Повернувся з-за кордону, щоб захищати Україну: історія прикордонника з Волині

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення Росії, 23-річний житель Волині Дмитро Божко працював водієм міжнародних перевезень у Нідерландах. Згодом він повернувся в Україну та вступив до Волинського прикордонного загону. Відтоді військовий пройшов три ротації на сході та півночі країни.

Про бойовий шлях військовослужбовця на позивний "Дальнобой" розповіли у Волинському прикордонному загоні.

Дмитро родом із села Зарудчі Любешівської громади, що поблизу кордону з Білоруссю. Після закінчення місцевої школи він здобув фах механіка у Любешівському технічному фаховому коледжі, однак працювати за спеціальністю не став. Спершу їздив на заробітки до Польщі, а згодом отримав водійські категорії й почав здійснювати міжнародні вантажні перевезення країнами Європи.

Звістка про повномасштабне вторгнення застала його в Амстердамі.

"Я кілька тижнів не міг нормально працювати. Весь час думав про наших людей, які кинулися боронити державу. Розумів, що в мене все є, а в Україні багато хто потребує допомоги. Тому вирішив повернутися", — згадує Дмитро.

Після повернення в Україну він побачив оголошення про набір до Волинського прикордонного загону, звернувся до відділу рекрутингу й уже за кілька днів приєднався до прикордонної комендатури швидкого реагування, яка тоді формувалася.



Після кількох місяців підготовки підрозділ вирушив у першу ротацію на Донеччину — під Авдіївку. Дмитро служив водієм тилового забезпечення, за що побратими дали йому позивний "Дальнобой".

Під час першої ротації він доставляв на позиції особовий склад, боєкомплект, воду та продовольство.

Після чотирьох місяців служби підрозділ повернувся на Волинь для відновлення, а згодом знову вирушив на схід. Цього разу Дмитро виконував завдання з евакуації військових під час боїв за Авдіївку.

"Доводилося підбирати хлопців, які виходили з Авдіївки. Незалежно від того, чи це були прикордонники, чи військовослужбовці суміжних підрозділів, усіх намагався забрати та евакуювати. Головне було не заблукати і не потрапити під ворожий обстріл", — розповідає військовий.



Пізніше підрозділ продовжив виконувати бойові завдання поблизу Новомихайлівки на Донеччині. Через постійні обстріли транспорт не міг під’їжджати безпосередньо до позицій, тому воду, боєкомплект та інше необхідне спорядження доводилося переносити пішки.

Найдовша, третя, ротація проходила на Харківщині поблизу державного кордону з Росією. Там Дмитро також виконував обов’язки водія.

За словами військовослужбовця, саме війна навчила його по-справжньому цінувати час і моменти життя. Він переконаний, що для військового водія найважливіше — бути уважним, спритним і швидко реагувати на зміну обстановки.

Після трьох ротацій Дмитро майже рік служив у тилу неподалік рідного дому, однак згодом добровільно повернувся до бойового підрозділу.

Після перемоги він мріє збудувати власний будинок, створити сім’ю та мати стабільну роботу. А найближчим часом планує здійснити ще одну, мирну мрію — відвідати Одесу.

Підписуйтесь на наш Facebook та Telegram-канал , щоб бути в курсі найважливіших подій.