Україні загрожує дефолт

Україна запропонувала умови реструктуризації. Основна ідея – заморозити усі виплати на 2 роки. Через два роки будуть проведені додаткові та детальні переговори щодо реструктуризації. При цьому Мінфін подає умови в максимально дружньому ключі, роблячи все, щоб реструктуризація вважалася дружньою і Україна не отримала дефолтні рейтинги (вийде у нього чи ні, поки що питання). До ключових виплат, у вересні, залишається 40 днів, за час яких цілком реально встигнути провести переговори та погодити з інвесторами ухвалення заморозки, пише Реаліст.

Цілком очевидною бачиться і логіка, згідно з якою поки що йдеться лише про заморожування. До закінчення війни важко зрозуміти, в якому фінансовому становищі Україна її закінчить. А отже, зараз важко визначити і справедливі умови майбутнього обслуговування боргу. А саме – яку частину ринкового боргу потрібно буде списати (і чи це потрібно буде робити в принципі) і який купон буде в українських єврооблігацій нового зразка.

Реструктуризація на даний момент є логічною. Коли у вас дефіцит бюджету щомісяця сягає 5 млрд доларів, а повністю перекрити його західною допомогою не виходить, то платити за боргами «буржуям» якось не прийнято. І тут не йдеться про негідну поведінку чи втрату довіри. Скоріше інвестори покрутили би пальцем біля скроні, якби Україна в поточній ситуації продовжила обговорювати свої борги як ні в чому не бувало, ігноруючи дефіцит бюджету та російські ракети. Більше того, отримуючи гроші західних платників податків, Україна стикається з ситуацією, коли наші партнери натякають, що не дуже добре, якщо гроші, які відправляють на підтримку соціалки в Україні, раптом підуть інвесторам з Лондона та Нью-Йорка, які не мають проблем такого роду.

Більше того, часто натякають, що всі мають заплатити, зокрема й приватні інвестори. А останні, як професійні гравці, несуть відповідальність за те, що 4 місяці ігнорували попередження американської розвідки і не продали ті борги України та Росії, які мали на балансі.

Умови реструктуризації є очікуваними, особливо після того, як їх частково встиг засвітити Нафтогаз у своїй пропозиції. Таким чином, розпродажів (як і особливих активних покупок) на ринку після їх публікації не відбувається. Поточний рівень цін українського суверенного боргу (близько 20% від номіналу здебільшого паперів) давно включає ціну як цю реструктуризацію, так і продовження війни і, навіть, схоже, падіння метеорита. Хіба ж це жарт, коли українські єврооблігації торгуються дешевше, ніж борги Шрі-Ланки, яка пішла в жорсткий дефолт, а президента "пішли" на Мальдіви (хоч не в Ростов, і то добре). Нижче за Україну торгується нині лише Ліван, де вже кілька років повний колапс в економіці, оспіваний українськими поціновувачами лікувального дефолту.

І так, росіяни будуть кричати про дефолт. Нехай кричать. Може Соловйова чи Симоньян вхопить серцевий напад від екзальтації. Україна здійснює реструктуризацію, погоджуючи умови зі своїми кредиторами. І кредитори розуміють ситуацію. Більше того, кредитори здивувалися б, якби Україна не провела реструктуризацію на хвилі агресивної війни Росії та падіння ВВП на 30%. Тож Росія може такій ситуації лише заздрити. Тому що моральний дефолт росіян іде паралельно з формальним дефолтом за боргом, а Україна робить усе, щоб зберегти репутацію.

Водночас, Україна проводить і реструктуризацію горезвісних варантів. Прибираючи при цьому найнеоднозначніші моменти, які активно обговорювалися українськими політиками після реструктуризації 2015 року. Коли багато хто кричав, що варранти збанкрутують країну, адже виплати за ними будуть божевільними. З того часу, щоправда, інвестори так нічого і не отримали, але це не заважало кричати українським політикам.

Проте, зважаючи на все, щоб мінімізувати такі ризики Україна просить в інвесторів надати право на достроковий викуп за номіналом цих інструментів. Ідея – якщо раптом після війни у нас почнеться стрімке зростання і ми перетворюватимемося на східноєвропейського тигра, що подвоює ВВП кожні три роки, уряд попередить сильні витрати викупом паперів на випередження. Плюс зменшується потенційна сума виплат найближчими роками після війни, коли природне відновлення після падіння на 30% може призвести до великого зростання ВВП.

Підсумок – очікувана робоча пропозиція. Абсолютно адекватна поточній ситуації.