Положинський розповів у відомому проєкті про Луцьк. ФОТО. ВІДЕО
29 жовтня, 2019, 11:54
Відомий український співак, лідер гурту "Тартак", лучанин – Олександр Положинський розповів у відомому проєкті про рідне місто Луцьк.
Про це пише Ukraїner.
Нагадаємо, у спецпроєкті «Амбасадори» відомі українці по-новому розкривають історію міст, де вони народились та виросли.
У дев’ятій історії співак та шоумен Олександр Положинський знайомить з рідним Луцьком.
Засновник гурту «Тартак» та проєкту «Був’є» пригадує своє дитинство у Луцьку та показує, як містечко з часом перетворилося на осередок сучасного мистецтва, прогресивної молоді та інклюзивної освіти. Побачити, яким тепер є Луцьк, разом з Олександром вирушив засновник проєкту Ukraїner Богдан Логвиненко.
Зелена зона у центральній частині Луцька — пам’ятка природи загальнодержавного значення ботанічний сад «Волинь». Він є чи найулюбленішим місцем для відпочинку та розваг лучан. Саме тут розташований один із неофіційних символів міста — скульптура «Луцьке слоненя», яку традиційно щороку перефарбовують місцеві ентузіасти.
Друкуємо розмову без змін:
— Ти часто бував у ботанічному саду?
— Я якийсь час займався народними танцями в Палаці піонерів (теперішній Палац учнівської молоді, розміщений біля саду — ред.). Узимку ми любили, коли йшли додому, на пакетах спускатися з гори. Тут <у ботанічному саду> якраз ландшафт такий, що можна було. Біля <скульптури> слона постійно тусувалися. До речі, слон постійно змінює своє забарвлення. Я не знаю, з чим це пов’язано. Можливо, кожна людина, яка має зайву фарбу, вважає своїм обов’язком пофарбувати слона. Це не дуже осучаснене місце, але мені подобається. Тут є якась своя атмосфера.
Освітньо-подієвий хаб «Молодіжний центр Волині» було створено як майданчик для заходів та програм, що формують знання, навички та цінності місцевої молоді. Громадський діяч Захар Ткачук впевнений, що громадян Луцька потрібно залучати до соціального життя, і молодіжний центр робить для цього усе можливе: «Тут може бути в середньому три події на день. Ви не знайдете <громадське> місце <у Луцьку>, де можна просто зібратися о дев’ятій-десятій годині вечора. Мерія і всі бібліотеки такі «пострадянські» закриваються о шостій вечора, і є питання: «Що далі робити?». Тому ми працюємо цілодобово. Думаємо хостел зробити, але поки що немає такої можливості. Якщо є спальник, то в нас тут ночують. Багато приїжджає молоді: ФРІ-шні обміни («Фундація регіональних ініціатив» — всеукраїнська молодіжна громадська організація — ред.), «Твоя країна» (некомерційний мережевий рух візитів по Україні — ред.), «БУР» («Будуємо Україну разом» — проєкт, який через волонтерство та подорожі розвиває серед молоді почуття довіри та відповідальності за свою країну — ред.). Тобто, вони як не мають де <заночувати>, ми кажемо: «Ну окей, ліжок немає, але думаємо ви впораєтеся».
— Яким було твоє дитинство?
— Я виріс серед тварин. У мене тато був директором зоомагазину. Вдома було все, що хочеш: рибки, папуги, канарки, хом’ячки, білочки, бурундучки, морські свинки. У мене мавпа вдома була! У якомусь селі в жінки на подвір’ї жила мавпа. Їй син-моряк подарував. Жінка не знала, що з тою твариною робити, і та мавпа жила в собачій будці на ланцюгу. Мій тато її врятував: поїхав і викупив у цієї жінки. Я не скажу, що <у нас> те саме, що жити в джунглях, але все ж таки краще, ніж на ланцюгу в собачій будці.
— Ти грав у Луцьку в «КВК»?
— Інколи грав. «КВК» ми не називали, «КВН» називали. «КВК» не зовсім правильно. «КВН» — це назва телевізійної програми була, її розшифровували «Конкурс веселых и находчивых», а українською, щоб вийшов «КВН» — «Конкурс веселих та найкмітливіших».
— Який вигляд мав того часу музей атеїзму?
— Насправді, це був такий музей історії релігії і вірувань різних. Там були якісь знаряддя інквізиції, катувань. Я пам’ятаю, мене вразила штука, якою шкіру здирали з людей.
— Підземелля тоді були доступні для відвідувань?
— Підземелля було не розчищене. Зараз його трошки розчистили і це окрема, до речі, історія. Багато років його розчищав чоловік <Олег Виноградов> на голому ентузіазмі. У нього тут був клуб (ініціативна група «Ентузіаст» — ред.), і діти, молодь допомагали йому. Він тут жив навіть і проводив екскурсії, але його кілька років вже як не стало.
— Тобі відомо, звідки пішла назва Луцька?
— Назва Луцька, кажуть, пішла від слова «лук», бо раніше називалось місто Лучеськ Великий. І назва нібито пішла від того, що в нас річка Стир, яка як лук вигинається.
— Що іноземцю робити в місті?
— Іноземцям, якщо цікаво познайомитися з країною, можна їхати в будь-яке українське місто і щось там робити: ходити, дивитися, слухати і так далі. Те саме і в Луцьку.
— Як так сталося, що в тебе жодної пісні немає про Луцьк?
— У мене є, «Старий Луцьк» називається. Насправді, це зовсім свіжа історія. У Луцьку є баскетбольна команда, яка називалася «Волиньбаскет». Вони свого часу попросили нашу пісню «Лицарський хрест» як свій гімн. Тому що герб Волині — це хрест, формою він схожий на лицарський. У них <баскетболістів> такі хрести були на формі і зрозуміло, що <пісня> «Лицарський хрест» для них було те, що треба. От, але в силу різних обставин цієї команди не стало. Натомість з’явилась інша команда, яка називається «Старий Луцьк». Цього літа <2019 року> вони звернулися до мене з проханням дати дозвіл на використання пісні «Стара школа» в якості гімну. А я кажу: «Слухайте, може я спробую щось нове написати?» І вони кажуть: «Якщо ви погодитеся, ми будемо щасливі!» І от ми зараз з «Тартаком» записали цю пісню.
— Як виник гурт «Тартак»?
— В основному «Червона Рута» (всеукраїнський музичний фестиваль, який з 1989 року проводиться раз на два роки — ред.) дала старт «Тартаку.» Я виношував проєкт в собі, але ніяк не наважувався його реалізувати. І коли побачив оголошення, що буде відбірковий тур «Червоної Рути», я пішов подати заявку. Виявилося, що в заявці одразу треба написати склад учасників і назви пісень, які <вони> будуть виконувати. Ще цього всього не було. Пісні існували в моїй голові, але не <були> оформлені музично, бо не було музичного колективу. Мені треба було вписати імена учасників. Я вписав двох. Один з тих двох і досі не знає, що він був учасником першого складу «Тартака», бо я його з того часу не бачив.
Детальніше про мандрівку Луцьком віж Сашка Положинського у відео:
Про це пише Ukraїner.
Нагадаємо, у спецпроєкті «Амбасадори» відомі українці по-новому розкривають історію міст, де вони народились та виросли.
У дев’ятій історії співак та шоумен Олександр Положинський знайомить з рідним Луцьком.
Засновник гурту «Тартак» та проєкту «Був’є» пригадує своє дитинство у Луцьку та показує, як містечко з часом перетворилося на осередок сучасного мистецтва, прогресивної молоді та інклюзивної освіти. Побачити, яким тепер є Луцьк, разом з Олександром вирушив засновник проєкту Ukraїner Богдан Логвиненко.
Зелена зона у центральній частині Луцька — пам’ятка природи загальнодержавного значення ботанічний сад «Волинь». Він є чи найулюбленішим місцем для відпочинку та розваг лучан. Саме тут розташований один із неофіційних символів міста — скульптура «Луцьке слоненя», яку традиційно щороку перефарбовують місцеві ентузіасти.
Друкуємо розмову без змін:
— Ти часто бував у ботанічному саду?
— Я якийсь час займався народними танцями в Палаці піонерів (теперішній Палац учнівської молоді, розміщений біля саду — ред.). Узимку ми любили, коли йшли додому, на пакетах спускатися з гори. Тут <у ботанічному саду> якраз ландшафт такий, що можна було. Біля <скульптури> слона постійно тусувалися. До речі, слон постійно змінює своє забарвлення. Я не знаю, з чим це пов’язано. Можливо, кожна людина, яка має зайву фарбу, вважає своїм обов’язком пофарбувати слона. Це не дуже осучаснене місце, але мені подобається. Тут є якась своя атмосфера.
Освітньо-подієвий хаб «Молодіжний центр Волині» було створено як майданчик для заходів та програм, що формують знання, навички та цінності місцевої молоді. Громадський діяч Захар Ткачук впевнений, що громадян Луцька потрібно залучати до соціального життя, і молодіжний центр робить для цього усе можливе: «Тут може бути в середньому три події на день. Ви не знайдете <громадське> місце <у Луцьку>, де можна просто зібратися о дев’ятій-десятій годині вечора. Мерія і всі бібліотеки такі «пострадянські» закриваються о шостій вечора, і є питання: «Що далі робити?». Тому ми працюємо цілодобово. Думаємо хостел зробити, але поки що немає такої можливості. Якщо є спальник, то в нас тут ночують. Багато приїжджає молоді: ФРІ-шні обміни («Фундація регіональних ініціатив» — всеукраїнська молодіжна громадська організація — ред.), «Твоя країна» (некомерційний мережевий рух візитів по Україні — ред.), «БУР» («Будуємо Україну разом» — проєкт, який через волонтерство та подорожі розвиває серед молоді почуття довіри та відповідальності за свою країну — ред.). Тобто, вони як не мають де <заночувати>, ми кажемо: «Ну окей, ліжок немає, але думаємо ви впораєтеся».
— Яким було твоє дитинство?
— Я виріс серед тварин. У мене тато був директором зоомагазину. Вдома було все, що хочеш: рибки, папуги, канарки, хом’ячки, білочки, бурундучки, морські свинки. У мене мавпа вдома була! У якомусь селі в жінки на подвір’ї жила мавпа. Їй син-моряк подарував. Жінка не знала, що з тою твариною робити, і та мавпа жила в собачій будці на ланцюгу. Мій тато її врятував: поїхав і викупив у цієї жінки. Я не скажу, що <у нас> те саме, що жити в джунглях, але все ж таки краще, ніж на ланцюгу в собачій будці.
— Ти грав у Луцьку в «КВК»?
— Інколи грав. «КВК» ми не називали, «КВН» називали. «КВК» не зовсім правильно. «КВН» — це назва телевізійної програми була, її розшифровували «Конкурс веселых и находчивых», а українською, щоб вийшов «КВН» — «Конкурс веселих та найкмітливіших».
— Який вигляд мав того часу музей атеїзму?
— Насправді, це був такий музей історії релігії і вірувань різних. Там були якісь знаряддя інквізиції, катувань. Я пам’ятаю, мене вразила штука, якою шкіру здирали з людей.
— Підземелля тоді були доступні для відвідувань?
— Підземелля було не розчищене. Зараз його трошки розчистили і це окрема, до речі, історія. Багато років його розчищав чоловік <Олег Виноградов> на голому ентузіазмі. У нього тут був клуб (ініціативна група «Ентузіаст» — ред.), і діти, молодь допомагали йому. Він тут жив навіть і проводив екскурсії, але його кілька років вже як не стало.
— Тобі відомо, звідки пішла назва Луцька?
— Назва Луцька, кажуть, пішла від слова «лук», бо раніше називалось місто Лучеськ Великий. І назва нібито пішла від того, що в нас річка Стир, яка як лук вигинається.
— Що іноземцю робити в місті?
— Іноземцям, якщо цікаво познайомитися з країною, можна їхати в будь-яке українське місто і щось там робити: ходити, дивитися, слухати і так далі. Те саме і в Луцьку.
— Як так сталося, що в тебе жодної пісні немає про Луцьк?
— У мене є, «Старий Луцьк» називається. Насправді, це зовсім свіжа історія. У Луцьку є баскетбольна команда, яка називалася «Волиньбаскет». Вони свого часу попросили нашу пісню «Лицарський хрест» як свій гімн. Тому що герб Волині — це хрест, формою він схожий на лицарський. У них <баскетболістів> такі хрести були на формі і зрозуміло, що <пісня> «Лицарський хрест» для них було те, що треба. От, але в силу різних обставин цієї команди не стало. Натомість з’явилась інша команда, яка називається «Старий Луцьк». Цього літа <2019 року> вони звернулися до мене з проханням дати дозвіл на використання пісні «Стара школа» в якості гімну. А я кажу: «Слухайте, може я спробую щось нове написати?» І вони кажуть: «Якщо ви погодитеся, ми будемо щасливі!» І от ми зараз з «Тартаком» записали цю пісню.
— Як виник гурт «Тартак»?
— В основному «Червона Рута» (всеукраїнський музичний фестиваль, який з 1989 року проводиться раз на два роки — ред.) дала старт «Тартаку.» Я виношував проєкт в собі, але ніяк не наважувався його реалізувати. І коли побачив оголошення, що буде відбірковий тур «Червоної Рути», я пішов подати заявку. Виявилося, що в заявці одразу треба написати склад учасників і назви пісень, які <вони> будуть виконувати. Ще цього всього не було. Пісні існували в моїй голові, але не <були> оформлені музично, бо не було музичного колективу. Мені треба було вписати імена учасників. Я вписав двох. Один з тих двох і досі не знає, що він був учасником першого складу «Тартака», бо я його з того часу не бачив.
Детальніше про мандрівку Луцьком віж Сашка Положинського у відео:
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Коментарі: