Муха. Гітара. І ... «шерше ля фам». ОБЛИЧЧЯ МІСТА

22
212
Муха. Гітара. І ... «шерше ля фам». ОБЛИЧЧЯ МІСТА
Інтернат. Хвороба. Наркотики. Тюрма. "Не та" жінка... Хто він: луцький бард, волоцюга чи невиправний романтик?

Його тисячі разів хтось із вас зустрічав на вулицях міста. Чи на зупинці. Чи в місцевому барі. Чи поміж базарними рядами. Але завжди - з гітарою. Він вважає себе вуличним музикантом і каже, що до скону ним залишиться... Більше вуличного справді знайти годі.

Із років 12-ти Олександра кличуть Мухою. Десь відтоді він нерозлучний із гітарою. Хоча я переконана, більшість людей, які "знають" Муху, навіть не відають, що він - Олександр і що прізвище в нього - Мухін...

Поки він виводив "Тєбє, мая паслєдняя любовь", я намагалася за його обвітреною душою роздивитися щось більше за звичайного луцького волоцюгу з гітарою.


***
Написати про Муху виявилося непросто. Випадково побачивши його на зупинці, прошу про "інтерв'ю". Це був ранок. Чоловік галантно знайомиться. Записує мій номер телефону і обіцяє "завтра обов'язково" зустрітися. А завтра мобільний - уже "не абонент"...

Згодом він знову обіцятиме, вибачатиметься і вкотре зникатиме на кілька наступних днів. І якби не порвана струна до його гітари, може, спробувати розговорити вуличного барда і не вдалося.

"Я тут під ЦУМом. Струну треба купити. Вона просила почекати (певне, продавчиня, - авт.). Якщо ти близько, то підходь", - несподівано почую одного дня щось інше за довгі гудки.

"Давай спочатку струну куплю. Бо не так звучить", - киває Муха на свою гітару під час зустрічі.

Йду за ним у ЦУМ. Не встигає він переступити поріг магазину, як охоронці повертають голови. Помітивши, що я жваво з ним розмовляю, все таки не підходять. Але тут Муха починає перебирати струни гітари і наспівувати щось зі свого, видно, улюбленого шансону...

"Тільки не грай", - стримано, але жваво перегородить дорогу небажаному відвідувачеві кремезний чоловік у білій сорочці. Муха погоджується і затихає. А я тішуся: ловити на собі "великі очі" сторонніх людей не дуже приємно. І почуваєшся так, наче заходиш у клітку з левами: от-от на тебе хтось кинеться.

***
Він виріс у луцьких дворах спершу на Молоді, потім на Відродження. Вчився у школі-інтернат на Дубнівській, потім у школі №22, №15. Першу гітару Олександрові купила мама. І вона була циганською.

"Я почув, як хлопці грають - і все. Мою першу гітару мамка купила у циганів, які жили біля нас. Я тоді в 6-му класі вчився", - розповідає Муха.

Окрім мами, у сім'ї був ще вітчим (батьки розлучилися, коли йому було півроку) і старший брат, нині вже покійний.

Як виявилося, той, хто називає себе на все життя вуличним музикантом, має цілком "світську" і навіть буденну професію:

"Я облицювальник-плиточник. В ПТУ вчився. Так вийшло, що потім захворів запаленням кори головного мозку. Стовбуровий енцефаліт це називається. Лікували гормонами, через це мене так рознесло. ...Якщо чесно, міг би піти на перекомісію, і вони не мали б права мені відмовити", - прохрипшим дорешти голосом виливає мені душу Муха.

"Цілу ніч співав, трохи не того", - раз-по-раз він перепрошуватиме і за те, що голос "сів", і за те, що мусить грати з порваною струною. А спогади про себе перериватиме то Цоєм, то Меладзе, то Кругом...

Тепер він грає найчастіше "біля ночніків" (під нічними клубами тобто). Каже, цієї ночі відпрацьовував "Версаль". Заробив непогано, до 600 гривень.

Його музика - це шансон. А перша пісня, яку 12-річним підлітком підслухав у дворі й навчився грати на тій циганській гітарі, - "Голубі лєтят над нашей зоной"...


***
Насправді була у його житті навіть зона. І там, зізнається, рятувала гітара.

Доля спокусила Муху не лише на заробітки під "ночніками", на шансон, а й на наркотики. Саме за розповсюдження наркотиків у 2011-му був засуджений. Із 3,5 відсидів 2,5 року. Каже, у Цуманській колонії "давав концерти". Сьогодні від наркотиків відхрещується. "Просто пройшов програму реабілітації", - додає.

Вуличне життя добряче потріпало оцього вчорашнього підлітка, який закохався в "Голубі лєтят над нашей зоной". Але коли у Мухи запитуєш, чи є щось у його 35-річному житті таке, про що він шкодує, він міцно затягується цигаркою, думає кілька хвилин, а тоді каже: "Я б не жив з тією жінкою..."

Від колишньої коханої, з якою 10 років прожив у громадському шлюбі, у Олександра, за його словами, є навіть двоє дітей. Дочка - в Росії, син хворіє і росте й виховується у голобському інтернаті.
"А я провідую", - зітхає Муха.

І ти не знаєш, де у його розповіді правда, де напівправда, а де вимисел.

***
Ми розмовляли у сквері за квітковим ринком. Він грав. Люди оглядалися. Більше на мене, ніж на нього. Так наче фотографувати таких, як він, неймовірний злочин, а ще більше - розмовляти з ним "по душах". І тому, як тільки Муха брав гітару до рук, я постійно чекала, що з вікна сусіднього будинку от-от озветься хтось невдоволений його шансоном...

Не все так погано, переконуватиме мене за мить той же Муха. У його житті є й такі, які готові йому допомогти. Скажімо, Богдан Гембік, луцький музикант і майстер, що знається на гітарах, завжди безплатно ремонтує його биті життям музичні інструменти.

"Просто я ще пацаном приходив до нього у гурток проситися. А він не взяв... Через наколки (демонструє "розписані" пальці та зап'ястя, - авт.). Вони з 12 років у мене. Пройшли роки - і я навчився сам", - перебираючи струни поринатиме у спогади мій співрозмовник.


***
Я подякувала б Мусі. Не за Круга, і навіть не за Цоя, і навіть не за його босяцько-романтичне "розумієш, Альонка". Напевне, за можливість побачити Луцьк його очима. Буквально: пройтися вулицею (наче ви добрі друзі) з тим, від кого більшість людей відвертають голови. Помічати, як на тебе скоса поглядають і посміхуються "в комір". Зайти з ним у крутий магазин і почути за спиною "Не грай" чи "Вийди"... Спробувати його життя, хоча б на одну соту чи навіть тисячну. Щоб зрозуміти, що ОБЛИЧЧЯ МІСТА буває і таким...

Олена ЛІВІЦЬКА
Фото автора


Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
212

Коментарі:


  • Статус коментування: постмодерація для зареєстрованих користувачів, премодерація для незареєстрованих
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Цікавий тип. Аби ще рух почав в житті, то б може і музикантом хорошим би б був
Відповісти
Класна стаття
Відповісти
Я теж збирався з ним порозмовляти , але його вже вгостили і він все співав ....ДЯКУЮ за матеріал --- і такі теми треба висвітлювати .
Відповісти
Нормальна людина, заробляє тим що грає. В Європі багато таких. Не краде, не віджимає, закон не порушує, іноді розважає люд своєю музикою. Що від нього ще хотіти. Удачі тобі, Саня Мухін.
Відповісти
Дуже гарна стаття, дякую! І так це звісно одне із облич Луцька, яких знає кожен! Із не прлстою долею і з обвітренним життям обличчям. Хороше, просте та душевне інтерв'ю недивлячись на шансон)
Відповісти
Він насправді прекрасна людина!!! А краса його в тому, що він справжній, щирий, відвертий!!! Дуже багато людей, нажаль, уже й забули що це таке...((
Відповісти
Та муділка цей чорт. Грає гівно і пропагує зоновську тєму. Барижив наркотою. Шо ви всі за бред несете?
Відповісти
Олена, який ви не компетентний і безтактний журналіст. Ви пишете про Муху, як про "отброс общества", що від нього голови відвертають... Це усе ваші видумуки. Я працюю в цумі і Муха там частий гість, ніхто і ніколи його не виганяв, нікого там не дивує його присутність, а чим він повинен так привертати свою увагу?!..він якось дивно виглядає!?!?! На вулицях міста його знають усі, хлопці часто вітаються з ним за руку, запрошують до столу, пригощають... Вся ваша стаття, це бред. Якщо вчились на журналіста, то мали б знати, про поняття журналістська етика...
Відповісти
САШКА - хороша людина, з ЦУМа , звичайно, що виженуть як почне ходити по бутіках((((, і охоронці будуть дивитися косо!!!Це правда, хлоча Сашка нормальна людина, так склалося життя. Доречі старші класи він вчився в вечірній школі.
Відповісти
Оленка - ти молодчинка... дуже тонка тема і дуже класно описана. читаєш - і захоплюєшся.
Відповісти
Напишу як є!Часто бачив його у місті і завжди було цікаво хто це ? Потім так вийшло що коли він співав зі мною сиділи люди які знали про нього все,і мені сказали що він що його жінка алкоголікі і в них є дитина яку вони здали в інтернат!Після цих слів я став дивитись на нього інакше!Згоден кожен заробляю як може,але за дитину я цього вчинку нерозумію!А можливо я незнаю всієї ситуаці,нехочу грибсти чуже гівно,просто написав як знаю!
Відповісти
Нормальний пацан !
Відповісти
Йому треба в ДНР,там його слухач.
Відповісти
Тебе в обличчі Луцька ніколи не буде, а Він зостанеться, яким би не був... Заздри...
Відповісти
Дуже часто забивпє косяк прямо посеред людей на вулиці,а люди в нас добрі,таких бити потрібно.
Відповісти
Позавідував)))
Відповісти
Гарно написано. Читала з задоволенням. Автор молодець!!!
Відповісти
Чоткий пацан! Люблю йому підспівувати за століком.
Відповісти
цей падла урод у мене 5 євро вкрав паскуда на автостанції! Надіюсь пішли вони на водяру яка хоч трошки але вкоротила йому віку і вбила пару мільйонів нейронів у його мозку!
Відповісти
Ніколи б не подумала, що Муха десь небажаний гість у Луцьку. Раніше він ходив в джинсах та футболці, а нині в смокінгу - романтик! Я обожнюю миті, коли зтикаюсь з ним. Завжди наспівує щось компліментне. Хто до нього відноситься як до бродяги?
Відповісти
ну класичний фраєр - профукав всьо шо можна і в 35 хоч бери вмирай, бо старість ось-ось чекає невесела. чи його діти глядітимуть, як з інретнату вийдуть?
Ей, фраєра в пагонах, - візьміть його в паліцію!
Відповісти
https://www.facebook.com/criteriaforfuture/posts/1785954261428957
Відповісти

© 2024. Усі права захищені. Повна або часткова перепублікація матеріалів можлива лише за дотримання таких умов: 1) гіперпосилання на «Волинь24» стоїть не нижче другого абзацу; 2) з моменту публікації на «Волинь24» минуло не менше трьох годин; 3) у кінці матеріалу на «Волинь24» немає позначки «Передрук заборонений».

Віртуальний хостинг сайтів HyperHost.ua в Україні