Очі з чистого льону для …Марії Магдалини: лучанка відкрила виставку ікон у Лаврі

Святий Миколай, Ісус Христос, Богородиця – шовком, льоном чи акрилом… Юлія Токарська презентувала унікальні ікони з домашньої колекції.

Роботи лучанки Юлії Токарської з 17 грудня стрічатимуть кожного, хто переступить поріг одного з найдивовижніших храмів у серці українського православ’я. Вишиті ікони та картини дивуватимуть відвідувачів Трапезної палати церкви преподобних Антонія та Феодосія Печерських на території Києво-Печерської Лаври.

ЯК ВОНО, «МАЛЮВАТИ ГОЛКОЮ»?

Юлії Токарській вдалося вразити вибагливу столичну публіку. Роботи майстрині вперше демонструються на теренах столиці.

Над образами Св. Миколая, Богородиці, Ісуса Христа, Марії Магдалини та інших святих лучанка працювала роками. Вишивки – особливі, тому що лики святих вишиті гладдю шовком, акрилом, льоном та люрексом, а ця техніка вимагає надзвичайно ретельної роботи і неабиякого терпіння.

«Я дуже втішена тим, що ця виставка відбувається на території Лаври. Для мене то місце неабиякої сили, потужної енергетики. Місце, в якому можна черпати натхнення до життя», - розповіла Юлія під час відкриття виставки, яке відбулося 17 грудня.



Зі слів майстрині, вишивати вона стала випадково, коли 20 років тому, будучи на ту пору вагітною, вирішила зайнятися чимось для душі.

«Просто побачила, як одна жінка вишиває, і дуже захотілося і собі…» - так у її життя прийшла вишивка.

А згодом жінка освоїла техніку вишивання гладдю.

«Якщо ви звернули увагу на ікони, що вишиті хрестиком, там лики святих – то фотографії. Тут же ти маєш змогу фактично «малювати голкою». Нитки, які я використовую (а це шовк, акрил, люрекс) дозволяють гратися кольорами. У мене може бути в одній пташечці – сто кольорів… Це – моя техніка, те, що мені подобається. Я не люблю бути, як усі. В тому мій характер», - розповідає жінка.



СПОЧАТКУ ВНУТРІШНЯ МОЛИТВА, ПОТІМ ЕСКІЗ, ТОДІ - БЛАГОСЛОВЕННЯ

Саме ікони займають особливе місце серед захоплень луцької майстрині. Хоча вишивати їх дуже непросто.

«У мене буває, що ікона «не йде». Я навіть не знаю, як це пояснити. Просто не виходить. Тоді я відкладаю цю справу, щоби знову в якусь хвилину мені захотілося до неї повернутися. Кожна ікона – рік, два, півтора, найменше – десять місяців. Традиційно спершу натхнення, духовна потреба, бажання, потім якась внутрішня молитва, далі з’являється ескіз, тоді малюнок, потім ти береш благословення… І тільки тоді починаєш вишивати. Якщо вона твоя», - каже Юлія Токарська.



Секрет її ікон, переконана лучанка, - не тільки у майстерності, а й у древності техніки: у Китаї вишивали шовком дві тисячі років тому.

«Я взагалі думаю, що це – найдавніше мистецтво. Відколи з’явилася жінка, відтоді є і вишивка. Бо як тільки вона стала зшивати дві шкури в одну, так їй і захотілося їх прикрасити», - всміхається Юлія.

«Її» це образ чи ні, жінка розуміє «з перших стібків». Найдовше, каже, працювала на образом Святого Миколая Чудотворця. Це – остання з ікон, які побачили світ з легкої руки Юлії Токарської.



«СТАВТЕСЯ ДО ІКОН ЯК ДО ЖИВИХ ІСТОТ», - ВЛАДИКА ПАВЛО

І навряд чи вдалося б довго і ретельно працювати над ликами святих, якби не підтримка рідних, каже Юлія. Тому під час відкриття виставки поруч із нею був і чоловік Василь Токарський, відомий на Волині бізнесмен, і діти Анастасія та Василь.

«Це – її справа, вона віддає цьому весь вільний час. А ми, звичайно, підтримуємо. Моя місія – купувати нитки, – сміється Василь Токарський. – Це моя була ідея зробити цю виставку, тому що я переконаний, що талант треба показувати. Якщо тобі дано Богом робити щось таке, що інші не можуть, це мають бачити. Бо для того тобі талант Богом даний».



Благословив виставку і настоятель Києво-Печерської Лаври, митрополит Вишгородський та Чорнобильський Павло, який, до речі, навчався і працював колись на Волині.

«У нас, на Західній Україні так повелося, що вишиті ікони мають особливу силу. Я просив би, аби до ікон ви завше ставилися з трепетом як до живих істот. Ікони відіграють особливу роль у нашому житті. Через них до нас говорить Господь. Ми поклоняємося не фарбам, дереву чи вишивці, а небесному прообразу. Хочу передати вам від митрополита Онуфрія благословіння і вдячність за таку гарну справу», - зазначив під час оглядин ікон з Волині о. Павло.

Після Лаври роботи повернуться додому, на Волинь.

***

Олександр ДРАБИНКО, митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський, вікарій Київської митрополії УПЦ:

«Я не вперше знайомлюся з експозицією, бачив роботи безпосередньо в авторки вдома. На жаль, не вдалося приїхати, коли виставку відкривали в Луцьку. А сьогодні із задоволенням відгукнувся на запрошення. Знаєте, сьогодні якраз читали Євангеліє про те, як треба дякувати Богу за те, що дав талант людині. А тим більше – коли їй вдається цей талант реалізувати, чим прославити Творця і розширити наше християнське світобачення».

Ганна ГЕРМАН, політик, журналіст, письменник:

«Дуже гарне місце, гарний час і привід. Чудова виставка. Я просто зворушена. Є декілька робіт, на мій погляд, світового рівня. Роботи виконані з великою експресією, з великим серцем. Картина «Моя Україна» – одна з найкращих, мені дуже подобається. Згадую дитинство, Різдво – все це відгукується в моєму серці. Мабуть, тому, що ми з художницею із Західної України. Я не є великою шанувальницею вишивки, але тут є мистецтво і талант. Це справді гарний подарунок киянам до Дня Святого Миколая».

Сергій МАРТИНЯК, волинянин, народний депутат:

«Виставка чудова. Все, що робиться з Божого благословіння, завжди вражає. Я давно знайомий з сім’єю Токарських, з Василем Васильовичем ми давно дружимо, тому я просто не міг не прийти на відкриття цієї виставки. Але мушу сказати, що до недавнього часу я навіть не здогадувався, що пані Юлія має такий талант. Тому, коли мене попросили допомогти з організацією виставки, я був приємно вражений».

Олександр МОЦИК, дипломат, Надзвичайний і Повноважний Посол України у Сполучених Штатах Америки:

«Фантастична виставка. Я маю радість знати цю родину дуже давно. Чув, бачив трошки, що Юлія працює над вишивкою, але, коли я потрапив на виставку, я був дуже здивований. Це сенсаційно і дивовижно. По-перше, сама тема на часі, адже попереду – велике свято, Різдво. А головне – це та Божа іскорка, яка в Юлі безперечно є. Ікони і картини просто фантастичні. Це справді високе мистецтво. І я знаю, що деякі роботи творились протягом багатьох років. Треба мати велику внутрішню любов і терпіння, наснагу, аби це все зробити. У Юлії своє бачення біблійських тем, ні на кого не схоже. І це дуже гарно».

Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото Сергія ШАПОВАЛА.