Брата воїна АТО посадили за стару парту. Скандал на рівному місці чи піар на дитині?

За один день невеличка школа у селі Рудка-Козинська Рожищенського району Волині стала відомою на всю Україну. «Вчителька принизила учня». Про це говорили чи не на всіх українських телеканалах, писали в усіх волинських інтернет-виданнях.

Галас про те, що в сільській школі брата учасника АТО пересадили за стару парту, бо його батьки не здали гроші на нову, зчинив у соцмережі один відомий громадський активіст. Злі язики стверджують, що в такий спосіб він хотів попіаритися.

Та як би там було, інтернет-видання «Волинь24» вирішило розібратися, чи справді вимагали у багатодітної матері гроші на ремонт парт, чому Олена Стащук відмовилася долучитися до збору коштів, звідки взялася у класі зайва парта, яка, зі слів активіста, не придатна для навчання, та чи дійсно класний керівник принизила семикласника.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: Скандал у волинській школі: директорка прокоментувала конфлікт із партами

«ХЛОПЦІ ДІВОК ДО ХАТИ ВОДЯТЬ, А МІЙ ІЗ АВТОМАТОМ БІГАЄ»



Олена Стащук виховує п’ятьох дітей. Найстаршому Владиславу нині 21. У 18 років хлопець пішов у контрактники, і вже третій рік поспіль захищає єдність України. Та біда, як кажуть, не приходить одна: там, на Сході, він «підчепив» гепатит С.

«Всі хлопці дівок до хати водять, а мій Владик із автоматом бігає. Але він тим гордиться, а я пишаюся його вчинком. Бо є здорові мужики, які навмисне групи виготовляли, аби в армію не йти. А мій пішов. Тільки коли ото підчепив ту болячку, то в селі придурком почали його обзивати, мовляв, якби не пішов служити – такого б не було», – розповідає мама хлопця.

Чоловік Олени комісований із армії, має інвалідність. Більш ніж десять років тому, коли його побили тамтешні міліціонери, чоловік був між життям і смертю – лежав у комі. Нині головним годувальником сім’ї є він, адже Олена – в декретній відпустці за чотирирічною донькою.



Літо 2018 року виявилося надзвичайно складним для усієї сім’ї Стащуків. За рік і свині пропали, і корова здохла… За три місяці Олена із двома дітьми потрапили до лікарні. Жінці та старшій доньці зробили операції, а відтак родина змушена збирати копійку до копійки, аби прогодувати сім’ю.

«Діти носять гуманітарку, через що їх часто пресують однокласники. Кажуть, що вдягаються, як у 80-х. Але і я не прийшла на все готове, у мене не було підтримки. Свого часу доглядала діда й бабу, через що мені дістався цей будинок. Та і діти в мене роботящі, по наймитах готові піти, щоб на морозиво собі заробити», – розповідає жінка.

«ВОНИ У МЕНЕ НЕ ЗАПИТАЛИ, ЧИ Є ДІТЯМ ЩО ЇСТИ»



Перед навчальним роком батьківський комітет 7-го класу, де навчається середній син Стащуків Станіслав, вирішив замінити парти, яким вже понад 20 років.

Класний керівник за фінансовою допомогою звернулася до райдержадміністрації та сільської ради. Другі – відмовили. Батьки вирішили скинутися по 300 гривень, аби замінити хоча б покришки парт. Тоді вчителька від імені батьківського комітету зателефонувала й Олені Стащук.

«Дзвонить до мене Марія Іванівна, запитала, чи можу здати 300 гривень, аби поновити парти. Я сказала, що не можу, бо тоді збирала гроші на операцію», – згадує мама семикласника.



Жінка розповідає, що на початку вересня Станіслав, прийшовши зі школи, заявив, що класний керівник пересадила його за іншу парту.

«Він тоді був дуже пригнічений. Каже, що Марія Іванівна пояснила: іншого учня не може туди посадити, бо його батьки здалися на парти, а ми – ні. То виходить, нам треба було здатися на парту, а операцію мені не робити? Та діло навіть не в парті, а в тому, що я попереджала вчительку, яка в нас ситуація. Вона ж у мене не запитала, чи є моїм дітям що їсти», – пояснює Олена Стащук.

«ТОЙ, ХТО ГАРНО ЖИВЕ – ТОЙ ТЕБЕ НЕ ПОЙМЕ»



У класі, де спалахнув конфлікт, навчається восьмеро учнів. Троє з них – із малозабезпечених сімей: Станіслав Стащук та сестри-близнята Дишко. Декілька років тому в дівчаток помер батько. Матір самостійно виховувала восьмеро дітей, а рік тому старший син загинув.

Олена Стащук стверджує, що однокласники завжди кепкують з дівчаток, мовляв, «могли б і здати на ремонт, ви ж сирітські гроші отримуєте». Не люблять і її сина Станіслава, каже жінка. З її слів, однокласники вважають, що хлопцеві із малозабезпеченої сім’ї серед них не місце.

«Знаєте, як то в школу ходити, коли тебе не люблять? Я теж з багатодітної сім’ї… Нас було восьмеро, а батько в мене був алкоголіком… І йти в школу такій дитині – це страшно», – розповідає жінка.



Натомість мама сестер-близнят Марія запевняє, що батьки та класний керівник завжди розуміють матеріальні проблеми їх сім’ї, і грошей у неї ніколи не вимагали.

«Якщо вони збирають на ремонт, то в мене беруть тільки половину суми або просто не беруть. Думаю, що Марія Іванівна обдзвонювала всіх тільки через те, аби не обділити нас увагою. Бо всяке буває, образяться, що тим набрала, а іншим – ні», – розповідає жінка.

Зі слів Марії Дишко, з початком навчального року дівчаток посадили за оновлені парти, а за нездані гроші ніхто навіть не заїкнувся.

«Я НЕ ХОТІЛА КОГОСЬ ОБРАЗИТИ», АБО ПЕРЕПОВНЕНА ЧАША ТЕРПІННЯ



Марія Плоцідим – випускниця школи, в якій нині викладає історію. Вона і є класним керівником 7-го класу.

Педагог розповідає, що Станіслав Стащук – учень здібний, однак має проблеми із дисципліною та систематично не виконує домашніх завдань. На уроках хлопець, розмовляючи із однокласником, часто порушує дисципліну, тому вчителі не втомлюються робити йому зауваження. Та останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння, за словами Марії Плоцідим, стало нарікання вчителя математики, яка наполягала на тому, аби хлопців розсадили.

«Я могла пересадити Вадима, але боялася, що його батьки образяться, бо вони долучилися до збору коштів. Тому попросила, аби пересів Стас. Я не хотіла нікого образити. І якщо Станіслав так гостро зреагував на мої слова, то мама могла б сказати мені про це особисто», – пояснює конфлікт Марія Плоцідим.

Після першого візиту журналістів у школу вчителька намагалася поговорити із батьками учня, однак у будь-якому спілкуванні їй відмовили.

ЗВІДКИ ВЗЯЛАСЯ СКАНДАЛЬНА ПАРТА?



Голова батьківського комітету класу Андрій Фенюк розповідає, що ініціаторами ремонту парт були батьки. Ні вчитель, ні директорка школи не спонукали їх здаватися по 300 гривень.

«Ми знали, що в класі є дві сім’ї, які не можуть здати ці гроші. Ми на них не розраховували, просто здалися по більшій сумі. Тим паче, що, починаючи з 5-го класу, Стащуки нічого не здають», – розповідає голова батьківського комітету.

Для восьми учнів класу замовили п’ять парт. Шосту зробили тільки через те, що лишилася зайва дошка. Щоправда, ця парта була дещо незавершеною – по краях не було шпону-кромки. Вона мусила б стояти в бібліотеці, але з невідомих причин поставили у кабінеті 7-го класу.



Класний керівник Марія Плоцідим каже: про те, що в кабінеті стоятиме зайва та ще й незавершена парта її ніхто не попереджав. Та вчителька знайшла їй призначення – поставила на неї вазони.

«Мене навіть не попередили, що там стоятиме та парта. Може, то підстава якась, я не знаю, якщо чесно. Якби знала, то сама б наклеїла кромку. Мені не шкода витратити ті 40 гривень», – пояснює педагог.

ПРИЄМНІСТЬ БЕЗ ПРИЄМНОГО, АБО «ХАЙ ВЧИТЬСЯ В КОШАРІ»



Марія Плоцідим розповідає, що був випадок, коли мати Станіслава заборонила синові приймати подарунок від однокласників.

То був день народження хлопця, однак Станіслава в школі не було. Вчителька запропонувала дітям привітати однокласника. І хоча ті неохоче прийняли пропозицію, бо Стас ніколи не вітав дітей, Марії Іванівні вдалося їх вмовити. Тоді семикласники прийшли до будинку, де живе родина Стащуків, однак мати прогнала їх.

Ще раніше, коли Марія Плоцідим лише набирала п’ятий клас (нині вже сьомий), аби познайомитися із учнями та їхніми батьками, вона організувала тематичну зустріч.



«Я накрила солодкий стіл, матерям купила по троянді. Тоді прийшли батьки всіх учнів, однак мама й тато Стаса чомусь не прийшли. За два роки їх не було на жодних батьківських зборах. Буває, що ми разом з батьками учнів фарбуємо підлогу, клеїмо шпалери. Якось мама Станіслава відверто заявила, що їй байдуже, в яких умовах вчиться її дитина, хоч у кошарі», – розповідає педагог.

Виходь, не зовсім байдуже…

Анастасія КАЧИНА
Фото автора

Передрук заборонено.