Чому українці відмовляються виїжджати зі знищених міст

Сотні цивільних залишаються в зоні бойових дій та прифронтових містах попри постійну небезпеку. Через велику кількість дітей, які живуть під обстрілами, у деяких регіонах місцева влада була змушена оголосити примусову евакуацію в жовтні 2023 року.

Про це розповіла кандидатка психологічних наук, психологиня ГО "Центр психологічної допомоги "Конфіденс" Ольга Літвінова, пише ТСН.

Скільки дітей живуть в зоні бойових дій
Російська армія обстрілює міста по всій Україні понад півтора роки. Однак на деяких територіях, наближених до лінії фронту, вибухи лунають чи не цілодобово. Крім того, у прифронтових містах та селах часто немає води, світла та газу, а взимку не буде й тепла.

Херсонщина
Через війну страждають маленькі жителі Херсона. Під постійними обстрілами, за останніми даними, мешкають 5 500 дітей. 24 жовтня уряд оголосив про примусове вивезення дітей з трьох районів Херсонської області через значне посилення артилерійських обстрілів та авіаударів.

Примусова евакуація не означає, що дітей відбирають. Їх повинен супроводжувати принаймні один із батьків чи законних опікунів. Волонтери кажуть, що найскладніше – це вмовити їх погодитися та вивезти дітей.

Донеччина
Станом на початок жовтня в Донецькій області залишалося 40 576 дітей. Більшість із них мешкають у відносно віддалених від фронту населених пунктах. Примусова евакуація там розпочалася 7 квітня. За цей час були випадки переховування дітей. Зокрема, у Бахмуті дорослі, які самі не хотіли виїжджати, ховали своїх дітей за іншими адресами, щоб представники влади не змогли їх евакуювати.

Харківщина
У містах і селах на Харківщині, які розташовані ближче до лінії фронту, стає дедалі небезпечніше. Обстріли не припиняються. Крім того, зберігається високий рівень мінної небезпеки. У жовтні місцева влада оголосила примусову евакуацію дітей з 10 населених пунктів Куп'янської, Кіндрашівської та Курилівської громад. Там перебуває загалом 275 дітей.

Запоріжжя
На Запоріжжі у жовтні примусова евакуація завершилася. У прифронтових населених пунктах Пологівського та Василівського районів, які окупанти щодня накривають обстрілами, залишалося 59 дітей. Усіх неповнолітніх вивезли. Утім, деякі сім’ї довелось вивозити кілька разів, бо вони поверталися. Найчастіше, щоб наглядати за обійстям та збирати врожай на городі.

Кількість дорослих, які залишаються в зоні бойових дій та на прифронтових територіях значно більша. Наприклад, лише в Авдіївці на Донеччині, за яку точаться бої, проживає близько 1 600 цивільних мешканців. Через постійні обстріли постачання продуктів харчування та гуманітарної допомоги туди припинили.

Чому люди залишаються у зоні бойових дій
Кандидатка психологічних наук, психологиня ГО "Центр психологічної допомоги "Конфіденс" Ольга Літвінова у коментарі сайту ТСН.ua розповіла, що виїхати ти покинути свою домівку, де ти народився, будував своє життя та плани, це дуже складний крок. Не всі люди можуть зробити його одразу.

“Людям, які багато чого вклали туди, здається, якщо вони це покинуть, то більше нічого не будуть мати. Це люди, для яких прив’язка до матеріальних цінностей є більш важливою. А є ті, хто розуміє: війна – це небезпека для життя і головне рятувати себе, своїх дітей, бо це головні цінності. Але для цього потрібно мати певну сміливість”, – каже Ольга Літвінова.

У людей, які залишаються у зоні бойових дій та живуть у небезпеці, безумовно є страх, пояснює психологиня. Водночас вони бояться того, що буде далі.

“Кому я потрібен? Що мене чекає поза мого звичного життя, навіть такого небезпечного? Людям, які виїжджають, слід розуміти, що в більшості ми маємо покладатися на себе, свій досвід, вміння та знання. Звісно, ми розраховуємо, що нам будуть допомагати, що хтось нам протягне руку помочі. Але все одно це вже не буде звичним життям”, – розповіла Ольга Літвінова.