«Я сюди більше не приїду», - полтавська журналістка про перше враження про Луцьк

Полтавська журналістка Олена Ліпошко поділилася першим враженням після відвідин Луцька.

Про це вона розповіла Волинському інформаційному порталу.

«ЗАМОК ЛЮБАРТА ВЕЛИЧЧЮ НЕ ВРАЗИВ»

«Перше враження було, якщо чесно, таке: я сюди більше не приїду. Бо Луцьк одразу здався брудним і непривітним, кав’ярні вранці, як тільки ми приїхали, були зачинені. Ми приїхали в неділю. Було дуже похмуро і сіро. Але вже в понеділок вулиці прибрали, з’явилися люди, стало веселіше», - розповіла журналістка.

І відзначила луцькі підземелля і екскурсовода, який показав їх туристам.

«Моя колега була вражена замком Любарта. Але для мене це вже п’ятий замок, то мені з-поміж усіх він здався найбільш чистим і доглянутим, але якоюсь величчю не вразив. Сподобався, натомість, музей дзвонів», - продовжила жінка.

«ПОБАЧИЛА, НАРЕШТІ, ТАК ЗВАНІ «ТРУСИ»

І зазначила:

«Здивувало те, що транспорт у Луцьку вдень їздить дуже добре, але вночі, коли ми приїхали, то довелося брати таксі».
Вона пояснила, що вразив її і фонтан-ковзанка на Театральному майдані.

«Побачила, нарешті, так звані «труси», про які до того мені вже розповідала моя колега на одному з тренінгів. Так лучани назвали святкову ілюмінацію з символом міста – фортецею».
Не оминула вона й луцьких парадоксів:

«У вас біля театру імені Тараса Шевченка встановлений пам’ятник Лесі Українці, а поруч із головним корпусом університету, названого в її честь, – пам’ятник Тарасові Шевченку. Вразило і те, що, коли гуляли парком, то за п'ять хвилин ходьби від центру побачили річку Стир, і нам розповіли, що далі вже закінчується місто».

Журналістка резюмувала:

«Не вразив, чомусь, місцевий так званий будинок із химерами. Не зрозуміли ми місцевого скульптора Голованя, якщо чесно. Але в Луцьк точно ще повернуся. Можливо, влітку цього року, можливо, наступного. Бо Луцьк, як чоловік. Його відразу «наскоком» не візьмеш, треба брати поступово».