«Там нема від чого хворіти. Ні людям, ні коням, ні мишам!» РЕПОРТАЖ ЗІ СЛУХАНЬ ПРО СМОРІД

213 лучан.

Саме такою виявилася кількість мешканців Луцька, які вважають проблему смороду достойною, аби покинути інші справи та прийти на громадські обговорення.

Про те, як луцька громада «слухала» про сморід – у репортажі «Волинь24».

ПОЧАТОК: УСІ КВИТКИ ПРОДАНО?

Захід організували в Будинку культури мікрорайону Вересневе місцеві активісти. Зала – невеличка, і вже за півгодини до запланованого початку – усі місця зайняті. Активісти проводять реєстрацію та видають блакитні папірці – картки для голосування.

На правах господаря один із членів оргкомітету Дмитро Климук зустрічає представників влади. З обміну рукостисканнями і усмішками видається: не так вже сильно і сердиться на Григорія Пустовіта за те, що «завернув» першу спробу провести слухання. Справа в тому, що поки активісти збирали необхідні підписи для організації громадських слухань, у місті вкотре змінилася влада і в.о. мера Пустовіт не захотів приймати документи, оформлені на ім’я в.о. мера Поліщука. Тож довелося збирати підписи повторно…

Із невеличкою затримкою в кілька хвилин на сцену зали виходить Пустовіт, Поліщук, заммера Костянтин Петрочук та двоє активістів. Займають місця в президії.

«Ми проводимо громадські слухання на тему «Звіт місцевої ради про те, що було зроблено для ліквідації проблеми смороду та можливої екологічної катастрофи, причиною якої є діяльність ТОВ «Біопаливно-енергетична компанія», – розпочав Григорій Пустовіт.

Розповів про те, що ж таке громадські слухання і які наслідки будуть мати прийняті рішення. Якщо коротко – дорадчі. Тобто громада підкаже депутатам, на які питання звернути увагу. А от що з прийнятого піде в роботу – вирішувати будуть лише самі депутати.

«Питання неправильно поставили. Дозвольте скажу», – перший вигук із залу. Чоловік пропонує забрати з теми обговорення підприємство «БІО ПЕК» і поговорити загалом про причини смороду у Луцьку. Мовляв, при такому формулюванні слухання можна закривати, бо ж все вже відомо і без обговорень.

«Під такою темою підписалося майже п’ять тисяч лучан», – відповів Дмитро Климук. І запропонував невдоволеним зібрати свої підписи під своєю темою і провести інші громадські слухання.

Наполігши, що тему змінювати не можна, Григорій Пустовіт поставив на голосування порядок денний. У залі – лише кілька десятків піднятих рук із картками. Неочікувано мало голосів.

«Якщо ми не проголосуємо за порядок денний, це означає, що в нас не смердить, всім все подобається…» – коментує ситуацію Климук, розуміючи, що захід – на межі зриву.

«Привели своїх працівників, і вони голосують, як хазяєва скажуть», – найголосніші активісти нарікали, що в залі окрім мешканців Вересневого виявилися працівники підприємства. Ті, в свою чергу, не менш емоційно наполягають: досить «вішати усіх собак» на завод.

Регламент та інші організаційні питання розглядали понад годину. Емоції, звинувачення, образи зашкалювали. Питання «А що ж робити, щоб не було смороду» за першу годину не прозвучало жодного разу.



«ЗРОБИЛИ БАГАТО», – ВЛАДА

За півтори години після початку слухань зрештою взяв слово перший спікер. Григорій Пустовіт озвучив звіт міської влади про боротьбу зі смородом.

«Перш за все хочу сказати, що проблема запахів виникла не вчора, не позавчора. Від запахів ми потерпали в минулому році. Довгий період мешканці Луцька не знали основну причину, звідки запах», – розпочав промову в.о. мера.

Пустовіт навів статистику звернень зі скаргами на сморід, яка показує, що проблема зменшує обороти: у квітні – 77, травні – 689, червні – 530, липні – 215.

Каже: проблему повністю не вирішили, але зробили багато. В озвученому переліку – купа вихідних номерів листів, в яких влада зверталася і до місцевих спеціалістів, і навіть у відповідні Міністерства.

«Я не буду говорити, що тільки біопаливний і цукровий завод є причиною проблеми. Є несумлінні керівники м’ясопереробних комбінатів. Ми виявили, як закопуються решти тварин в землю на території м’ясокомбінатів. Ми знаємо про зливання нечистот у невстановлених місцях. Буквально завтра-післязавтра біля каналізаційних люків на вул. Мамсурова буде встановлена будка, і буде вестися облік усіх, хто скидає нечистоти», – розповів Григорій Пустовіт.



СМЕРДИТЬ ТАК… ЧИ НЕ ТАК?

Наступними до мікрофона запросили представників Гнідавського цукрового заводу та підприємства «БІО ПЕК».

«Завод має всі дозволи і документи за винятком одного – дозволу на викиди в атмосферне повітря. Для того, щоб отримати цей дозвіл, необхідно було запустити підприємство і визначити джерела викидів», – запевнив директор ТОВ «БІО ПЕК» Юрій Проник.

На підтвердження протягом усіх громадських слухань на екрані демонстрували дозвільну документацію. «На он тому документі дати немає», – однаково недовірливо вдивлялися в екран активісти.

Із собою представник заводу приніс пляшки із бардою та сертифікований прилад, який за потреби показав би, що в барді немає шкідливих речовин.

Відкрита пляшка «пустила» у зал запах. Думки учасників знову розділилися: одні «фЕкали»: «Воно!», інші – навпаки взялися стверджувати, що запах не схожий на той, який турбує лучан.

«Почуйте мене. Ми зробили аналіз барди і зрозуміли, що скидати її на поля фільтрації – гріх. Це надзвичайно цінний продукт, який містить багато корисних мікроелементів і має використовуватись для підживлення ґрунтів. І ми наголошуємо: коли завод відновить роботу, барду не будуть скидати на відстійники!» – намагався перекричати людей керівник підприємства.

Юрій Проник додав: кінцеве слово зараз – за міською владою, яка має збудувати каналізацію, щоб на поля фільтрації не потрапляла не тільки барда, а й фекалії з людських помешкань.



БІДА – НЕ ОДНА

Прозвітуватися про роботу екологічної інспекції прийшов на слухання і головний еколог Волині Олександр Ткачук.

Він озвучив повний перелік джерел, які провокували неприємний запах у Луцьку. Окрім фільтраційних полів цукрового заводу, це – відсутність очисних споруд у Гіркій Полонці, звідки зливали відходи у Чорногузку та у Княгининку і Рокинях, які зливали у Стир.

Іншими «епіцентрами» смороду еколог назвав міські очисні споруди у Липлянах, сміттєзвалище у Брищі та каналізаційно-насосні станції, які в процесі роботи «викидають гази в атмосферу». А ще серед причин – несанкціоновані зливи в міську каналізацію.

Еколог наголосив: треба негайно виділяти кошти на вирішення цих проблем, інакше на місто дійсно чекає екологічне лихо.



ХВОРІ МИШІ І НЕВРОЖАЙ КАБАЧКІВ

Наприкінці заходу учасники обмінялися питаннями-відповідями. Якщо відверто, насправді – черговими порціями звинувачень і власних переконань.

Одним із перших прозвучало запитання до керівника екологічної інспекції: чи винесли приписи про призупинення діяльності усім порушникам, яких назвали серед джерел поширення неприємних запахів. «Роботу призупинив тільки «БІО ПЕК». Інші об’єкти не можуть, вони – стратегічні», – відповів Олександр Ткачук.

Був присутнім на заході і представник фірми, яка готувала дозвільну документацію на початок роботи заводу «БІО ПЕК». На черговий закид про погіршення здоров’я мешканців сусідніх районів, він взяв слово.

«Хоч хтось із присутніх може сказати, яка така небезпечна речовина є на заводі, що від цього хворіють? Ми провели всі заміри, всі розрахунки. Там немає таких речовин, від яких хворіють люди, чи коні, чи діти!» – запевнив чоловік.

Йому не повірили. Вигуки з залу аргументували недовіру: чоловік не живе біля відстійників, і знати правди не може.

«Хто вам сказав, що смердить документація, яку ми тут розглядаємо? Смердить повітря!А причина – досить проста. Роками накопичувалася вся ця гадость, а завод всього-навсьго прискорив. Пане Пустовіт, ви кажете, що смерділо 4-5 років? Я живу тут недовго: якихось 18 років. Давайте говорити правду. Смерділо завжди! Більше, менше, але смерділо. Жом, відстійники, каналізація… Спочатку люди переорювали цю землю, садили там городи, перемішували те все. Зараз, думаю, навряд чи там хтось садить…» – поділився міркуваннями мешканець Полонки.

«Та садять!» – заперечили присутні.

Інший мешканець, підтверджуючи, що городину на «смердючій» території таки вирощують, поскаржився, що цього року у нього не виросли кабачки… Винуватив «хімію» у скидах заводу.



ПРО ЩО ДОМОВИЛИСЬ?

Після емоційного обговорення Дмитро Климук зачитав проект резолюції, яку напрацював оргкомітет.

Представники заводу – проти. Наполягають, щоб додали кілька моментів.

По-перше, вимогу, щоб на фільтраційні поля не зливали фекальні каналізації з Вересневого. По-друге, заборонити зливати туди і барду.

Ще один момент: зафіксувати на папері, що громада не проти законної діяльності підприємства «БІО ПЕК».

Пропозиції від оргкомітету: зобов’язати міськраду прозвітуватися, як будується каналізація на Вересневому. А також – забезпечити охорону фільтраційних полів, щоб бачити, що туди зливають.

«Як міськрада може забезпечити охорону? Та ще й об’єкта, який – в Луцькому районі?» – тихо зітхає зі сцени Костянтин Петрочук. Та публічно всі погоджуються: люди просять в депутатів – депутати вислухають.

На годинниках – 21.30.

Люди повеселішали і з помітним ентузіазмом залишають задушливу залу.

«Вже футбол кінчився…» – чути сумне зітхання в одному кутку.

«Мала сьогодні м’ясо тушити…» – резюмує слухання жінка в іншому.



* * *

Від Палацу культури Вересневого прямую за невеличкою купкою людей. Чую: на емоціях обговорюють почуте на слуханнях.

«Свиня тоже смердить, але ж ковбаса вкусна!» – піджартовує одна з жінок.

З контексту розмови розумію: працівники заводу. Доганяю, щоб між іншим розпитати, хто ж їх «загнав» на захід і що з того мають…

Та, виявляється, серед працівників – не менше революціонерів, готових відстоювати і свою позицію.

«Спихнули все на завод. Совісті не мають! Ми працюємо тут і, думаєте, не бачимо, де і що робиться? Така ситуація тепер… але все наладиться. Нас ні одного чоловіка не звільнили. Працюємо і працювати будем! А тих, «актівістів», хотілося б спитати, з чого вони пенсії получати збираються, як всі заводи по Україні позакривають…»

Людмила ЯВОРСЬКА (для «Волинь24»)