Як відновити організм після COVID-19? Поради луцького лікаря

Здавалося б, коронавірус уже минув і ПЛР-тест показав негативний результат, але загальна слабкість, втома, біль у грудях, кашель чи задишка не дозволяють повернутися до звичного життя. Такий стан в людей, які перехворіли на COVID-19, може тривати місяцями.

Терапевт Луцької міської клінічної лікарні Олег Дзюбяк розповів Інформаційному агентству Волинські Новини про посткоронавірусний синдром, його симптоми, а також дав рекомендації для швидкого повернення до нормального життя тим, хто перехворів на COVID-19.

– Що це таке посткоронавірусний синдром?

– Британські дослідники визначають, що постковідний синдром – це симптоми, що розвиваються під час або після COVID-19 і тривають понад 12 тижнів.

– Чому він виникає?

– Варто визнати, що ми ще не знаємо, чому більшість із симптомів постковідного синдрому розвиваються. Власне, це спричиняє серйозні труднощі в лікуванні цього стану. Водночас спостереження свідчать про те, що більшість скарг і симптомів можуть минати самостійно через певний проміжок часу.

– Чим характеризується постковід, на що найчастіше скаржаться пацієнти?

– Експерти виділяють три групи симптомів тривалого коронавірусу. Поширені: втома, кашель, біль у грудях та суглобах, задишка. Менш поширені: труднощі з концентрацією уваги, депресія, біль у м’язах, головний біль, періодична лихоманка, прискорене серцебиття. Серйозні, але не настільки поширені симптоми: запалення серцевого м’яза, порушення функції легень, гостре ураження нирок, висип, випадіння волосся, проблеми зі сном, депресія, тривога, зміна настрою.

– Скільки часу триває посткоронавірусний синдром? Чи він притаманний усім, хто перехворів на COVID-19?

Американський Центр з контролю і профілактики захворювань у квітні і червні провів дослідження, з’ясувавши, що майже третина тих, хто легко перехворів на COVID-19, протягом двох-трьох тижнів після хвороби не повертаються до тієї норми здоров’я, яка була в них до інфекції. У людей, що перехворіли у важчій формі, прояви постковідного синдрому можуть спостерігатися набагато довше – навіть місяцями. Відсоток людей з постковідним синдромом варіює залежно від вікової групи: чим старша людина, чим більше в неї проблем зі здоров’ям, наприклад, хронічних захворювань – тим вищий ризик постковідної симптоматики.

– На що варто звернути увагу пацієнтам із постковідом? Які є загальні рекомендації щодо швидкого повернення до звичного життя?

Ігнорувати такий стан, зрозуміло, не можна. Навіть якщо всі аналізи – і комп’ютерна томографія, і ПЛР-тест – в нормі, все одно потрібно звертатися до свого лікаря, адже потрібно лікувати людину, а не аналізи. Можливо, COVID-19 спровокував аутоімунні або хронічні захворювання. І кожен випадок треба розглядати індивідуально, у кожного пацієнта цей стан проявляється по-різному. А можливо, у когось – і зовсім на психологічному рівні. Досі не виведена універсальна формула лікування, реабілітації, немає точного розуміння, як пацієнти будуть відчувати себе з роками.

ВООЗ випустила спеціальну інструкцію з самостійної реабілітації для тих, хто перехворів на коронавірус. Вона включає сім основних правил:

1. Контроль утрудненого дихання. За кілька тижнів дихання відновиться, якщо хворий буде активніше рухатися, виконувати дихальну гімнастику.

2. Заняття фізкультурою. Необхідно виконувати вправи для відновлення роботи легенів і органів дихання.

3. Відновлення голосу. У тих, хто перехворів на коронавірус, може пропасти голос. Якщо є можливість, треба намагатися більше і трохи голосніше говорити. Не треба розмовляти пошепки. Якщо відчули втому, потрібно знизити голос і говорити тихіше. Пити рідину рекомендується дрібними ковтками.

4. Труднощі під час ковтання. Їжа повинна бути подрібненою і приймати її треба маленькими порціями, ретельно прожовуючи.

5-6. Відновлення пам’яті, відхід від депресії і позбавлення почуття страху. Для відновлення пам’яті треба слухати приємну музику, з хорошим настроєм грати в різні ігри з головоломками. Дуже добре допомагає розгадування кросвордів. Антидепресанти можуть негативно вплинути на ослаблений імунітет людини. Впоратися з депресією допоможуть прогулянки на свіжому повітрі, виконання фізичних вправ. Майбутні справи треба планувати вранці, поділити на частини і записати в блокнот, куди можна заглядати протягом дня.

7. Візит до лікаря після одужання.

– Як можуть допомогти особі з постковідним синдромом члени родини?

Вони можуть обмежити джерела стресу. Зокрема, не зловживати переглядом інформаційних телепрограм, уникати частих розмов у побуті про COVID-19, допомагати підтримувати звичайний ритм життя з дотриманням режимів сну, відпочинку та харчування, разом займатися спортом, дотримуватися карантинних заходів, а також обмежити вживання алкоголю та цигарок.

– Коли врешті потрібно звернутися до лікаря?

Здебільшого пацієнти, у яких довгий час утримуються симптоми, можуть перебувати під наглядом лікаря в домашніх умовах або повернутися на роботу, наскільки це можливо у їхньому стані. Але є низка симптомів, при появі яких необхідно негайно звернутися за медичною допомогою:

– наростання задишки при фізичних навантаженнях або поява її в стані спокою;

– зниження рівня сатурації до менше ніж 90% (при вимірюванні пульсоксиметром);

– поява грудного болю серцевого походження (печіння або стискання в грудях, яке посилюється при фізичних навантаженнях);

– поява синюшності шкіри;

– синдром мультисистемного запалення у дітей (лихоманка, зниження артеріального тиску, поява висипу, діарея, багатократна блювота, гнійне запалення слизових оболонок очей, носа чи рота).

– У чому суть лікарської допомоги хворим із постковідом?

Здебільшого, коли симптоми незначні, не потрібно проводити додаткових обстежень. Іноді, коли попереднє тестування не проводили, варто вдатися до ПЛР або ІФА-тестування для підтвердження коронавірусного захворювання. В окремих ситуаціях «під маскою» постковідного синдрому може приховуватися дебют чи прогресування іншого захворювання, яке важливо вчасно виявити.

Після виписки зі стаціонару, де проходило лікування, візит до сімейного лікаря є обов’язковим. Більше того, доцільно зробити низку лабораторних аналізів крові та досліджень, аби виявити можливі проблеми та ускладнення після захворювання. Водночас лікар погодить продовження та модифікацію лікування, яке було отримано в лікарні, аби швидше відновити організм.