум (середностатистичний) – 60 дб. Ось вам і порівняння шумового забруднення про яке нинішні «европейські» керманичі міста певно ніколи не чули, хоч це було і в СРСР відомо. Водночас бажана норма шуму в день – 20 дб, домашній комфорт – 10 дб. (дані з підручника «Основи загальної екології» - част.1, Харків 1998 р.)

http://ibib.ltd.ua/712-problemyi-shumovogo-zagryazneniya-24546.html

https://sites.google.com/a/chnu.edu.ua/b_skip/-2/elearning/noise